Собака-мандрувака. Навіщо кияни підібрали цуценя в Індії і подорожують з ним світом

3512
8 вересня 2017

Кияни Христя Масалова і Женя Петрусь поверталися поночі до готелю в індійському місті Кочі – і заблукали.

Зайшли у вузеньку вуличку і почули плач цуценяти.

Пішли на нього – і побачили крихітне собача просто на помості посеред перехрестя.

Цуценя лежало і скавуліло.

– У неї був сонячний удар, перегрів, зневоднення… Дивилась в нікуди, на ногах практично не стояла. Ми розуміли, що без екстреної допомоги у неї залишились години, – пригадує Христя.

Не роздумуючи, кияни вирішили врятувати собачці життя і забрали її з собою

Не роздумуючи, пара забрала дівчинку-собача до готелю.

Вирішили врятувати їй життя, не замислюючись, що буде далі.

А далі Чапаті стала зіркою Instagram з майже 20 тисячами підписників зі всього світу і почала рятувати життя іншим безпритульним песикам.

Як – її власники розповіли "Українській правді. Життя".

"ТА НІ, ЦЕ НАША СОБАКА!"

Півроку тому кияни Христя і Женя вирішили кардинально змінити життя.

Христя писала дисертацію з історії релігії стародавнього Єгипту.

Женя працював акаунт-менеджером у міжнародній рекламній агенції.

– Ми довго жили у зоні комфорту, але дуже хотіли змін. Але було так добре і зручно! А потім в секунду стали готовими до всього і зразу, – усміхається Христя.

– Вирішили: нема чого зволікати, життя потрібно змінювати сьогодні, а не завтра, – додає Женя.

Звільнилися з роботи, продали частину речей, здали в оренду квартиру, і поїхали у піврічну подорож Азією.

На третій день мандрівки Індією з'явилась Чапаті.

Без екстреної допомоги у вуличного цуценяти залишались години

У ніч, коли кияни знайшли її, не змогли знайти відчинену ветеринарну клініку.

Довелося рятувати цуценя інтуїтивно.

Принесли до готелю, почали ополіскувати водою і обтирати вологим рушником.

Згодом стан собачати покращився. Пара видихнула.

Але ненадовго. Коли цуценя почало приходити до тями, сильно скавуліло, бо загризали блохи.

– Ми боялись, що нас з готелю виженуть, бо ми "по-тихому" пронесли собаку в номер. Єдине, що її трішки заспокоювало – коли вона лягала на стопи.

Тому довелось лежати так, щоб тіло було на ліжку, а стопи – на землі.

Чапаті полюбляла спати на стопах киян

Першої ночі киянам вдалось поспати півгодини.

А на наступний день почали "вилазити" інші проблеми: блохи, глисти, кліщі, вивихнута лапа… З цим допомагали уже ветеринари.

Так минуло 5-6 днів. Пара рятувала цуценя, до кінця не усвідомлюючи, що буде далі.

– А коли ми видихнули, що більшість проблем позаду, почала з'являтись думка: "Та ні, це наша собака!". Ми не готові шукати їй нових господарів чи тим паче притулок, які в Індії, на жаль, в поганому стані, – розповідає Христя.

На вулицях Індії пара бачила багато вуличних собак. Декілька разів вони помирали у них на очах.

Чапаті пощастило: вона не загинула на вулицях Кочі й не потрапила в притулок, а отримала нових господарів і стала повноцінним мандрівником.

За півроку собака разом з Христею і Женею об'їздила п'ять країн: Індію, Непал, Таїланд, М'янму і Філіппіни.

 За півроку собака разом з Христею і Женею об'їздила п'ять країн
 Тепер у цуценяти є Instagram та соціальна роль

ЗІРКА INSTAGRAM

В Індії пара європейців з цуценям привертала увагу як тутешніх мешканців, так і туристів.

Через декілька днів після появи Чапаті вони поїхали у курортне містечко Варкала.

Ми щодня ходили на пляж, де було дуже багато іноземців. Безліч людей підходили. Розуміли, що це не дуже нормально. Очевидно, що це індійська собака і білі туристи, які навряд чи тут живуть, – пригадує Женя.

