Прем’єри тижня: Гоша Куценко, Майкл Джексон і Пилка

"Володар кілець" у російських лісах

Серед низки глядачів та критиків існує переконання, що російські кінематографісти просто не здатні зняти пристойний фантастичний фільм. Кінорежисер Вадим Соколовський здійснив спробу подолати це упередження і зняв "постмодерну казку" (визначення самого режисера) за гроші російської філії студії Діснея.

Стрічка мислилась як поєднання російських народних казок із найкращими здобутками світового кінематографу. Комп'ютерні спецефекти мали доповнюватись "постмодерною пародією", що вже давно стала незмінною складовою фантастичних фільмів для дітей.

За сюжетом картини, донька Баби-Яги Юна Князівна, знаходить "біл-камінь Алатир", який перетворює дівчинку на Кам'яну Володарку. Старовинна легенда мовить, що видатний Майстер зможе оживити Алатир і тоді Володарка захопить увесь світ. Кам'яна Князівна створює з каменю страхітливих воїнів ардарів, які тероризують довколишні села, шукаючи Майстра.

У той же час учень різьбяра Іван потрапляє у полон до Баби-Яги, де знайомиться із донькою Кам'яної Володарки Катею. Між молодими людьми спалахує кохання, але Володарка вимагає від Івана оживити Алатир, в іншому разі Катя стане дружиною ардара Янґула.

"Постмодернізм" "Книги майстрів" ховається не тільки у ардарах, які до болю нагадують джексонівських назгулів. Взагалі, Вадим Соколовський повинен поставити пам'ятник новозеландському режисерові, який "подарував" росіянам не лише образи зловісних лицарів на чорних конях, але й башту Кам'яної володарки (згадаймо "башту Саурона"), і Країну каменю (читай "темні рівнини Мордору").

Вкраплення "постмодернізму" також пояснює перетворення старих чарівних артефактів на новомодні ґаджети та осучаснення давно знайомих нам казкових героїв.

Не обійшлося і без зграї круків довкола будинку із "Нічної варти" і улюбленого прийому російського кіно "повільної кулі", яка у казково-билинному варіанті трансформувалася у "повільний молоток". Взагалі, автори фільму не раз повторили, що намагалися лише "пограти у казку" і відсторонено подивитися на знайомий жанр.

Щоправда, російські кінематографісти, які взялися до модної кіноестетики, постійно забувають, що постмодерне відсторонення - це спосіб розповісти про серйозні речі, уникаючи кліше та банальностей. Скажімо, у сучасному світі романтичне кохання давно сприймається як міщанська мелодрама, і лише нові, незвичні обставини, з якими стикаються закохані, змушують нас повірити у щирість почуттів.

Так само і пародія висміює не самі кіноприйоми, а послання, що несуть нам фільми масової культури. Здавалося б, "Книга майстрів" повинна була б гратися із штампами та кліше популярних "лав сторіз", але у цьому випадку автори фільму серйозні як ніколи. Закохані Іван та Катя, Янґул, Кузьма та Клава копіюють мізансцени з підліткових телесеріалів, а у їхніх любовних перипетіях немає й натяку на іронію.

Саме з цих причин Вадиму Соколовському так і не вдалося створити справжню "постмодерну казку".

"Книга майстрів" скоріше нагадує не надто вигадливу учнівську спробу зняти російську версію "блокбастеру для підлітків". Проте ця стрічка цікавіша за пересічний російський фільм "для масової аудиторії", в основному завдяки комедійному таланту Лії Ахеджакової, Михайла Єфремова чи Гоші Куценка, які зіграли у фільмі другорядні, але дуже харизматичні ролі.

Оцінка фільму 3,5 з 5

Ґламурний відпочинок у тайзі

Фільм "Приборкування норовливих" - це типовий російський продукт "для мас", де головними героями є бізнесмени та їхні стрункі довгоногі подруги, а жарти відповідно крутяться довкола ґламуру, "тьолок" та грошей.

За гумор у цій стрічці відповідають Андрій Фєдорцов, який зіграв Васю Рогова у серіалі "Убійна сила" та Юрій Кузнєцов - незабутній Колобок із "Ментів". Розкриття теми цицьок лягло на секс-бомбу Анну Сємєнович.

