Афганістан. Чим заробляєш собі на життя, країно?

На Ялтинському саміті 2011 року президент Ізраїлю Шимон Перес сказав, що сучасна молодь – індивідуалісти, їм не потрібен уряд, і весь світ у них знаходиться у "Iphone". Є така думка, що мова йшла не про всю молодь, адже є багато таких країн в яких весь світ, для молодих людей розміщується не у "Iphone", а у автоматі Калашникова.

І це звісно, не провина молоді, це наслідок сучасних обставин в яких існує держава, яка названа для них батьківщиною.

Сплата податків не вельми популярний обов’язок серед громадян, в цьому контексті доречно згадати крилатий вислів Бенджаміна Франкліна: "Неминучі тільки смерть та податки". Але громадяни більшості країн з розумінням ставляться, і до смерті, і до податків.

Всім зрозуміло, що треба платити: для задоволення потреб у безпеці, порядку, комфорту та існування перспективи для життя своїх нащадків в державі, бо інакше країна батьків та прадідів може назавжди зникнути з мапи цивілізованого світу.

Сьогоднішнім об’єктом наших досліджень буде Афганістан.

Довідка.

Афганістан - країна на півдні Центральної Азії. Площа 652090 км. Межує з Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном на півночі, з Іраном на заході та Пакистаном на півдні і сході. По кількості населення займає сорок п’яте місце в світі - 28 150 000 людей, данні 2009 року. (Вікіпедія)

Колоніальне прийдешнє.

Хоча Афганістан за конституцією суверенна держава, 97% його ВВП формується за рахунок міжнародної допомоги, та з коштів сплачених за перебування на території країни військових підрозділів НАТО.

Бюджет Афганістану на 2011 рік - 216 млрд. афгані (що приблизно складає 4 млрд. 320 млн. доларів США)

Основні платники податків - це іноземні компанії та представництва, місцеві фірми, що виконують державні замовлення по розбудові транспортної інфраструктури країни.

Престижні професії

В Афганістані як і у всьому світі найбажаніші професії - це урядовець та банкір.

Друге місце, посіли державні службовці та працівники силових відомств. Представників цих професій важко сфотографувати за роботою, з міркувань безпеки, заборонено проносити фото та відео техніку, на територію урядових будівель.

Але під час приватних зустрічей, ці люди виявляються хлібосольними хазяями, та цікавими співрозмовниками.

Трете місце – це працівники іноземних компаній, представництв та міжнародних місій, робітники місцевих компаній, які обслуговують іноземців, бо вони отримують відносно гідну зарплату, близько 500$.

Популярні міські професії

Міняла. Кажуть, що офіційний курс долара в Афганістані, встановлюється на вулицях Кабулу. Мати справу з представниками цієї професії абсолютно безпечно, на відміну від шахраїв, які працюють біля обміну валют у наших містах.

Торговець. На фото торговець килимами – це відносно заможні люди, адже афганські килими коштують чималі гроші (близько 8000$) та їх охоче купують у всьому світі.

У торгівлі задіяні всі верстви чоловічого населення. На фото – хлопчик з ножем, що продає овечі голови.

Купівельна спроможність афганців дуже низька. Попитом користуються лише їжа та предмети першої необхідності. Наприклад, продовольчий бюджет сім’ї з чотирьох людей, на місяць складає близько 200$, а пошиття традиційного одягу дорослому чоловіку обійдеться в 20$. Ціни на пальне такі ж, як і в Україні.

Охоронець – це теж суто чоловіча професія, яка пов’язана з постійним ризиком для життя. Політичні та економічні проблеми у Афганістані часто вирішуються з допомогою зброї. Незаконні угрупування займаються рекетом та здирництвом, тому успішність ведення бізнесу напряму пов’язане з небезпекою для бізнесменів.

Хоча існує така думка, що охорона відіграє роль лише престижу та не здатна захистити від нападу. Середня зарплата – 300$ на місяць.

Покоївкою може бути і чоловік, і жінка. Небагато афганських жінок зголошуються працювати, бо це суттєво шкодить їх репутації. Середня зарплата – 200$ на місяць.

Екскурс в минуле

Афганістан країна, що має величне минуле та тисячолітню історію.

На фото – могила засновника імперії Великих Моголів, Шаха Бабура. Цікаво, що серед відвідувачів меморіалу іноземців не було, двоє з шести чоловік розуміли російську мову, бо навчались вони у Харкові.

Довідка.

Імперія Великих Моголів - держава, що з середини 16 до початку 18 століття контролювала більшу частину Південної Азії – територія 3 200 000 км.

На фото - кріпосний мур, побудований з глиняної цегли у перемішку з головами вірнопідданих Бабур Шаха. Стіна захищала Кабул від нападників. Кажуть, що при її зведенні всіх мешканців Кабулу зобов’язали доставляти будівельникам глину, тому хто не виконав наказ відрубали голову, і замість цегли вкладали її у стіну.

Як висновок.

Витрати платників податків США, на війну в Афганістані та Іраку, становлять більш як 1 трильйон доларів.

Поклади корисних копалин, виявлених у надрах Афганістану, теж приблизно оцінюються в один трильйон доларів США (Звіт Пентагону за 2010 рік). Наприклад, якщо з розумом витрачати, одного трильйона доларів вистачило б для оплати навчання в коледжах, протягом дев'яти років, 19 млн. студентів – це декілька поколінь афганської молоді.

Але, замість того, гроші платників податків США витрачені на війну, яка за десять років вже вбила дванадцять тисяч людей цивільного населення Афганістану (дані звіту Нет Кроуфорд та Кетрін Лутц).

Завдяки недолугій політиці, перспектива розвитку видобутку корисних копалин, державними, або приватними підприємствами Афганістану зведена до нуля. Видобутком займаються американські, європейські, китайські та індійські компанії.

Саудівська Аравія контролює ринок продажу дорогоцінного каміння, та зберігає кошти корумпованих афганських чиновників, у своїх банках.

Про статки віце-президента Афганістану, Мохаммада Касема Фахіма і брата президента країни Махмуда Карзая, та їх закордонну нерухомість у ОАЕ, у Кабулі вже давно ходять легенди.

Маючи величну історію держави, величезні багатства, у надрах своєї землі - народу Афганістану, з об’єктивних причин, не вдалося вибудувати стійку політичну систему, яка б дозволяла його країні ефективно розвиватись, та мати перспективи в майбутньому.

На сьогодні, Афганістан не в змозі самостійно сплачувати за власну безпеку, та освіту своїх громадян. Іноземна ж поміч на протязі десяти років тільки корумпувала еліту суспільства, підвела країну до межі виживання, та існування під постійною загрозою нового спалаху громадянської війни.

У приватній бесіді афганці, які пам’ятають часи співробітництва з СРСР кажуть: " Тепер, ми достовірно знаємо, що краще розумний ворог чим дурний друг. Нам не потрібна поміч, на яку нам збудують іноземні військові бази, ми хочемо чесно працювати і своїм коштом утримувати власну державу".

Смерть і податки звісно неминучі, але люди, які розуміють сенс таких речей живуть довго, та залишають своїм нащадкам суверенну батьківщину.