 Іноземці на пляжі питали пару, чи це їх собака

Між киянами і людьми навколо відбувалися приблизно такі розмови:

– А це ваша собака?

– Так, наша.

– А що ви з нею робите?

– Подорожуємо.

–  І ви хочете її забрати з собою?

– Так, хочемо.

Багато туристів, котрі приїхали до Індії, казали: "Ми теж хотіли врятувати собаку, але думали, що не зможемо забрати його з собою".

– Це настільки шокувало багатьох людей, що ми зважились на таке, знаємо, як це зробити і впевнені, що все вийде! Тому ми вирішили створити соціальні медіа, щоб розповідати нашу історію, щоб якнайбільше людей її почули, – каже Женя.

Женя і Христя у соцмережі розповідають свою історію

Так у Чапаті з’явився акаунт в Instagram.

"Це була ніч величезних змін у моєму житті. Ще декілька годин тому у мене не було імені. Я не пам’ятаю, коли втратила свою родину, але сьогодні я була сама на вулицях Кочі, залишена на п’єдесталі висотою в цілий метр, щоб померти.

Я була голодною, перегрітою і зневодненою. Мені було страшно і я уже не могла стояти на ногах. Я плакала, просячи допомоги…"

Щоденник Чапаті. День 1.

Христя з Женею вирішили вести блог від її імені, починаючи з першого дня зустрічі.

Пости в Instagram разом з фото показують, як Чапаті лише за декілька тижнів змінилась від покинутого вуличного цуценяти до щасливого домашнього собаки: спить у Христі на колінах, ловить м'ячик на пляжі, і виглядає цілком задоволеною.

Чапаті вже за декілька тижнів з покинутого вуличного цуценяти перетворилася на щасливого домашнього собаку

– Ми не хотіли, як це часто роблять, тиснути на жалість, показувати негативний бік проблеми: яка вулична собака бідна і нещасна, немає що їсти, де жити, така сумна…

А навпаки – показати результат того, що відбувається, коли вулична собака опиняється у родині. Наскільки вона щаслива, життєрадісна, захоплює людей навколо, – усміхається Женя.

Ось приклад того, що відбувається, коли вулична собака опиняється у родині

"ПОДОРОЖУВАТИ БЕЗ СОБАКИ – ЦЕ ТАК ПРОСТО І НЕЦІКАВО!"

За півроку пара ні разу не пошкодувала, що взяла вуличне цуценя.

– Навпаки! – усміхається Женя. – Ми щодня радіємо. Стало значно веселіше і цікавіше. Ми жартували: який сенс подорожувати без собаки – це так просто і нецікаво!

– Ти можеш жити в будь-якому готелі, їздити будь-яким транспортом, заходити в будь-які музеї і кафе, – підхоплює Христя. – А з собакою ти постійно у челенджі. Це звучить трішки ненормально, але через певний час здається, що це звичний стан речей.

Адже з чотирилапим можна не всюди, та й потрібно підготувати його до поїздки за межі країни – від документів до щеплень.

Коли подорожуєш з собакою, у тебе 80, а то й 90% опцій відсутні, – каже Христя.

 Коли подорожуєш з собакою, у тебе 80, а то й 90% опцій відсутні

Наприклад, коли пара обирала готель у Бангкоку, на сайті для бронювання побачила близько 2000 готелів.

Після галочки "з собакою" їх залишилось 40. Відкинули ті, що не влаштовували умовами: ціною, розташуванням залишилось 3.

Те саме з транспортом і кафе.

– У Бангкоку навіть вуличні заклади без паркану і даху не завжди пускали поїсти з собакою, – пригадує дівчина.

Найдружелюбнішою до Чапаті країною став Непал. Там жодного разу не відмовили у поїздці в транспорті, був набагато більший вибір готелів і впускали у всі кафе.

Навіть у всі храми. Навіть у ті, які входять до спадщини ЮНЕСКО. Ми були дуже здивовані, бо в Індії нас в храми не впускали.

