Виставка мистецьких робіт Сергія Параджанова в Києві

50
27 лютого 2008

Виставка мистецьких робіт одного з найвідоміших режисерів колишнього СРСР Сергія Параджанова відкрилася наприкінці січня в Національному художньому музеї України за участю міністра культури і туризму Василя Вовкуна.

Якщо театр починається з вішалки, то ця чергова реінкарнація Параджанова в Києві почалася з промови чиновника високого рангу. Політично ангажований режисер-конформіст дав зелене світло в сучасний український культурний простір мертвому і геніальному колезі-нонконформісту - погодьтеся, в цьому є щось символічне!

А щоб символи остаточно не поглинули реальність, ми поставили собі досить парадоксальну мету - відшукати справжнього Параджанова.

В суботу, 9-го лютого, на сходах музею спостерігався невеликий натовп - не дивлячись на ціну в двадцять гривень, бажаючих побачити Параджанова було багато. Хоча відверто переважала публіка середнього та старшого віку.

До речі, в цей час дуже великий натовп молоді спостерігав змагання скейтбордістів на Європейській площі. Далі магічні антитези продовжувались - разом з білетом на виставку безкоштовно видавався білет для ознайомлення з фондами музею. Та зали виставки були переповнені, а музейні приміщення порожні - практично повністю.

В трьох залах виставлено 55 робіт з експозиції єреванського музею Сергія Параджанова, переважно колажів. Крім того, кілька стендів було присвячено його біографії, афоризмам, відгукам відомих колег.

Зокрема я дізнався, що 2004-й рік було проголошено ЮНЕСКО роком Параджанова, а його ім'ям названо малу планету.

На жаль, це - типова не лише для країни практика фетишизації померлих геніїв. Коли б їм отримати лише маленьку частину цього визнання при житті! Але, як казала Ліна Костенко, усі вже звикли - геніїв немає.

Перше емоційне враження від виставки: співробітниця музею якось занадто хижо кидається на інтелігенту бабусю, що спробувала сфотографувати один з колажів на мобільний телефон. "Не можна!" - сталеві відтінки голосу людини, яка має владу відверто дисгармоніювали з творчістю та життям маестро, але що поробиш...

Бабуся, до речі, все ж таки сфотографувала кілька колажів в іншій залі - і я внутрішньо радів її майстерності в галузі конспіративних практик. В цьому проглядалася якась глибинна спорідненість її інтенцій з автором виставлених робіт - незважаючи на руйнівне втручання влади робити свою справу. Параджанов там, де це роблять з повною самовіддачею.

Чомусь найбільший інтерес публіки викликали стенди з особистими листами режисера до сина Сурена, дружини, друзів. Тут же виставлено листи до Параджанова тих, хто мав мужність підтримати його в складні часи - Лілі Брік, Андрія Тарковського, Юрія Нікуліна.

В наш час деструкція приватного життя стала загальним місцем, але внутрішній голос підказує мені, що читати чужі листи - не зовсім шляхетна справа. Навіть тоді, коли авторів та адресатів вже, нажаль, нема серед живих.

Та те, що кількість читачів приватних листів Параджанова та Параджанову після київської виставки значно збільшиться - факт незаперечний. Але серед цих вуайєрів - читачів чужих листів - Параджанова немає.

Мене ж відверто вразив створений в 1974-77 роках цикл "Марки із зони". Мінімалізм жанру відповідає образу титана, зачиненого в клітці тоталітарним режимом. Але він, попри все, зберіг внутрішню свободу бачити.

І в тому, що він малює марки - клаптики паперу, що дають можливість нашим посланням подорожувати у просторі - теж є щось дуже символічне. Марки - наче дороговкази для людської думки, яка прагне бути вільної.

 Катерина Ющенко на виставці робіт Сергія Параджанова

Ці марки свободи надсилає своїм кореспондентам ув'язнений Параджанов, він немов би маркує їх рабську повсякденність - свободою! До цього циклу органічно примикає колаж "Перелік описаного майна" - як магічний ключ до вірної інтерпретації стану души Параджанова та його бачення реальності.

Пройти через відчуження від речей, як своєрідний екзистенціальний катарсис, як етап сходження до більш повного розуміння себе і Всесвіту - так можна визначити смисл цього твору. Отже, Параджанов там, де свобода!

Логічно продовжує тему колаж "Лист Фелліні" (1980). Відомо, що великий італієць разом з колегами - Антоніоні, Віконті, Росселіні, був причетний до звільнення режисера з місць покарання.

Колаж віддзеркалює це майже невловиме відчуття спорідненості справжніх майстрів, місток духу, що руйнує всі "залізні завіси", свідчить про їх нереальність. Схоже відчуття справляє і колаж "Нічний птах Андрія Тарковського"(1987).

Аура невловимого духовного братства справжніх майстрів відчувається тут на підсвідомому рівні, бере за душу. Параджанов немов би схоплює образом невловимого птаха творчості, що майорить між ними.

Тож Параджанов там, де збираються майстри духу!

"Найстрашніше - проґавити прекрасне!" - цей афоризм маестро мені особливо запам'ятався. Він так і проситься в епіграфи до циклу колажів другої половини 80-х років - "Розбитий сервіз з портретом донатора" (1986), "Бабусине горіхове варення" (1987), "Чудо-риба"(1987), "Букет після дощу" (1987), "Декілька епізодів із життя Джоконди"(1988).

Параджанов тут постає в усій силі та красі власного таланту: романтик, гравець та творець, здатний сміятися і плакати - цілком щиро і відверто, як дитина, ще не відгороджена від світу упередженнями.

Він не боїться демонструвати сильні почуття, як це видно з більш раннього колажу "Портрет батька, розірваний з ревнощів"(1983). Всі ці роботи об'єднує спільна техніка деконструкції - митець розкладає, навіть розбиває (у буквальному сенсі!) оточуючу реальність, щоб скласти з неї власний живий та неповторний візерунок.

Параджанов там, де можна розкласти світ на деталі, а потім скласти з них мозаїку справжнього!

"У храмі кіно є зображення, світло і реальність. Сергій Параджанов був майстром і господарем цього храму" - відзначив свого часу Жан Люк Годар. Важко сказати, чи був Параджанов майстром і господарем київської виставки своїх робіт в цілому. Але незаперечним є те, що представлені роботи несуть на собі відбиток його геніального дару та трагічного життя.

Тож відвідайте виставку, та знайдіть Параджанова самостійно.

powered by lun.ua