Фіговий листок для Generation К

23
21 квітня 2011

"Якщо титри ставлять, значить вони комусь потрібні?" - міркувала я, сидячи в кінозалі на прем'єрі нового фільму "Покоління П" за культовою книгою Віктора Пєлєвіна. Стрічка демонструвалася російською і була дубльована українськими субтитрами, як цього вимагало чинне законодавство до осені 2010 року. А зараз - навіть не вимагає.

Отже, ці титри, судячи з їх необов'язковості, - це не формальність мовної політики, а прояв поваги до тих, хто справді має труднощі з російською. А ще є такі глядачі, яким відверто приємно споживати український переклад до фільму. Адже хороша українська - то насолода, чи не так? До того ж, кожний переклад це нове вікно до авторського світосприйняття, дискурсу, жартів, додаткова поетика іншої мови. 

Тим часом у вікні українських субтитрів Generation П мерехтіло щось незграбне. З першого погляду було видно - той, хто писав український варіант, не дуже турбувався про ту саму поетику. Зрозуміло, що Пєлєвінський текст, побудований на грі слів, звукових жартах, каламбурах - не найдоступніший для перекладання.

Але навіть у простих епізодах не знайшлося найменших творчих зусиль. Скажімо, слоган про "Солидний Господь для солидных господ", був перекладений як "Солідний Господь для солідних панів". І де сміятись? Не треба бути Тарасом Григоровичем, щоб знайти кілька цікавих звукових варіантів в українській. Скажімо "Бог для багатих" чи то "Господь для господарів" з повагою до авторського тексту. Якщо вже без любові.  

Проте знайшлася в тексті одна річ, з якою перекладач обійшовся максимально уважно та ретельно. То були нецензурні вислови. Цнотливе прикривання матюків евфемізмами в титрах час від часу викликало сміх у залі - настільки недоречними та безглуздими були заміни.

Здавалося, що авторський текст хтось позатикав там-сям фіговим листям. Фіговим, бо саме "фіг" та ще "хрін" стояли в українському тексті замість авторського "х...й", що лунав з екрана. Пильний перекладач не залишив жодної неприкритої дірочки мату в розмовах.

Замість "бл...дей" впевнено стирчали "хвойди" та "засранці", "е...анутые" були перейменовані у "довбанутих", замість "сп...здили" пломеніло забуте піонерське "стибрили". Нібито переклад робили для молодшої групи дитячого садка, де лайкою можна травмувати. Тоді чому ця сама лайка водночас з беззубими титрами голосно лунала з екрана? 

Зайве казати, що мат в Пєлєвіна - не самоціль, не засіб привернути увагу, а частина його гумору, його найсмачнішого дискурсу, завдяки якому письменник набув широкої популярності й любові. В перекладі від смаку не залишилося навіть натяку.

Наприклад, епізод, коли Татарський продає презервативи, і винаходить слоган "Durex- "ягуар" в мире гондонов. Все лучшее - на х...й!", в титрах звучить, як "все найкраще - на хрін", що виглядає дурнувато. В уявленні виникає засохлий корінець хріна, на який перекладач намагається натягнути той самий гумовий виріб без жодного шансу на успіх.

Фактично для фільму Generation П був зроблений переклад не з російської на українську, а з "нецензурної" на штучні та бридкі евфемізми, що зруйнували авторську інтонацію та сміх, залишивши відчуття абсурду. Якщо в Україні і справді є глядачі, що не знають російської, то я твердо переконана, що немає жодного українця, старшого за 18 років, який не знає нецензурних слів. Для кого тоді зроблений цей переклад? Стає очевидним, що єдиний споживач цих титрів - це чиновник-цензор, що споглядає за кінопрокатом.

Так ось ти яка, українська цензура! А я гадала, що цензура - то ознака Росії, а ми тут розмовляємо вільно. Помилялась. 

Найвишуканішою родзинкою українського перекладу стало слово "капець" замість ключового "п...здец". Автор субтитрів навіть на зрозумів, чому книга та фільм називаються саме Покоління П. Гадав, очевидно, що це виключно від пепсіколи. І не розчув заключної репліки Татарського "А, может, это наше поколение - тот самый пес на пяти лапах, п..здец. Может - это ми наступаем?".

З точки зору перекладача покоління "капець" наступає не менш впевнено, аніж "п...здець". Отже літера "П" у визначенні нового покоління маскується в цензурній версії під "К", і таким чином назва екранізації Пєлєвіна в українському прокаті повинна звучати як Generation К. 

А, може, цнотливий перекладач титрів чесно вважав, що зробив хорошу справу, прибираючи матюки? Уявіть таке: він щиро думає, що нецензурні слова є несуттєвими, і через їх зникнення з текстом нічого особливого не відбудеться.

Це припущення породжує в мене гаряче бажання, щоб хтось відрізав цьому перекладачеві одну невеличку і, на перший погляд, зовсім несуттєву частину його тіла - скажімо, яйця. Чи він тоді не відчує в собі ніяких змістовних втрат? Чи, раптом, його легковажне відношення до авторського слова дещо зміниться? 

powered by lun.ua