Різдво у Німеччині: внутрішня тиша vs. подарункова ейфорія

10
6 січня 2011

Живучи у Німеччині вже кілька років, спостерігаю за тим, як тут святкують Різдво. Дивна річ: вже у жовтні в магазинах витали запахи кориці та інших прянощів, очі натрапляли на пряники, різдвяні кекси і шоколад у подарункових обгортках.

Я дивувалася: чому полиці так завчасно переповнені різноманітним різдвяним асортиментом, а на вітринах з'являється різдвяне оздоблення? А все, виявляється, просто.

Різдво в Європі - це найкращий спосіб отримати прибуток для підприємців. У цей час продається і купується все, а обсяги продажу сягають такого рівня, якого не буває навіть під час найвдаліших екологічних кампаній. Ось підприємливі німці й розтягують різдвяний період, як тільки можуть.

Подарункова ейфорія не оминає нікого. Та й дуже важко не піддатися їй, коли з кожної вітрини з тобою кокетують численні звабливі різдвяні пропозиції.

Здається, якась невідома сила примушує ділових та серйозних німців відкинути на деякий час свою розважливість і пірнути з головою у світ дитячих фантазій. Раптом у них починають сяяти очі, а на обличчях з'являються посмішки. Нарешті життя перетворюється на казку. А хто ж у казці піклується про гроші?

До Різдва німці готуються довго: весь найтемніший період року - чотири тижні до свята. Це час для спогадів та роздумів, заглиблення в себе, пошуку та перевірки свого шляху. Найважливіше - дізнатися, чого ж насправді бажає твоя душа. Для цього потрібна можливість залишитися на самоті у тиші та прислухатися...

Та якщо вам не пощастило жити на околицях міста, то замість тихого шепоту із глибин своєї душі, ледь чутного голосу, ви можете почути святковий галас із невеликого різдвяного базару, що розташувався десь неподалік.

Слугуючи спочатку для забезпечення міщан усіма необхідними зимовими речами, різдвяні ярмарки з часом стали невіддільною частиною різдвяних свят. Великі і маленькі, вони починають свою роботу у перший Адвент (перша із чотирьох неділь до Різдва) і, разом із влучними акціями у звичайних магазинах, створюють конкуренцію усамітненню та переосмисленню життя.

Воістину, пропозиція породжує попит, а не навпаки. Інакше як пояснити те, що після свят ти розумієш, що більша частина купленого тобі не потрібна? І де той Сократ, щоби вчасно нагадав нам про це?.. Але ж люди злітаються на ярмарки та по магазинах, ніби там медом намащено. Чи там і справді намащено?:)

Як же ж солодко від нових покупок, від витрачання грошей на подарунки собі та близьким, від сидіння у різдвяних кафе за різдвяними бесідами! Здається, ніби це свято постає лише приводом, а подарункова ейфорія - можливістю відчути смак життя, згадати, що у тебе є друзі, нарешті дозволити собі хоч декілька днів жити, як хочеться, відчути, що ти комусь потрібен (хоча б для того, щоб вручити подарунок). Ось від того так і солодко!

Різдвяні базари, й справді, - дуже цікава і весела традиція, однак іти туди треба правильно налаштованим. Інакше, витративши купу грошей на всілякі дрібниці та напившись глінтвейну чи пуншу, залишишся на самоті із купою всіляких дрібничок.

Може, краще почати з себе, усамітнившись із чашкою чаю та нарешті дати самому собі відповідь на питання "А куди я, власне, іду у житті? Це справді те, чого я хочу?". Треба відновити мир у душі та запалити внутрішній вогник. Бо ж як інакше пережити найтемніший період року?

Із миром у душі можна іти й на базар, тому що різдвяні страви та напої й справді зігрівають тіло та веселять душу...

 
Вікторія Клецько

powered by lun.ua