Війна — це час, коли ми всі концентруємось на власному виживанні та виживанні нашої країни.
Це також і час, коли вразливі верстви населення опиняються ще в складніших життєвих обставинах. Особливо ті люди, які зазнають насильства в родині. Запобігати та боротись із проблемою домашнього та гендерно зумовленого насильства в різних громадах ніколи не було простим завданням. Іноді може видаватись, що під постійними обстрілами це взагалі неможливо. Проте українське суспільство активно спростовує цю думку. Домашнє насильство не можна толерувати, а ефективно запобігати йому можливо та необхідно, особливо в часи повномасштабних війн. Якщо докладати до цього зусиль.
Так, 65 ініціативних команд із 55 громад України за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення реалізували власні проєкти, націлені на зміну усталених норм і стереотипів щодо домашнього та гендерно зумовленого насильства.
Українська Правда Життя поспілкувалася з трьома координаторками проєктів громад із Костянтинівки, Чернівців і Запоріжжя про те, що в часи повномасштабної війни запобігати проблемі насильства важче, але можливо.
"Потрібно розуміти, що таке Костянтинівська громада зараз. Це по суті лінія фронту. Але місто живе, попри постійні обстріли: працюють аптеки, крамниці, волонтери забезпечують потреби фронту", — розповідає про життя свого міста координаторка проєкту Лілія Мирошниченко.
Вона визнає, що реалізовувати проєкт в умовах постійних обстрілів міста було непросто:
Ускладнювало реалізацію проєкту і те, що ще до початку повномасштабного вторгнення Росії, в Костянтинівській громаді була висока толерантність до домашнього та гендерно зумовленого насильства. Частково це можна було пояснити тим, що людям бракувало інформації, а деякі міфи традиційно вкорінились у суспільстві.
Лілія Мирошниченко згадує, що просвітницькі активності проєкту якраз припали на загострення бойових дій. Це ускладнювало можливість донести інформацію про них. Наприклад, вона не мала змоги ефективно анонсувати деякі активності в соціальних мережах.
Але не лише це заважало. Вона як координаторка проєкту зустрілась із хвилею критики: багато хто вважав, що інформаційні заходи про проблематику домашнього насильства, про яке і до 24 лютого не всі багато говорили, — “не на часі”.
"Спочатку мені ставало дуже ніяково, але в душі я розуміла, що все роблю правильно. Я ініціювала дискусію в соціальних мережах. У межах наших активностей ми вирішили створити окремий профіль в Facebook. І я бачу, що наші дописи набирають до 5000 охоплень", — розповідає Мирошниченко.
У межах проєкту команда працювала з соціальними працівниками(-цями) та представниками(-цями) поліції, провели інформаційно-просвітницький захід "Насильство в сім’ї: міфи та реальність".
Робоча зустріч із представниками(-цями) громади щодо реалізації проєкту "Лад в родині перемога в Україні"
Учасники(-ці) ознайомилися з нормативно-законодавчою базою України щодо проблеми насильства та із сутністю Стамбульської конвенції.
Розібралися, що таке домашнє насильство, які його форми та прояви.
"Найбільше відгукуються молоді люди та, як не дивно, ті, кому 60 +. Ми активно висвітлюємо проблему насильства стосовно людей старшого віку. Але цікаве спостереження: саме в ці роки, коли діти вже дорослі, починаєш розуміти, що насиллю немає виправдань, а життя одне і прожити його треба не в знущаннях", — зауважує пані Лілія.
Вона підсумовує, що в умовах обстрілів та проблем зі зв'язком починає працювати так зване "сарафанне радіо". Допомагає воно й у проведенні активностей.
"На самому початку ми на певний період відмовились від онлайн заходів і провели активність "домівки без насильства". Зробили тематичні наліпки, без жодних анонсів зібрались представники громадськості та поліції, соціальні працівники. І так ми пішли в люди. Це мало дуже теплий відгук у громади", — каже координаторка.
Загалом проєкт охопив 13 тисяч людей.
Після проєкту люди стали більше довіряти представникам(-цям) поліції та звертатись по допомогу.
Після завершення активностей проєкту, робота із запобігання домашнього насильства продовжується. Було підписано меморандум про співпрацю з поліцією.
Проведення інформаційної кампанії у Костянтинівці.
Вистава «40 відтінків насильства»
А от театральна вистава, яку організувала Чернівецька громада, щоб привернути увагу молоді до важливості запобігати насильству, навчитись виявляти його та протидіяти. Уявіть: молода пара одружується та починає сімейне життя. Але щось іде не так. Чому? Які слова зіпсували те, що могло бути щасливим сімейним життям? Які дії? Які реакції?
Проєкт виник як відповідь на цей виклик. Головною метою організаторок було проінформувати молодих людей про маркери, які могли б пояснити, що таке домашнє насильство та які форми воно може набувати, адже існує і психологічне, і економічне, і фізичне, і сексуальне насильство.
"Після вистави молодь також могла поспілкуватись із психологом, який був залучений до проєкту. І дуже тішило, що глядачі активно це робили. Вони ставили запитання, описували свої життєві ситуації, щоб зрозуміти, чи не була та, чи інша подія проявом насильства. Психолог наголошував на тому, що дуже важливо такі випадки не замовчувати, а проговорювати з близькими людьми та професіоналами", — згадує Сабадаш.
