Студентові видають все, що треба для роботи. Водночас, коучі за першої потреби можуть допомогти виконати ті чи інші завдання або пояснити те, що студент не зрозумів.

Відбувається офлайн у просторі, який називається "self learning zone", тобто зона самонавчання. Тут кожен студент має своє робоче місце, яке може пересувати, як зручно. Наприклад, працювати не за столом, а на підвісному кріслі, підвіконні або кріслі-гойдалці.

Також студент працює за персональним хромбуком. Це – різновид ноутбуку, який передбачає також можливість малювання стилусами.

У когось вже можуть бути знання з обраного напрямку, припустимо, з анімації. Тоді студент може швидше виконувати завдання. А хтось приходить з нульовим рівнем – для нього все нове і треба опанувати багато матеріалу. І це – не проблема, він виконуватиме завдання трохи довше. Тут – робота на результат, а не на швидкість.

Період самонавчання триває в середньому 3-4 тижні. Усе залежить від студента. Протягом самонавчання студент відвідує 4-6 занять.

Після того, як студент закінчує перший рівень, спеціальна програма TUMO Path, авторська розробка власників бренду, запрошує студента до другого етапу.

Туди запрошують 8-12 студентів, які одночасно завершили етап самостійного навчання. Тобто прослухали теоретичний матеріал і виконали усі практичні завдання. Це означає, що студенти готові розробляти конкретний проєкт.

Навчання в лабораторії веде тренер-практик. Якщо лабораторія з робототехніки, тут викладатиме фахівець, який у своїй професійній діяльності створює роботизовані моделі. Тобто коучі – це помічники загального профілю, а керівники лабораторій – це тренери-практики. І це – обов'язкова умова і головна відмінність.

Етап робочих лабораторій також триває протягом кількох тижнів. Щоразу 8-12 дітей зустрічаються в тому ж складі і виконують або індивідуальний практичний проєкт, або груповий.

Коли завершиться етап навчання у лабораторії, у студентів мають бути
не просто знання і навички користування якоюсь програмою, вони створять, наприклад, свій відеофільм чи анімацію, намалюють героя для комп'ютерної гри. Усе залежить від напрямку, який вони обрали.

Такий проєкт стане першою частиною портфоліо студентів TUMO. Ці роботи розміщують на спеціальному веб порталі, до якого студент може надати доступ тому, кому вважає за потрібне. Наприклад, друзям, батькам чи в майбутнім роботодавцям.

Завершивши практичну лабораторію першого рівня, студент переходить знову в зону самонавчання, але вже на другий рівень складності. Цей рівень також може тривати різну кількість часу, залежно від швидкості опанування матеріалу.
Коли закінчується цей рівень, студента знову запрошують до навчальної лабораторії, але вже другого рівня. Вона складніша за попередню і потребує більше знань. Цей цикл повторюється тричі. Так, кожен напрямок навчання має три рівні складності: від елементарного до просунутого.

Останній рівень – це створення проєктів, з якими можна претендувати і на посаду junior-фахівця.

Зручність також полягає в тому, що студент може навчатися одразу за 3 напрямками.

Наприклад, якщо студент вирішив, що хоче займатися розробкою ігор, то починає опановувати цей напрямок на першому елементарному рівні. Закінчивши його, розуміє: щоб розробити гру, треба також навички і знання з анімації.

Тоді він додатково опановує перший рівень і за цим напрямком. Після цього, наприклад, розуміє: щоб його гра була ще краще, треба отримати навички саунд продакшн і розробити специфічні звукові ефекти для своєї гри.

В середньому за 2-3 роки дитина може опанувати і отримати знання з 8 напрямків та сформувати своє портфоліо, пройшовши різні рівні майстер-класів.

Але є випадки, коли студенти навчаються з 12 років до 18 років. Це відбувається не тому, що вони повільніше засвоюють інформацію, а тому, що протягом 7 років вони беруть від програми максимум і розробляють багато різних проєктів, беруть участь у багатьох майстер-класах і використовують час для практичного навчання.

Раз на 3 місяці студентів, які мають теоретичні та практичні знання з обраного напрямку, запрошують на так звані зовнішні воркшопи. Їх проводять практики зі світових компаній. Наприклад, приїжджають представники Disney, Pixar, Facebook.

Є умови, хто може потрапити на майстер-клас. Як правило, студент мусить мати принаймні другий рівень знань. Також, наприклад, якщо воркшоп з анімації, то окрім навичок з цього освітнього напрямку, можуть вимагатися також навички з музичного продакшну та графічного дизайну.

Тоді студента запрошують на воркшоп, припустимо, Pixar, де пояснюватимуть, яким чином виникають персонажі для мультиків.

Надія також каже, що основна практична перевага і, водночас, складність для українського ринку полягає в тому, що навчання у TUMO не підпорядковане лінійному алгоритму. Мовляв, немає такого, що ти з першого класу переходиш в другий і т.д. Натомість, студент сам формує траєкторію і визначає, що цікаво на цьому етапі, а що буде цікаво потім, а що взагалі не цікаво.

Спочатку треба зареєструватись на сайті і заповнити форму для пробного відвідування. Це – інтерактивні сесії, які розпочнуться навесні.

Далі – з майбутнім студентом або з батьками, залежно від того, хто заповнював форму, зв'яжеться менеджер і узгодить дату і час для відвідування.

Після цього тінейджер прийде на пробне заняття. Воно складається з 2 частин:

Марія Марковська, спеціально для "УП.Життя"