Фотовиставка небо без янголів Олександра Глядєлова

Хоча, взагалі-то, суворий документаліст Глядєлов любить фотографувати колонії, довічно ув'язнених, тифозників, туберкульозників та інших серйозно хворих.

Щоправда, ці світлини досить непритаманним для сучасного мистецтва чином, ніколи не бувають сповнені захватом від людських страждань.

Мимохіть пригадується Славой Жижек, який закидав режисеру Ларсу фон Трієру зображання несправедливості та жорстокості не крізь призму співчуття, а крізь призму такого собі замилуваного споглядання.

Що, на думку Жижека, перетворює глядачів на садистів-співучасників, які тішаться, спостерігаючи за стражданнями безневинних людей.

А от роботи Глядєлова нас на співучасників не перетворюють. Його фото радше висловлюють якусь стриману солідарність із тим, що бачив фотограф, із тими, кого вирішив показати глядачеві.

На питання "Чому небо без янголів?", фотограф сміється та відповідає: "таке вже воно сучасне життя!".

Олександр Глядєлов народився у Легніце, Польща, 1956 року, в родині офіцера Радянської Армії. З 1974 р. живе в Києві.

Вивчав оптику і приладобудування в Київському Політехнічному інституті. З середини 80-х рр. самостійно вивчав фотографію і з 1989 почав працювати як професійний незалежний фотожурналіст.

Глядєлов багато подорожував республіками колишнього Радянського Союзу та фотографував в Україні, Росії, Молдові, Киргизії, Узбекистані, Таджикистані, Туркменії, Грузії, Азербайджані, Вірменії, Литві, а також у Польщі, Чехії, Франції, Сполучених Штатах, Швейцарії, Сомалі, Кенії, Південному Судані. Він висвітлював військові конфлікти в Молдові, де був поранений, Нагорному Карабасі, Чечні.

З 1996 року сконцентрувався на довготривалих документальних фото проектах. Увесь цей час він також залучений у двох масштабних проектах: присвяченому соціально знедоленим дітям; присвяченому епідемії ВІЛ/СНІД.

Виставка пройде за адресою: м. Київ вул. Воловська 55/57 м. Тараса Шевченка