Зелені хмарки теж мають амбіції

15
30 жовтня 2009

Від фільму "Відторгнення" Владіміра Лєрта, українського конкурсанта у програмі повнометражних фільмів 39-ї "Молодості", хочеться плакати і сміятися водночас. І річ не тільки в шаленому ажіотажі у день прем'єри, яку буцімто через проблеми зі звуком перенесли, а квитки на зірваний сеанс назавтра були вже не такими дійсними, як хотілося обуреним глядачам.

Більше того, вдалося продати квитки по другому колу. І навіть не в тому, що після прем'єри у залі поміж рідких аплодисментів чувся свист і "фу", а сам режисер поспішив піти, доки не вийшли усі глядачі.

Просто цього року різниця між українським конкурсним повним метром та його суперниками видається схожою на прірву. До того ж, вітчизняний конкурсант запам'ятається особисто мені контрастом між словами й амбіційністю режисера та його кінопродуктом. А надто після розмови з ним.

Рекламна кампанія стрічки стартувала задовго до травня, коли очікувалася її прем'єра. Тізери особливо схвилювали молодь, а найбільше - прихильників актора й музиканта Сергія Бабкіна, який виконав головну роль. Саме його фани склали ту більшість народу, яка ломилася на фестивальні сеанси.

До речі, докоряти як Бабкіну, так і Ступці з Башировим не випадає, адже відпрацювали вони достойно. Мабуть, саме через це прихильники Сергія намагаються не замислюватися над сценарієм, який є головною бідою, та виправдати стрічку у своїх блогах чи деінде.

Бабкіністам, до речі, є про що поговорити з фанами "Бумбоксу", адже колись розтиражована новина про те, що пісня "Наодинці" стане саундтреком, виявилася PR-фікцією.

Втім, сам Лєрт на фестивальній прес-конференції сказав, що на молодь не ставив. Мовляв, вони можуть не зрозуміти задуму, тому цільову аудиторію складають люди старші 30-ти. Так би мовити, саме вони здатні схопити меседж, прихований за лісом картонних діалогів та любовної лірики.

Опустимо вже те непорозуміння, коли режисер сам не може визначити жанру картини. Мовляв, Саломатов (автор твору, за мотивами якого знято фільм) "сказав говорити всім, що це фантасмагорія". А продюсери, яких Лєрт назвав друзями-бізнесменами, нічого не сказали йому про невеликий бюджет стрічки.

І також те, що Владімір збирається переробляти англомовні титри. Буцімто, "я їх не робив" і перед прем'єрним показом не перевіряв. Он яким важливим виявляється те, що прочитають члени міжнародного журі.

 
Журналісти на фільм чекали, в першу чергу, як на конкурсанта від України. Але в ньому головний герой має зовсім не український паспорт, а ціни озвучують у рублях. У цій фантасмагорії обраниця героя залишається ідеально нафарбованою та одягнутою за будь-яких умов, а з дитинства знайомий з балетом письменник називає пуанти "тапочками".

Напередодні показу Владімір запевняв, що помітність спецефектів - найгірший докір йому як режисерові. Однак мені досі перед очима стоїть на диво ідилічний і мультяшний будиночок біля річки. Пізніше на прес-конференції повідомляється, що "Відторгнення" є насправді цифровим кіно, знятим за "найсучаснішими комп'ютерними технологіями".

Проти здорових амбіцій випускників голлівудських кіношкіл, звісно, я нічого не маю. Принаймні там навчають, як правильно інтригувати глядача та малювати зелені хмарки. На українських фестивалях кіно цих випускників ставлять на одну сходинку з потужними іноземними картинами на зразок "Серця тварини" чи "Дівчинки".

А Богдан Сильвестрович, як казав Лєрт, міг би все змінити.

 

Автор - Тетяна Потапова

powered by lun.ua