Про Університет і рейтинги

76
18 жовтня 2011

По-різному можна оцінювати кожного, в тому числі і вищий навчальний заклад. Нещодавно, наприклад, всесвітньо відомий американський Гарвардський університет вперше за тривалий час втратив лідерство у впливовому світовому рейтингу Times Higher Education.

Цей рейтинг складається однойменною британською газетою на основі даних, наданих агентством Thomson Reuters, є щорічним, найскладнішим і, кажуть, виваженим з усіх чинних рейтингів, що перелічує 200 найкращих університетів світу.

Якщо коротко: з України там нема жодного... Бо ми там не хочемо бути. Так-так! В Україні не враховують багато показників, які там, на Заході, мають істотне значення. А як інакше пояснити: наші випускники затребувані, а вишів у міжнародних рейтингах нема! Як на мене, то насамперед, не налагоджена наука так, щоби був помітний відразу міжнародний результат.

Істотним мінусом є і те, що переважна більшість наших випускників не володіє іноземною мовою (я не про російську!). Суцільна така собі "іншомовна неграмотність". І науковець, викладач, професор – звідси жоден з них не може публікуватися за кордоном.

Закономірно, що поки що присутність у двохста найкращих вишах світу мусять поборотися найкращі виші українські. Ті, чиї випускники є елітою за кордоном.

Свіжа вступна кампанія рейтингувала "по-своєму" українські вищі навчальні заклади. Зокрема, вона показала, що абітурієнти віддають перевагу державним вищим навчальним закладам. Наприклад, цього року на міжнародні відносини до розрекламованого рейтингового приватного вищого навчального закладу Київський міжнародний університет на денну форму навчання було подалося 24 особи, з яких за 28700 гривень погодилося навчатися аж …п’ятеро осіб.

П’ятий українську мову і літературу склав на 135 балів, іноземну – 133 бали, історію або географію на 155.5 балів. Не кращі результати і в першого зарахованого: 663.8 зі 800. Дарма, що з прізвищем Шевченко.

Правда, з-поміж державних вищих навчальних закладів маємо ще один рейтинг/рейтинги, в якому обов'язково значиться Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Та й держава його виокремила у свій спосіб. Певно, що сподівається на Університет.

Нещодавно президент Віктор Янукович, вітаючи Леонгіда Губерського, визнав Київський національний університет імені Тараса Шевченка найпрестижнішим вищим навчальним закладом України.

У суверенний період правонаступник Володимирового університету отримав окремий статус. Указом президента України від 21 квітня 1994 року Київський університет імені Тараса Шевченка став національним університетом зі статусом самоврядного (автономного) державного вищого навчального закладу, який здійснює свою діяльність відповідно до власного Статуту.

На практиці таке означало, що його Статут затверджується Указом президента України, ректор Університету призначається на посаду і звільняється з посади президентом України за поданням Вченої ради Університету і прирівнюється за статусом до міністра України. Більше того, на посаду ректора може бути рекомендовано особу, яка є громадянином України, і, з-поміж іншого, вільно володіє українською мовою.

Помітним і впливовим Шевченків університет був завжди. Популярна львівська газета "Діло" ще за 25 січня 1899 року написала про "торжественний" річний акт в університеті святого Володимира в Києві.

"Із відчитаного на торжестві показується, що в університеті дня 1 січня сего року числилася студентів: на факультеті істрично-фільольоґічнім 68, на фізично-математичнім 396, на юридичнім 1247, і на методичнім 895. Разом студентів 2606. До того надзвичайних слухачів було 113 (в тім 77 фармацевтів)".

Отже, всіх слухачів мав університет на початок 1899 року аж 2719. Чого то газета іншої держави присвятила Університету аж декілька абзаців? Певно, що вже тоді Володимирів Університет був популярний далеко за межами Києва.

На ранньому початку Радянської держави Університет вимушено перебудувався в інститут народної освіти імені Драгоманова. Як писав "Коммунист" за 7 липня 1921 року, "всю вищу школу треба перебудувати не за науковими дисциплінами, а на базі народного господарства; все життя її перевести на виробничі рейки". Відповідно до галузей народного господарства вища школа "розсікалася" на інститути: індустріально-технічні, сільськогосподарські, медичні, соціально-економічні, педагогічні і художні.

Такі університети було організовано у Харкові, Києві, Одесі та Дніпропетровську із 1 вересня 1933 року на базі фізико-хімічних інститутів та інститутів профосвіти, що діяли в цих містах. Київський університет було створено у складі таких факультетів: фізико-математичний, природничий, хімічний, філософсько-історичний, географічний, літературно-лінгвістичний.

У суверенний період Указ президента від 21 квітня 1994 року установив, що Київський університет імені Тараса Шевченка є національним університетом зі статусом самоврядного (автономного) державного вищого навчального закладу, який здійснює свою діяльність відповідно до власного Статуту.

25 листопада 1999 року Леонід Кучма збільшив автономію університету, підпорядкувавши його президенту, і прирівняв посаду ректора університету до статусу міністра України. Через дев'ять років, 5 травня 2008 року, Віктор Ющенко віддав вказівку реформувати Київський університет з метою перетворити його на головний навчально-науковий центр України. Тоді університет отримав право затверджувати індивідуальні умови прийому абітурієнтів, визначати чисельність студентів, слухачів, аспірантів, докторантів, здобувачів наукових ступенів кандидата та доктора наук.

Нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка не тільки має традиції, "але й утримується в такому стані, що не принижуєтеся від обдертих стін, немитих підлог, туалетного запаху". Студенти вчаться, а викладачі працюють "в такому вузі, яким би пишалася кожна європейка".

Сьогодення вимагає втримати престиж і чисті стіни. Знаєте, то непросте завдання, коли в Україні є лише декілька вищих навчальних закладів імені Тараса Шевченка (а усіх вишів є близько 900), а в політиків є "їхня мода" бути президентами в університетах. Наприклад, Віталій Курило, народний депутат України, президент Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Є президент і в Національному університеті "Одеська юридична академія". Він же народний депутат України Сергій Ківалов.

Але повернімося до рейтингів. Рейтинги вузів – це завжди жвавий непідкупний інтерес, незважаючи, що рейтингування - це передусім маркетинговий інструмент, що має на меті залучити кращих студентів та більше інвестицій. Не випадково Європейська комісія фінансує розробку нового багатовимірного міжнародного рейтингу вищих навчальних закладів.

В Україні є свій "Топ 200 Україна", який складається після перевірки даних співробітниками кафедри ЮНЕСКО "Вища технічна освіта, прикладний системний аналіз та інформатика" при Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут". Зовнішню експертизу проекту "Топ 200 Україна" здійснюють спеціалісти наглядової ради міжнародної експертної групи з визначення рейтингів університетів (IREG Observatory).

Провідні корпорації світу, як правило, орієнтуються на результати двох найбільш впливових міжнародних рейтингів – QS World University Rankings, який є освітнім додатком до британської газети The Times, і ARWU, розроблений фахівцями Шанхайського університету.

Втрапити в Шанхайський рейтинг непросто, бо чи не основним критерієм оцінки якості освіти є кількість нобелівських лауреатів серед випускників і викладачів вузу. Стосовно рейтингу The Times – то там виші оцінює академічне співтовариство та працедавці.

Вперше список кращих вузів опублікував в 1983 році американський журнал US News & World Report, і відтоді щороку прийнято визначати кращих. На початку вересня стало відомо, що вперше два українських ВНЗ змогли прорватися до топ-лісту QS. Це Донецький національний університет та Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут". І хоча місце КПІ є поки що не надто високим – "601+" (університет увійшов до останньої сотні рейтингу, де місця більш точно не розподіляються), але перший крок зроблено і це дає надію на успіх у майбутньому. Також для інших вишів, звісно.

В Україні кажуть, що серед п’яти основних проблем, через які українські виші не втрапляють до міжнародних топ-лістів, найосновніша… байдуже ставлення керівництва університетів до можливості презентації власної альма-матер в світових рангах. Ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський сам прагне, щоб його університет, який є кращий з-поміж кращих в Україні, був присутній і у міжнародній високій рейтинговій освітній шкалі. Задля такого в університеті вивчають досвід своїх партнерів з Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, який ще кілька років тому також не потрапляв до списку 500 найкращих.

Щоб "свої дуже високі показники кореспондувати з показниками, прийнятими в інших країнах, подолати психологічний бар’єр та набратися досвіду роботи з рейтингами".

На рівні керівництва держави є також зацікавленість у присутності українських вишів серед найкращих. Ще у серпні 2010 року на засіданні громадської гуманітарної ради президент Віктор Янукович поставив завдання, щоб 3-5 університетів України увійшли до числа ВНЗ, визнаних у світі. У березні цього року Міністерство освіти і науки України навіть було заявило, що п’ять українських вишів вже там є… але, як з’ясувалося пізніше, то був рейтинг із 430 університетів за 2009 (!) рік російського агентства "РейтОР".

Київський національний університет імені Тараса Шевченка має всі шанси. Бути серед кращих у першій півсотні The Times. І навіть втрапити до Шанхайського рейтингу університетів. Адже усі великі люди світу – гості Університету. Усі значимі події – у його стінах. Презентації закові – також.

У 1958 році Київський державний університет закінчив Леонід Кравчук, перший Президент України. У 1992 році факультет міжнародного права КІМО закінчив Михайло Саакашвілі, третій президент Грузії. Михайло Грушевський навчався у Києві в Університеті Святого Володимира.

Із членів Президії Національної академії наук України всі три віце-президенти навчалися в Університеті. Із міністрів закордонних справ суверенної України тільки Арсеній Яценюк та нинішній міністр – не з Київського університету імені Тараса Шевченка.

Нинішнє керівництво Верховної Ради України лише Адам Мартинюк – історик після Київського університету. Голова СБУ Валерій Хорошковський в 1994 році закінчив юридичний факультет.

Та що там нинішні сильні і сильніші! Університет у 1939 році названо на честь Тараса Шевченка, який після закінчення Петербурзької академії мистецтв також працював в Університеті як співробітник археографічної комісії.

І найголовніше – у нинішнього його ректора є практика. Правда, українська. В Київському інституті міжнародних відносин на міжнародні відносини брали цього року 25 студентів за державним замовленням. Двадцять п’ята зарахована Кисільова Ксенія Володимирівна із 785.9 балами. Це зі 800 балів можливих.

Щоби би там не казали/не писали, але нинішня затребуваність Інституту міжнародних відносин як у талановитих дітей, так і "сильних" батьків, – це "робота" Губерського. При тому, що в нинішню епоху всі хочуть вивчитися на економіста чи юриста, а одних юристів готують у 160 вищих навчальних закладів, – найбільше в Україні хочуть закінчити КІМО.

Досвід є, і мотивація також. То в чому діло?!

powered by lun.ua