У межах проєкту провели й інші активності. Почали з лекторію, який пройшов в Молодіжному Центрі Чернівців "Резиденція Молоді". Окремої уваги заслуговує інсталяція, виготовлена у вигляді холодильника з магнітами, на яких зображено ознаки домашнього насильства. За QR-кодом можна було ознайомитись з описом кожної такої ознаки.
Інформаційні таблички "Невидиме - не означає відсутнє"
Кожен предмет символізував проблему домашнього насильства, яка часто залишається непоміченою. Всього було зображено 40 найпоширеніших проявів домашнього насильства.
А от театральна вистава має оптимістичне завершення. До того ж нею зацікавились й інші громади. Вижницька територіальна громада вже провела виставу 6 червня. Планується вистава також в Сокирянській громаді. Події в родині ніби "прокручуються" і можна побачити, як виглядає родина, де немає насилля. В реальному житті такої опції немає. Проте знання допоможуть "написати" свою історію відразу начисто.
Чернівецька громада прийняла понад 45 000 внутрішніх переселенців. Їх намагаються активно залучати в життя громади та сприяти тому, щоб насилля не обтяжувало і без того складні виклики, з якими люди зустрічаються під час війни.
"Ніколи не засуджуй людину, якщо не взуєш її черевики". Ну хто не чув цю приказку? А якщо спробувати взути? Учасникам форум-театра "Насильство має різні наслідки. Програваючи ролі – попереджаємо прояви" та тренінгів від Запорізької міської територіальної громади це ненадовго вдалося.
Учасники форум-театр
Як розповідає координаторка проєкту, під час форум-театру молоді в принципі намагались пояснити базу: що таке домашній конфлікт? Що таке домашнє насильство?
“Наші актори програвали сценки, а потім ініціювали обговорення. І молоді люди вкрай здивували своїми поглядами та ідеями на вирішення проблеми”, — каже Вероніка Шостак.
Учасники форум-театр
Учасникам(-цям) треба було запропонувати, як можна змінити поведінку того чи іншого героя сцени, щоб уникнути конфлікту чи навіть прояву насильства. Протягом вистави концентрувались не лише на стосунках партнерів, але й на реакціях батьків на дитину. Не забували підкреслити, що і чоловіки можуть зазнавати проявів насильства.
Тренінги проводили не лише для молоді, але й для родин. Для багатьох учасників/ць саме участь у цихтренінгах стала можливістю під іншим фокусом проаналізувати свою сімейну систему та в подальшому початизмінювати її.
Вероніка Шостак розповідає, що для нас дуже важливо було, щоб у тренінгах взяли участь обоє партнера, а саме чоловік і дружина :
“Було дуже потужно бачити, як під час практичної частини тренінгів чоловіки спробували себе в ролі жінок і повністю переглядали те, як вони поводили себе в стосунках, де могли схибити“.
Під час тренінгу майже 15 % учасників/-ць розповідали, що вони постраждали від домашнього насильства в попередніх стосунках і для них важливо уберегти себе від цього у нових стосунках.
В місті Запоріжжя проживає більше 150000 внутрішньо-переміщених осіб. В рамках проєкту нам вдалося налагодити комунікацію з представниками/цями та лідерами/ками громад з Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської областей та разом з ними напрацювати різні підходи до вирішення проблеми домашнього насильства, розробити певні активності та заходи щодо профілактики цього явища у громаді.
Окрім тренінгів Запорізька громада створила чат-бот «Запоріжжя — місто без насильства» Він діє у різних додатках, зокрема Telegram, Facebook, Messenger та Viber: https://zpfree.customer.smartsender.eu/lp/1kNclzgj
За допомогою чат-бота стало можливо:
Громада активно реалізовує ці проєкти попри те, що Запоріжжя – це прифронтове місто. І те, як молодь (та й не лише вона) зацікавлені заходами показує, що питання запобігання і протидії насиллю завжди на часі. У заходах, які проводилися в межах проєкту, взяли участь понад 300 осіб. Ще понад 600 тисяч – вийшло залучити через інформаційну кампанію. Команда і надалі працює в цьому напрямку. Насьогодні подано 2 заявки на участь у грантових проєктах. Розробляється ряд заходів: з вересня плануються зустрічі з учнями закладів професійної (професійно-технічної) освіти, студент(к)амии закладів вищої освіти. На всіх заходах будуть роздавати інформаційні брошури. В громаді створили робочу групу, яка й надалі буде опікуватись активностями з теми запобігання насильству.
Всі три громади мають свій досвід у цій війні. Всі громади різні – з різноманітною ментальністю, історією, соціальними викликами. Проте досвід успіху проєктів говорить про те, що більшість людей не буде толерувати домашнє та гендерно зумовлене насильство, якщо має достатньо інформації та підтримки.
Ці три проєкти, а також проєкти від 62 інших ініціативних команд, реалізуються у межах програми UNFPA з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству, що здійснюється за фінансової підтримки урядів Великої Британії, Канади, Бюро гуманітарної допомоги USAID (BHA), а також у співпраці з ГО "Інноваційні соціальні рішення". Думки, погляди та рекомендації, висвітлені у цій ініціативі, не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA або партнерів.
