Failed state or Back to the USSR?
Трапилось все це у ніч з 3 на 4 червня 2009 року у селищі Голованівськ. Сам пам'ятний знак стоїть поруч із церквою Івана Богослова Київського патріархату.
З'ясувалося, що рішення про демонтаж тризуба і встановлення серпа з молотом одностайно ухвалила Голованівська селищна рада на засіданні від 22 травня 2009 року. Варто зауважити, що таке голосування і подальші дії (злодійські, бо робилися вночі) підпадають під ст. 338 п.1 Кримінального кодексу України "Наруга над державними символами", де йдеться:
"Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців". (А нещодавно ВРУ прийняла закон, який передбачає покарання через позбавлення волі на 2 роки за публічну наругу над державними символами)
Згідно із Ст. 20 Конституції України "Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України".
Де "Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України". А "Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
З приводу вищезгаданих подій жодної реакції від правоохоронних органів району нема.
Щодо історії пам'ятника, то він був встановлений за радянських часів, однак серпа і молота тоді на ньому не було. Тризуб з'явився у 1998 році завдяки тодішньому голові РДА.
Погруддя Тараса Шевченка було виготовлено з гіпсу за радянських часів і встановлено біля контори місцевого колгоспу, який назвали на честь Великого Кобзаря. В центр селища його було перенесено в 2005 році з ініціативи районного штабу "Нашої України" за безпосередньої участі селищної Ради та РДА.
До речі, інформація про те, що трапилося в Голованівську надійшла до обласної організації ВО "Свобода". Ті запитали в облСБУ - "що трапилося?" Щира відповідь пролунала приблизно так: "Ніякого серпа і молота там нема, а Шевченку трішки відбили носа".
Ганебний випадок, що відбувся в центрі України, в гайдамацькому краї, неподалік Шевченкових країв, насправді дає привід для багатьох думок.
Перше - хто стоїть за цим процесом? Одностайність некомуністичної селищної ради (як і всіх інших влад у цьому регіоні) примушує сумніватися у їхньому щирому бажанні знищити національні символи, тим більше, що це стаття. Чого, а точніше кого місцеві депутатики бояться більше? Чому не бояться статті? Їх прикриють? Їм вже щось пообіцяли? Хто?
Друге - паплюження національних символів в центрі України, як перевірка чи це "схавають" тут і зараз. На даний момент відсутність такої реакції свідчить, що "схавали" всі: куплена і залякана місцева влада, залякана громада, пригодовані правоохоронці та обласні бонзи. Тепер черга за реакцією чи її відсутністю за Києвом в тому числі і за журналістським середовищем.
Друге - встановлення серпа і молота біля церкви Київського Патріархату та одночасне знищення погруддя колись освячене його священником (на фото) це провокація проти Церкви. Очевидно, той, хто стояв за злочином зацікавлений дрібно мститися КП сіючи розбрат.
Третє, і найголовніше - це виклик країні і громадянам. Не державі, яку намагаються довести до межі. Це виклик свідомості, цінностям, поглядам. Це виклик територіальній цілісності - чиєю бути цій території: керованого совка, РФ чи України.
Не виключено, що подібні провокації ширитимуться Україною і далі. Суспільство вже досить перевіряли: вірою, зневірою, надіями, розчаруваннями, мєнтами, судами, прокуратурами, катуваннями, тиском, залякуваннями, погрозами, відрами інформаційного лайна, пропагандою всього найгіршого, але ж живуть!
Отже тепер перевірки плювками в мораль та духовність. Недаремно відомий пародист генерала Денікіна (якого свого часу люто мочили чекісти), постійно себе переконує, що України не існує.
Час настав?