Шлюб: світ стосунків

Світ міжособистісних стосунків є невидимим, проте він існує за своїми законами і правилами. Щоб не лише вижити в цьому світі, але й бути успішним і щасливим, необхідно знати ці закони.

В сучасній психології виділяють три рівні взаємин: соціальний, емоційний, статевий

Соціальний рівень. На цьому рівні партнери діють в рамках соціальних ролей: продавець - покупець, вчитель - учень, психолог - клієнт. Зразки виконання цих ролей зафіксовані в різних правових документах.

Основою побудови соціальних стосунків є конвенція, контракт, взаємна домовленість. Соціальні ролі за своєю природою є безособистісними, вони виконуються незалежно від особистісних рис та інтересів людини.

Емоційний рівень. Має зовсім іншу природу - принципово не конвенційну. Договір про міцність і незмінність емоцій неможливий. Заявляти "Я завжди буду тебе любити" є нереально і згубно для партнерів.

Прагнення встановити домовленості на емоції заради збереження союзу призводить до напруження і загальної невротизації стосунків. Змішуванням соціального та емоційного рівнів стосунків є концепція "соціальної любові", коли любов дається за "щось".

Тут любов розглядають як дорогоцінність, якою можна нагородити, за яку треба боротись або заслужити, або загубити. Справжня любов є безумовною за своєю природою і є прийняттям людини як унікальної істоти незалежно від будь-яких її якостей і проявів (Франкл).

Дружні стосунки, для прикладу, знаходяться на емоційному рівні, ділові - на соціальному і часто емоційному, стосунки між коханцями - на емоційному і сексуальному.

Статевий рівень. Цей рівень можна розглядати як самостійний, який не змішується з іншими. Тут на відміну від соціального "треба" і "повинен" домінує "хочу".

Сексуальність, крім релаксації та дітонародження, може бути ще й способом спілкування та пізнання іншої людини. Прикладом злиття соціального і сексуального рівня є патріархальна мораль, де статеві стосунки з іншими крім чоловіка, однозначно розглядаються як подружня зрада.

В сім'ї, яка є цілісною системою, є обов'язковими всі три рівні стосунків, і тільки тут наявність всіх трьох рівнів є можливими і нормальними. Якщо всі три рівні стосунків одночасно зустрічаються в інших системах стосунків, то це тільки погіршує взаємовідносини між людьми.

Наприклад, в так названому "службовому романі" до соціальних і емоційних приєднуються і сексуальні (шеф і секретарка). Друзі, що починають спільний бізнес, змішують соціальні і емоційні стосунки. Зазвичай це руйнує як дружбу, так і бізнес.

З цієї точки зору, шлюбні стосунки є найбільш складними.

Соціальний рівень. Шлюб обов'язково містить соціальний рівень стосунків - це офіційне оформлення стосунків. Так званий "громадянський шлюб", який зараз став дуже популярним, особливо серед молоді, містить в собі тільки емоційні та статеві стосунки.

За небажанням офіційно реєструвати шлюб може ховатись інфантильне ставлення до соціальних стосунків, недооцінювання їх.

Соціальний рівень - рольовий, і подружжя тут перебуває в ролях "чоловіка" і "дружини". Якщо роль - це зразок певної поведінки, то повстає питання: якими повинні бути зразковий чоловік і дружина, якою має бути модель сім'ї?

Складність сучасної сім'ї в тому, що зник єдиний зразок поведінки чоловіка і дружини. Ніхто не знає, якою має бути правильна сім'я. Ще одна особливість - суспільство зараз не надто пильнує, не слідкує за цими зразками. Тому можна сказати, що зараз ідеальний партнер у подружжі той, з ким добре, комфортно.

[L]Тобто, пара створює свої, зручні для неї, правила,і найголовніше - щоб партнери могли про це домовитись. Але, нажаль, вміння домовлятися поки-що не розвинуте у нашому суспільстві.