Федоцов грає олігарха-підкаблучника, який разом зі своєю хижою подружкою (Сємєнович) та іще однією парою випадково потрапляють у тайгу, замість омріяної Ніцци. Пещені міські красуні та їхні звиклі до розкошів кавалери познайомляться із суворою флорою та фауною російських лісів, а також із брутальним місцевим населенням.

Синопсиси "Приборкання норовливих" обіцяють нам несподівані повороти сюжету, любовні перипетії та веселі пригоди, загублених у тайзі російських "яппі". У всі ці гарні слова можна було б повірити, якби режисером стрічки не був Ігор Кальонов.

Він вже якось порадував глядачів історичним блокбастером "Алєксандр. Невська битва". Після провалу цього епохального байопіку режисер вирішив змінити жанр, і податися в комедіографи.

Я свідчить досвід, краще не ризикувати двома годинами свого життя, і оминути черговий "роском" десятою дорогою.

Король помер. Нехай живе король

Це стародавнє гасло якнайкраще характеризує документальну стрічку Кенні Ортеґи "Майкл Джексон: Ось і все".

Майкл Джексон помер 25 червня 2009 року у віці 50-ти років. За 5 місяців після його смерті довкола імені короля поп-музики розгорнулися численні скандали. Організаторів фінального концерту Майкла Джексона "This is it" звинуватили у експлуатації важкохворого співака, лікаря Джексона підозрюють у передозуванні знеболювальних, які призвели до смерті пацієнта, татка Джо критикували за жорстоке поводження з маленьким Майклом, а сам похорон зірки поп-музики довелося відкласти до 3 вересня через чвари між рідними.

Картина "Майкл Джексон: Ось і все" вже викликала нарікання фанів, які вважають, що на імені їхнього кумира банально наживаються, а також самого батька Джексона, який заявив, що замість його сина у фільмі знявся двійник. Зрештою, брати Майкла не були настільки категоричними, і з радістю відвідали світову прем'єру картини Ортеґи, яка відбулася у Лондоні 27 жовтня.

Фільм "Майкл Джексон: Ось і все" триває близько двох годин. Стрічка складається із інтерв'ю друзів та родичів Майкла, записів репетицій його шоу "This is it" та нових кліпів, знятих у 3D.

Для створення цієї картини було використано 100 годин зйомок репетицій Джексона. Саме ці записи й викликали нарікання у Джо Джексона - батько засумнівався, що чув голос свого сина та бачив танці у його виконанні, адже на плівці 50-тирічний Майкл виглядає здоровим та сповненим енергії.

Схоже, що на наших очах твориться іще одна конспірологічна теорія, яка посяде своє місце поряд із загадковим вбивством Джона Кеннеді та смертю Елвіса Преслі.

Наша "Пилка" не вмре, загине

Пилка помер, його послідовниця Саманта загинула, мертвий і детектив Страм, що розслідував справу серійного вбивці-конструктора, але Гра - продовжується.

Після п'яти років, що минули із виходу першої "Пилки", франшиза автоматично розпалася на дві трилогії. Останню частину трилогії, що присвячена діяльності детектива Гоффмана, ми і побачимо на екранах. Гоффмана переслідує ФБР, і він змушений розпочати нову Гру, яка зрештою прояснить кривавий задум Конструктора.

Фільм є не менш жорстоким та цинічним за попередні. В Америці він демонструється з категорією R, в Україні - дітям до шістнадцяти. Зрештою, з кожним роком творцям "Пилки" все важче і важче вигадувати нові пастки, і кількість шанувальників, як і касові збори фільму, неухильно зменшуються.

Цього року прибутки виявилися рекордно низькими - шоста частина "Пилки" зібрала лише 14 мільйонів доларів за перші вихідні показу.

З самого початку "Пилка" була безпрограшним варіантом заробітку. Брутальний та кривавий горор із невеликим бюджетом та другорядними акторами швидко став культовим завдяки гаслу: "хто не цінує своє життя - не вартий, аби жити".

Схоже, що час панування Пилки у світі фільмів жаху добігає кінця. Проте, не варто очікувати, що Конструктор так швидко покине екрани - на черзі анонсована "Пилка VII" і також "ПилкаVIII".