Персональна виставка живопису Василя Бажая "Паганіні"

Інтенсивне крещендо скрипкової партії лунало у просторі майстерні, а мозок активно реагував на звукові формації і переходи, формуючи свій власний код з ключовим словом "Паганіні". Десь так я собі уявляв те, що спонукало Василя Бажая почати новий цикл своєї творчості. Здивуванню не було меж. Мерехтливі простори, експресивний мазок й абстрактно-фігуративна композиція останніх робіт змінилися величними площинами з чітко окресленими контурами насичених кольором форм.

Нові полотна митця відкривають цілком інший, незвіданий потенціал формотворчості, де не останню роль відіграє насичений колір, як знаряддя виникнення живописної форми. Як ніколи перед тим живописні площини набувають двоякого звучання: підійдеш ближче і бачиш, так би мовити, класичного, "свого" Бажая; відійдеш далі і перед очима з'являється Бажай новий - майстер метафізики форми, творець ілюзії. "Паганіні" зробив свою справу - закодував образотворчу мову автора у новий формат. Контрастність та контрапункт площин породжує глибину і об'ємність колись плаского простору.

Це новий етап - цілком інакший підхід Бажая до живописної структури, однак говорити, що він виник спонтанно немає підстав. На початку 90х митець стартував двома персональними виставками. Деякі представлені там полотна володіли подібною енергетикою. Але напевне подальший розвиток цього циклу тоді був не на часі... Аж до тепер. Подібно до того, як Джеймс Камерон майже сім років виношував ідеї свого "Аватару", так і Василь Бажай внутрішньо працював з метафізикою форми. Приклади цих експериментів подекуди виникали то там то тут у різних проектах і врешті матеріалізувалися у проекті "Паганіні".

Роман Ганкевич, мистецтвознавець