Здавалось проста дія - кожний повідомляє свої уявлення про роль чоловіка і дружини, потім подружжя їх узгоджують і знаходять один сприйнятливий для двох варіант, проте, часто-густо люди не знають, як це робити. До того ж потрібно розуміти, що цей договір не на все життя, а на певний період і його можна переглянути.

На соціальному рівні можна виділити два типи договорів: шлюб з домінуванням одного з подружжя; партнерський шлюб.

В сучасній моделі шлюбу змішались елементи як традиційної (патріархальної) сім'ї, так і нової моделі сім'ї, що веде до багатьох конфліктів і розлучень.

Сенс традиційної (патріархальної) сім'ї - це виживання і ведення господарства. Тобто, соціальний рівень домінував в подружніх стосунках. З погляду на це, багато правил патріархальної сім'ї були обґрунтованими і зрозумілими. Сьогодні ми їх дотримуємося, не задумуючись над їх походженням.

Наприклад, діти розглядались як майбутні працівники і тому треба було народжувати багато. Для цього одружувались рано, щоб встигнути народити багато, та й дитяча смертність була високою.

Заборона на статеві стосунки "на стороні" пов'язана з тим, що господар мав бути впевненим, що діти - "з його господарства".

Жінці вийти заміж було необхідно: самотня жінка не змогла би втримати господарство і їй загрожувала голодна смерть. Тому чоловік сам по собі мав цінність (хоч поганенький, але свій), самотню неодружену жінку осуджувала громада.

Сучасні економічні умови значно змінились і тому виникає необхідність пошуку нову сенсу для створення шлюбу. Фізичне виживання і ведення господарства зараз не можуть бути основною підставою для створення сім'ї.

Розповсюджені версії щодо того, навіщо вступати в шлюб:

"Щоб в старості хтось склянку води підніс" - втім існує багато прикладів, коли чоловік залишає дружину і в 50 і 60 років. Отже, шлюб - не гарантія, що партнер залишиться з вами на все життя.

"Заради дітей" - то небезпечна помилка так думати. Якщо це так, то коли діти виростуть і підуть із сім'ї, то подружжю потрібно розлучитись. З такою установкою батьки прагнуть втримати дітей якомога довше.

В результаті формується залежний тип особистості, який при перших труднощах знову і знову буде повертатись в батьківську сім'ю, часто не один, а вже із своєю дитиною. І тоді батьківський шлюб врятований: тепер можна зайнятись онуками.

Дитина "дитячо-орієнтованих" батьків за власну свободу відкупляється своєю дитиною.

"Заради сексу" - шлюб створюється для нормальних сексуальних стосунків у молодих людей. Сьогодні статеві заборони все менші і менші і тому цей сенс - не важливий.

Сьогодні пошуки сенсу шлюбу є дуже серйозними. На мій погляд, зараз більш важливими стали просто людські хороші стосунки, в яких партнери є самодостатніми особистостями. При цьому шлюбний вектор змінився з "брати" на вектор "давати" на відміну від економічно-соціальної форми шлюбу.

Через те, що стосунки між людьми завжди унікальні, тому в майбутньому шлюб буде мати не одну форму ("як всі нормальні люди"), а величезну різноманітність цих форм. Тобто, можливими стають шлюби з великою віковою різницею між подружжям, з різницею у соціальному статусі, партнери можуть жити окремо в різних містах і навіть країнах.

В кожному випадку потрібна специфічна, зручна тільки для цих двох людей форма збереження стосунків. Якщо раніше соціальні стосунки в шлюбі були більш значущими, то зараз важливішими стають гармонійні людські стосунки для збереження шлюбу.

Конфлікти в шлюбі відбуваються через зіткнення двох тенденцій: маючи хороші особистісні стосунки, партнери прагнуть вписати їх в старі рамки шлюбно-сімейних стосунків.

Вихід полягає в тому, щоб навпаки, форму шлюбу підлаштувати під гармонійні взаємини між партнерами. Найчастіше подружжя переймають правила поведінки у своїх батьківських сім'ях. "Ти - поганий чоловік, от мій батько все вдома робив своїми руками, а ти не можеш забити цвяха". "Тоді - ти погана дружина, моя мама готувала мені сніданок, а ти - спиш до обіду".

