Прем'єри тижня: "Джонні Д." та "Медовий місяць Камілли"

Найкрутіший бандит у світі

Джон Діллінджер і досі залишається однією з найлегендарних постатей в історії Сполучених Штатів. Діллінджер з легкістю грабував банки та утікав з в'язниць, застосовуючи останні технічні новинки, він вперше почав брати заручників та використовувати їх як живий щит проти куль.

Біографи бандита кажуть, що Діллінджер був справжнім джентльменом, попри те, що народився у родині бідного бакалійника. Він був ввічливим та вихованим, не вбивав мимовільних свідків пограбувань і не забирав у них дрібну готівку.

І хоча у часи Великої Депресії пограбування банків були річчю цілком буденною, а паралельно із Діллінджером працювали такі знамениті бандити як Бонні та Клайд, саме бандит-джентльмен був улюбленим героєм вуличних дітлахів, а також найнебезпечнішим ворогом поліції.

Життя Діллінджера було вперше екранізоване за 11 років після його смерті. Його постать приваблювала кінематографістів не лише зухвалими злочинами, але й тим, що найвидатніший бандит у світі був кіноманом і намагався копіювати свого улюбленого актора Дуґласа Фернбенкса. Загинув бандит біля кінотеатру "Байограф" - після перегляду фільму "Мангеттенська трагедія" він потрапив у засідку та був застрелений агентом Бюро розслідувань.

Усі ці подробиці життя Джона Діллінджера швидко перетворили його на романтичного персонажа, такого собі Робіна Гуда сьогодення. Директор ФБР Джон Едґар Ґувер, який був не надто популярним серед простих американців, страшенно обурювався, коли Діллінджера зображали майже як національного героя і боровся із кінематографістами, які ідеалізували образ бандита. Саме за наказом Гувера аґенти ФБР почали тренуватися у стрільбі по мішенях, на яких зображений ворог держави №1, і ця постанова й досі не втратила чинності.

Останньою картиною про Діллінджера, з якою встиг повоювати перед своєю смертю старий Ґувер була стрічка Джона Міліуса, яка вийшла на екрани 1973 року. "Діллінджер" у звичній для Міліуса натуралістичній манері розповідав про криваве протистояння бандита №1 Джона Діллінджера та агента бюро №1 Мелвіна Первіса.

Міліус, апологет екранного насильства, переконливо показав протиборство двох "крутих хлопців", у якому перемагає сильніший та холоднокровніший за будь-якого гангстера Первіс. Ця сутичка, вписана у фон Великої Депресії, є ностальгійним поглядом у 1930-ті, у часи, коли одні круті чоловіки грабували банки, зустрічалися з чарівними жінками, а інші полювали на них, вчиняючи жорстокі розправи зі злочинцями. Так би мовити, гроші та кулі лилися рікою...

Фільм Майкла Манна розповідає ту ж історію зовсім іншими засобами - "Джонні Д." не ностальгує за 1930-ми, а показує їх як час, коли "епоха героїв" закінчується та відходить у минуле, а звичний уклад життя непоправно псується.

Традиційним цінностям Америки протистоїть не стільки бідність, злочинність чи корупція, скільки загроза комунізму та зростаюча сила СРСР, про що красномовно свідчать радіопередачі, що їх слухають герої фільму.

У Манна, який будує свої фільми на сильних чоловічих характерах, також йдеться про двобій Діллінджера та Первіса, але у "Джонні Д." герої вирішують не "хто крутіший", а "хто винахідливіший" та "хто розумніший".

Діллінджер використовує технічні новинки для пограбування банків, а Первіс ловить його за "науковою методикою". Зрештою, чоловіки поважають один одного, а після смерті Діллінджера Первіс розуміє, що у небуття пішла не лише видатна людина, але й ціла епоха (за кілька років після смерті Діллінджера загинули практично усі відомі грабіжники банків). Більше того, сам Первіс належить до цієї епохи, і навряд чи зможе прожити довго без свого антагоніста.

Манн створює суворий, темний та кривавий світ Великої Депресії без усілякої ностальгії чи сентиментальних прикрас. Перестрілки у "Джонні Д." максимально криваві та видовищні, особливою режисерською вдачею є неперевершена сцена атаки на мотель "Маленька Богемія": яскраві спалахи пострілів на тлі нічної темряви, пробіжка у рапіді в лісі, автомобільні перегони на лісовій дорозі...

Єдине, що дещо дратує у "Джонні Д." це занадто мелодраматична як для "серйозного" бойовика любовна лінія. Причиною цього, звісно, є амплуа обох Джонів - Діллінджера та Деппа - як романтичних коханців. Проте чути слізні зізнання у коханні з вуст жорстокого бандита, який у житті був хоч і галантним, але зовсім не сентиментальним, доволі дивно, як і вірити у його непорушне кохання до Біллі Фуше.

Втім, цей "реверанс" у бік жіночої аудиторії швидко губиться на загальному тлі жорсткого та видовищного екшену.

У "Джонні Д." Депп нарешті повністю позбувся свого гламурного іміджу Джека Горобця (хоча в одній зі сцені називає себе Джеком), а Крістіан Бейл створив черговий образ незворушного професіонала, яким був, скажімо, його фокусник Альфред Борден у "Престижі" Крістофера Нолана.

Оцінка фільму 5 з 5

За допомогу у написанні статті автор дякує кінотеатру "Київ"

Медовий місяць із зомбі

Фільм "Медовий місяць Камілли" вийшов на екрани ще 2007 року, але до України дістався лише зараз. Проте британська комедія, схоже ніколи не застаріє, адже розповідає про "вічні цінності", а саме кохання та родину.

Попри замусолену за сто років існування кінематографу фабулу "хлопець зустрічає дівчину", "Медовий місяць Камілли" має один екстравагантний виверт - наречений починає закохуватись у свою молоду дружину, лише коли вона перетворюється на зомбі.

Камілла з шести років кохала Сайлоса і не змінила своєї думки, навіть коли він потрапив до в'язниці. Після звільнення коханого романтично налаштована Камілла планує весілля та подорож на мотоциклі до "найкращого місця для всіх закоханих" - Ніагарського водоспаду, а її дядько-шериф попереджає молодого, що найперший промах приведе його назад до в'язниці.

У дорозі молодята сваряться і потрапляють в аварію, у якій Камілла гине, а згодом дивним чином оживає, водночас залишаючись мертвою. І тільки після "смерті" дружини Сайлос починає цінувати її по-справжньому.

"Медовий місяць Камілли" - це рідкісний фільм, де перетворення на зомбі є абсолютно не страшним та безболісним, та й не несе у собі якогось прихованого змісту, на кшталт критики сучасного суспільства. Навпаки, смерть Камілли допомагає молодятам віднайти кохання та почати нове життя.

Стрічка є багатою не лише на любовні пригоди персонажів - вона посприяла також і родинному щастю членів знімальної групи. Під час написання сценарію до "Медового місяця Камілли" сценарист Нік Пустей заручився зі своєю коханою, а режисер картини Ґреґорі Макензі одружився прямо на знімальному майданчику.

Навіть старенький Девід Керредайн, який у фільмі зіграв ковбоя Боба, за химерним співпадінням не оминув у своєму житті поєднання любові та смерті - за кілька років після зйомок, він загинув від автоеротичної асфіксії.

"Медовий Місяць Камілли" містить у собі просто взірцевий баланс гумору та романтики і є ідеальним фільмом для закоханих, а також для тих, хто полюбляє нетривіальні ліричні комедії.

Оцінка фільму 5 з 5

Автор - Анна Купінська