Свято вина у Мукачево

20
18 січня 2011

Ви колись бачили, щоб майже ціле українське місто три дні було п'яним? Новий Рік не вважається. Якщо ні, то вам обов'язково потрібно завітати на свято вина "Червене вино" до Мукачева.

Даний фест є традиційним і проводиться зазвичай на Святого Василя. У 2011 році це було вшістнадцяте.

Далі розкажу про враження. Особисто я їжджу на Закарпаття вже чотири роки поспіль. Бачив багато, чув багато. Але всі завжди акцентували свою увагу саме на святі вина, розповідаючи, що воно є найбільшим на території Неньки.

І от з третьої спроби я нарешті потрапив на "Червене вино". Починалося все у п'ятницю, 14 січня, хоча палатки стояли у центрі, на площі Миру, ще напередодні. Поцікавився в охорони, о котрій годині розпочнеться дійство. Відповідь була красномовною: "Почнеться десь о восьмій ранку, о пів на дев'яту всі відкриються, а о десятій усі будуть по вуха п'яні".

Думав, що жартує. Аж ні! Десь об 11 годині у п'ятницю спостерігав за одним із місцевих жителів, який не міг підняти з бруківки свій "біцикль" (це по-закарпатськи "велосипед"). Та і сам житель ледве тримався на ногах.

Через півгодини сталася ще одна цікава подія. Навіть розмова. Стою я біля банкомату, який не хоче давати мені гроші. Підходить чоловік і з явним російським акцентом пояснює, що він турист і йому потрібна цирюльня. Відповідаю, що і я турист, тому на підкажу. Він мені у відповідь: "Я с Липецка. Потратил все деньги. Подай рубль". Я лише усміхнувся, не промовивши ні слова. Звісно, що і не дав я йому ніякого "рубля".

Тепер був час пройтися між рядами. Відразу пригадався Майдан зразка 2004-ого. Яблуку не було де впасти. Я все ж протиснувся і побачив вивіску "Вино без ГМО", а під нею був напис "Медовуха".

Не буду приховувати, медовуху я люблю. Але мене очікував розпач, адже це не та медовуха, а просте вино на меду... Проте теж смачно. Потім ще спробував біле сухе та попрямував на День народження до однієї знайомої, бо був запрошений завчасно.

Наступного дня прокинувся опівдні. І знову на площу Миру, де мав зустрітися з товаришем. Вийшовши з марштрутного таксі поблизу центру, відчув запах шашлика, який заполонив ледь не півміста. Деякі навіть бідкалися, що, мовляв, увечері неможливо на ґанок вийти свіжим повітрям подихати.

Зустрівся із товаришем, посиділи у кафе - попили пива, сходили до палаток - попили вина. Так повторилося кілька разів, після чого надворі потемніло. І у цей момент я зрозумів, що у п'ятницю народу було ще мало. У суботу не те що яблуку, вишеньці не було де прокотитися. Почалися співи, танці та все інше, що пов'язане з таким масовим святкуванням.

У неділю все повторювалося. За тим лишень винятком, що ще вшановували переможців, роздавали призи. До речі, живих: кроликів, поросят і коня, який став головним трофеєм. Кажуть, що під час свята випили близько 2 тисяч літрів вина. Чимало, так? А гості приїздили з Угорщини, Румунії та Німеччини.

Насамкінець додам кілька слів про ціни. 100-грамовий стаканчик з напоєм коштував від 5 гривень. Літр у деяких місцях можна було купити за 25 гривень. Найдорожче ж вино, яке потрапило мені на очі, коштувало 110 гривень. Проте, як розповів мій товариш, то ще дешеве. "Є і по 500 гривень", - запевнив він.

 

Ярослав Твардовський

powered by lun.ua