Трагікомічна диверсія на кордоні продовжується

5
17 березня 2009

Між тим, за державний прапор у свій час, як відомо, люди голови клали на плаху... Які ж то влучні крилаті слова: "За державу образливо..."!

Не просто пором

В часи розвиненого соціалізму і сам цей допотопний плавзасіб вважався, як і горбатий "Запорожець", останнім писком моди. До нього шикувалися в чергу машини за кілька кілометрів. І трудився він майже цілодобово. Тепер цей пором на міжнародному прикордонному пункті пропуску Ямпіль-Косеуць, як пошарпаний в міжусобних боях алкоголік...

Мій матеріал про його плачевну сьогоднішню долю не обминула увагою і молдовська преса. Загалом в Україні і за рубежем цю публікацію про пором, через який було затромбовано міжнародний прикордонний пункт пропуску Ямпіль-Косеуць, більш як за місяць прочитали  багато людей.

Але як вона, ця публікація, пройшла непоміченою повз пильну увагу керівництва району, області, країни - хоч вбийте - не збагну! Чи не так само, як той пором, що вночі був відчеплений диверсантами від причалу і п'ять годин плив по Дністру непоміченим, аж поки сам не ввігнався у нашу священну і недоторканну мілину?

Добре, прикордонники з обох берегів ріки - молоді хлопці. Їм дуже спати хочеться... А керівників області, країни, я вже не кажу Ямпільського району, аж ніяк молоденькими не назвеш, при всім бажанні. Чого ж вони проспали, що так довго не працював міжнародний пункт пропуску Ямпіль-Косеуць!?

Чого їх тут не було і немає ніякого "розбору польотів"!? А чималі зарплати прикордонникам, митникам та іншим, хто тут, згідно штатного розкладу, трудиться, державний бюджет виплачує справно...

Звичайно, втрати на цьому пункті пропуску невеликі, він же ж доведений давно до такого жалюгідного стану, до такої убогості і примітивізму, що не передати. А тому тут, м'яко кажучи, митні збори були смішними. І за це роками ніхто ні з кого шкуру не спускав (термінологія Юлії Тимошенко).

Навпаки, дуже добре тут служити і митникам, і прикордонникам. Тут служба - не бий лежачого, навіть сільські пожежники заздрять...

Повернення до життя

Не так давно, а ж з іншого району, таки пригнали буксир і він, помучившись кілька днів, врешті решт зняв з мілини паром і припер назад до місця, звідки його зловмисники відправили у вільне плавання.

Начальник Ямпільського відділення Могилів-Подільського прикордонного загону повідомив нам, що міжнародний пропускний пункт готовий до роботи і запрацює на повну потужність через кільканадцять годин.

Чи то він цими словами наврочив той збезчещений пором, чи може зурочив його власників, чи всю молдовську державу - сказати важко. Але факт залишається фактом - ще 3 березня, згідно протоколу, українська сторона передала молдовській той плавзасіб.

Офіційно документ про прийняття його підписав заступник начальника прикордонного загону Молдови, який охороняє цю ділянку спільного кордону. В тому документі ніяких претензій молдовська сторона не висловлювала до української. А тепер молдовани говорять про те, що українці їм пором хоч і повернули, але розукомплектованим, не вберегли найважливіші деталі на нім.

Зрозуміло, чому прикордонники обох берегів так швидко і без претензій підписували ті документи прийому-передачі плавзасобу, який забезпечує діяльність міжнародного пункту пропуску на кордоні. Вони ж бо спільно проспали, коли він непоміченим проплив стільки кілометрів вниз по ріці і тепер прагнули якомога швидше зам'яти справу, наче нічого й не сталося. Але не тут то було!

Українські прикордонники. Фото gazeta.lviv.ua

Виявилося, що на ньому немає найголовнішого - двох так званих ходових блоків на яких він рухається по товстенному тросу. Ці механізми непрості.

Вони мають витримувати навантаження щонайменше близько ста п'ятдесяти тонн - ріка ж гірська, тут іноді вона таке витворяє, так лютує, так рве все на своєму шляху, що словами не передати.

Ото ж потрібна для виготовлення тих блоків особливо міцна сталь, а щоб гарантувати  їх надійність - ще й серйозні дефектоскопічні гарантії.

Одним словом, технічних проблем чимало треба подолати, адже на тих ходових блоках, образно кажучи, має триматися життя тисяч людей, не кажучи вже про тисячі тонн вантажів.

Ясна річ, такі запасні деталі мали бути у власників порому. Це те саме, що запасні колеса в автомобілів, які рухаються по дорогах. Але їх не було, як і багато чого іншого.

Перевозячи нерідко більше півсотні пасажирів разом із багатьма завантаженими автомобілями, паром практично не мав ніяких засобів порятунку. Хіба що кілька рятувальних кругів.

Він плавав, як кажуть, на чесному слові тих самодіяльних умільців які його обслуговували, лагодили, латали.

Запитую заступника начальника Могилів-Подільського прикордонного загону чи були якісь претензії в української сторони до технічного стану порома при його передачі молдаванам? Чи перевіряли наші захисники кордону, як це відбувається з кожним автомобілем, який перетинає кордон, його технічний паспорт?

Підполковник зам'явся, а потім каже, що йому потрібен час для з'ясування цього питання, запевнив, що швидко зателефонує і скаже, хто перевіряв ці найголовніші документи плавзасобу. Обіцяв і... не подзвонив. З цього можна зробити висновок - ніяких технічних паспортних документів молдавани українським прикордонникам не пред'являли і чи є вони взагалі прикордонники не знають.

Якщо ви сідаєте у вагон поїзда, який бере не більше людей, як цей пором, на ньому написана кількість пасажиромісць. Кожен пасажир має своє місце. На поромі не вказано місця для пасажирів, їх попросту не існує, яка його вантажопідйомність - не відомо. Про яку сертифікацію і стандартизацію можна говорити, якщо його робили, експлуатували і ремонтували дідівським способом?!

За законом дозвіл на відкриття, зокрема, цього пункту пропуску давав Кабінет міністрів. От він і може в будь-який момент і відмінити своє рішення...

Цікаво, що в часи Радянського Союзу ця вантажно-пасажирська переправа давала солідні прибутки косеуцькому колгоспові, в оренді якого був пором. А тепер - одні лиш збитки.

Навіть в кращі часи пором працює всього по 8-9 годин на добу. Ви десь чули, щоб в Європі був такий унікальній в своїй простоті, примітивності, ненадійності міжнародний прикордонний пункт пропуску?

Василь Кізка, україно-молдовський кордон, для УП

powered by lun.ua