Так починається рольовий соціальний конфлікт, який ними сприймається як особистісний. Насправді, через партнерів конфліктують дві сімейні моделі. Щоб уникнути конфліктів, обоє повинні будувати свою систему стосунків на більш високому рівні.

Емоційний рівень. Основна відмінність цього рівня від соціального полягає в тому, що тут ніякі конвенції і договори не працюють. Друга відмінність полягає в тому, що емоційний рівень не піддається вимірюванню : "Він мене майже не любить, мало приділяє уваги". В чому будемо вимірювати увагу: в годинах, в кількості подарунків?

В світі емоцій закони арифметики не працюють. Питання "А чи можна любити більше, ніж однієї людини?" має на увазі "дозвіл" на проявлення "позитивних" емоцій поза шлюбом, що вважається несправедливим по відношенню до дружини, якій потрібно любити тільки одного чоловіка.

В самому питанні скрите змішування соціального і емоційного рівня. Відповідно до соціальних норм європейського співтовариства - чоловік може бути тільки один. Щодо емоційного рівня, то тут все залежить від сили вашого серця.

Тільки не плутайте емоційний рівень із статевим. Якщо любов розглядати як здатність, то в цьому випадку вона не залежить від кількості об'єктів. Якщо людина вміє любити, то вона випромінює любов на всіх.

Третя відмінність емоційного рівня полягає в тому, що тут подружньої зради не існує. Якщо полюбив іншу - це не зрада, тому що нічого спеціального людина для цього не робила і не могла зробити. Складнощі виникають тільки через прояв цього почуття на рівні поведінки.

А це вже не емоційний, а соціальний рівень, де має залишатись повага один до одного. Існує думка, що шлюб повинен базуватись тільки на любові, тобто на емоційній основі. Думаю, що це помилка, яка випливає із змішування емоційних та соціальних стосунків.

Часто трапляється, що маючи чудові емоційні (і статеві) стосунки, партнери починають думати, що в шлюбі буде ще краще. Навантаження своїх стосунків ще й соціальними, на практиці призводить до їх ускладнення. Якщо партнер влаштовує на емоційному рівні, то це не означає, що він буде хорошим шлюбним партнером.

Статевий рівень. Про зрілість шлюбних стосунків свідчить наскільки подружжя може розрізняти рівні своїх взаємовідносин і вміє поєднувати (а не змішувати) їх між собою. Протилежне слід розглядати як признак соціальної незрілості і психологічної інфантильності.

Поняття "секс" є досить складним і заплутаним. З погляду патріархальної моралі, зрада в шлюбі знаходиться саме на сексуальному рівні. Головне питання: "У них щось було чи ні?".

Якщо "було", то зрада, а якщо "не було", то все нормально. Статеві і соціальні стосунки весь час змішувались. Синонімом поняття "секс" є слово "інтимний". Тобто про цей рівень стосунків мають знати, як сказав один мудрець, тільки троє: він, вона і Господь Бог.

Можна сказати, що секс "асоціальний" і є лише особистою справою. Це означає не безвідповідальність і "вільну любов", а навпаки, підвищену особисту відповідальність в сексуальній сфері.

Плутанина виникає, коли змішують соціальний та емоційний рівні стосунків. Нерідко для задоволення емоційних потреб в ніжності і теплі люди вступають в статеві стосунки і бувають розчаровані. Сфера емоційних стосунків достатньо самостійна і без статевих стосунків можна отримати сильні переживання.

Успіх залежить від побудови резонансної атмосфери взаємного діалогу. В нашому суспільстві переважають "соціальні" шлюби, які базуються на ділових стосунках, в "емоційних" шлюбах киплять пристрасті. Багатство шлюбу залежить від того, наскільки в ньому представлені всі три рівні взаємостосунків.