 Найдружелюбнішою до Чапаті країною став Непал

До того ж, в Індії немало людей вважають, що всі вуличні собаки мають сказ за замовчуванням. Хтось попереджував, щоб Чапаті не контактувала з вуличними псами.

А хтось боявся самої Чапаті: "А, вона з вулиці, значить, скажена". Жодні аргументи про щеплення не працювали.

МІКРОЧИП ПІД ШКІРОЮ

Мандрувати з собакою за кордоном – це не лише челенджі готелями, музеями і кафе.

Щоб перетнути з чотирилапим кордон, потрібна купа довідок, документів і щеплень.

– Практично всюди була вимога, щоб у собаки був мікрочіп. Його вживлюють під шкіру і потім сканером зчитують інформацію. Без нього ми не могли б подорожувати.

Після вживлення чипу – суворий набір щеплень. Тому поїздки треба продумувати заздалегідь.

З перельотами теж не все так просто. Лоукости не приймають тварин навіть у багаж.

Єдиний варіант – летіти з великими перевізниками і платити дорожче. Чапаті літала у багажному відділенні у спеціалізованій клітці.

 Єдиний варіант для Чапаті – летіти з великими перевізниками і платити дорожче

Усі пригоди собаки пара описувала від її імені у соцмережах.

Дуже швидко Чапаті стала зіркою Instagram – у неї уже майже 20 тисяч підписників.

Вона почала отримувати так багато листів, що Христя з Женею не встигають на них відповідати.

Повідомлення різноманітні: від любовних зізнань господарям і самій Чапаті до побажань та конкретних запитань.

Хтось питає, як подорожувати зі своєю собакою, хтось знаходить на вулиці цуценят і питає, як їх вивезти в свою країну і що для цього потрібно зробити.

Дуже часто індуси пишуть нам і просто діляться історіями: "Чапаті, я знайшов сьогодні цуценя, дуже схоже на тебе. Надихнувшись твоєю історією, я його підібрав".

Інша людина пише, що знайшла 9 цуценят, схожих на Чапаті, і 9 підібрала, – розповідає Христя.

Чапаті отримує багато листів

ЗМІНИТИ СВІТ ЧЕРЕЗ ЧАПАТІ

Так проект, який почався з бажання розповісти про пригоди однієї мандрівної собаки, переріс у популяризацію ідеї прихистку вуличних тварин.

– Люди захоплюються історією Чапаті. У них дійсно змінюється ставлення до собак. Роблять маленькі або не маленькі дії, щоб змінити життя конкретних собак на краще. Нас ці історії надихають. Показують, що те, що ми робимо – правильно, – каже Женя.

За півроку з Чапаті змінились і самі кияни.

– Ми змінили своє життя. Зараз ми інші. Наша ціль – більше не думати про себе і своє комфортне становище, а не боятись змінювати світ. І ми цей спосіб знайшли: через Чапаті впливати на інших людей. Щоб вони ставали добрішими до світу в цілому і хоча б до тварин зокрема.

 За півроку з Чапаті змінились і самі кияни

Нещодавно трійця на декілька тижнів приїжджала в Україну.

Це шоста країна, де побувала Чапаті. Тут їй надзвичайно посмакувала… українська трава. Полюбила в ній валятись і її їсти.

З України кияни помандрували з собакою до Італії. Але невдовзі повернуться, адже тут у них ще одна мета: через Чапаті показати Україну світові.

Це один з наших планів: створити серію відео- та фотосюжетів з найцікавіших міст України, де була Чапаті. Потім знову поїдемо в Азію, бо вона нас захоплює.

В перспективі ми розвиватимемо проект Чапаті. Хотілося б, що це привело до відкриття хорошого притулку для тварин за допомогою фінансів від наших підписників.

– Підписники уже пропонували кошти на проект? – питаю.

Так. І багато разів. Але ми відмовляли, бо можемо самі утримувати Чапаті. Але коли нам потрібна буде допомога для більшої кількості собак – ми обов'язково за нею звернемось.

Ірина Андрейців, УП

powered by lun.ua

Головне на сайті