Антон Санченко: Треба цінувати життя без пригод

Книга письменника Антона Санченка "Левантійські канікули" потрапила до довгого списку премії Дитяча Книга року ВВС–2014.

У центрі книги - два восьмикласники Денис та Сергій, які раптово стають практикантами на вантажному судні і йдуть у справжній морський рейс.

Про те, які випробування чекають на хлопців та про те, чому їх може навчити моряцьке життя пан Санченко розповів в інтерв’ю ВВС Україна.

- Розкажіть у кількох реченнях, про що ваша книга?

- Два восьмикласники потрапляють на канікули на вантажне судно, яке йде по Чорному, Азовському, Мармуровому, Егейському, Іонічному, Адріатичному морях. Звичайний вантажний рейс. Пригоди, цікаві ситуації, така собі мариністика. Намагався дати підліткам позитивний приклад для наслідування. Ті, хто дуже чогось хочуть - всього доб’ються.

- Що Вас спонукало до написання цієї книги?

- Мабуть, мої власні дитячі спогади про те, що мені було цікаво в 7 класі.

-Пригоди, які довелося пережити головним героям Денису Мамуту та Сергію Ватаманюку – вигадані чи взяті з життя?

- Здебільшого - з життя. Наприклад, там де хлопці тягнули довгий важкий електричний канат – кабель, який намотується на гвинт (від того витягнули б хлопці кабеля чи ні, залежала подальша доля судна – ред.) – це був я. Є там ще персонаж начальник радіостанції пан Кренкель, який не користується мобільним телефоном – це теж я. Але мобільні телефони вбили професію й довелося стати письменником.

- Під час подорожі хлопці постійно потрапляють у різні незвичайні ситуації, подекуди - небезпечні. Що, на вашу думку, є важливим для людини, яку випробовують життєві негаразди?

- Стійкість, уміння не падати духом, уміння ворушитися, боротися, не складати руки. Коли для героїв книги настає найбільше випробування, вони вже до нього готові. Тому найголовніше – це треба вчитися, треба бути підготовленими, щоб зустрітися з різними життєвими випробуваннями.

- Чому може навчити "моряцька" книжка нинішніх підлітків?

- Цінувати життя без пригод. Всі хочуть, щоб в "моряцьких" книжках були пригоди, а люди люблять море за інше – одноманітність, розміреність. Начебто нічого не відбувається і день на день схожий, а потім, коли починаєш пригадувати, то розумієш, що відбулося стільки, що навіть уявити важко.

Але з іншого боку, люди, які не люблять пригоди - на флот не потрапляють. В одній пригоді хлопці порушили всі правила, ледве не потрапили до грецької в’язниці, але це в подальшому врятувало від халепи все судно.

- Якби ви планували написати продовження книги, в яке місце після Леванту ви б відправили хлопців і чому?

- Індійський океан. Треба якось дати раду сомалійським піратам.

- Чи важлива для вас премія Книга року ВВС?

- Левантійські канікули - це дев’ята книжка, пора вже щось вигравати. Якщо я переможу, то можна всім казати – я переміг на ВВС.

- Один із ваших героїв каже: "Той не моряк, хто не вміє обрати цікавої книжки на майбутній рейс…" Яка ваша улюблена дитяча книга, яку ви б могли порекомендувати взяти в подорож?

- "Мореплавання Солнишкіна" Віталій Коржик, далекосхідний автор. Книга дуже добре передає дух подорожі Тихим океаном. З українських - "На коралових атолах" Леоніда Тендюка, сучасна робінзанада.

Реклама:

Головне сьогодні