Інфекція чи пофігізм медиків вбив дитину?

157
15 листопада 2011

Владичку, сонечко мамине, я скажу тобі правду – ти не міг вижити. Бо люди в білих халатах не дали тобі ні найменшого шансу на життя. Ні найменшого!

Вони казали мені, що ти обов’язково мав вмерти. Бо, мовляв, немає такої медицини в світі, яка б тебе, народженого здоровим хлопчиком, який ні разу не хворів, чудово розвивався, врятувала б.

Я не можу тобі пояснити, чому вони такі, ті люди в білих халатах, чого вони так з тобою чинили і продовжують чинити тепер, коли тебе нема… Бо ти ще зовсім ангелятко. Мав всього рочок і 15 днів від народження. Це дуже мало, Владику. В такому віці дітки ще не відають, що таке чорна неправда, гроші, посади, влада і – ПОФІГІЗМ.

* * *

"Я розумію, дитини не повернути і з медиками не досудишся, але це не перший випадок коли помирають в селі діти і це тоді, коли в селі проживає дитячий лікар якого звільнили, щоб залишити місце своєму родичу Бабію Ю. В… Допоможіть будь-ласка.., щоб лікарі були більш відповідальні в такі моменти, щоб не повторилась ситуація ще з кимось. Допоможіть повернути лікаря дитячого, навіщо селу 2 терапевта? Щоб медсестри не ставили діагнози без лікаря. Вона (медсестра – В.К.) повинна була хоча б порадити зразу їхати в районну лікарню, а не дати укол і відправити додому. Будь ласка, зверніть увагу суспільства на цей безлад… Після того, як звільнили дитячого лікаря, це вже 5 дитина відправлена на той світ",- писала нам тітка загиблої дитини

Не 5, а друга. Хоч, звісно, дві втрачених дитини за два місяці у вимираючому селі теж немало. В місті Ямполі за цей час не загинуло жодної. Може тому, що в райцентрі не позбулися жодного із педіатрів, не переробили в сімейного лікаря відповідно до реформи.

У Великій Кісниці після того, як терапевти поділили ставку педіатра, померла тримісячна дівчинка. Про причину її смерті нам головний лікар Ямпільського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги Галина Плахотна повідомила наступне: "За період відсутності Полушиної В.Ф. (педіатра), а це з осені 2010 року в с. В.Кісниці зафіксовано лише один випадок дитячої смертності від нещасного випадку, не рахуючи смерть дитини Мовчанського В.В.".

Я попросив пані Плахотну поїхати зі мною до матері дівчинки – Лесі Буньковської і з’ясувати від чого насправді померла її дитина? Пані Леся довго розповідала нам, що минуло вже багато часу, але їй з райлікарні й досі офіційно не повідомили, від чого загинула її дитина, незважаючи на багаточисельні запити. І врешті мати просто змирилася з диким пофігізмом медиків. А вони пишуть про нещасний випадок…

Владик. Десятки таких знімків залишилися у його мами замість дитини

Як би там не було, читаю цей шедевр і дивуюся: "У відповідь на інформаційний запит стосовно смерті дитини Мовчанського В.В. 1 рік с. В.Кісниця повідомляємо наступне: факти викладені в їхньому (пані Юлі – В.К.) зверненні до вашої газети не відповідають дійсності".

Які саме факти, Галино Пилипівно, не відповідають дійсності? Може є неправдою факт, що Владик помер? Може, насправді його лікували від того від чого треба було і тим чим належало з перших годин появи в лікарні, встановивши вірно діагноз?

"Перше звернення хворої дитини в дільничну лікарню було близько 21-00 27.09.2011р. Черговою медсестрою Атаманчук О.І. відразу ж було викликано головного лікаря Бурлаку Л.М. який через 15 хвилин приїхав, оглянув дитину і після огляду встановив діагноз: Гострий Фарингіт?".

Галино Пилипівно, що це за діагноз із знаком запитання? Як його розуміти? Може, це жарт? А, може, ви ставите переді мною запитання ПРО діагноз? Так я ж дитини не оглядав, і в медвузі не вчився… Спитайте про діагноз краще в пана Бурлаки, або завідуючого дитячим відділенням ЦРЛ О.І.Шеремета, або в медсестри О.Атаманчук.

Ось як вам відповідає мама Владика: "Перше звернення до лікарні було о 19.00 годині. Чергова медсестра Атаманчук О.І. не хотіла викликати лікаря, бо була на підпитку. Говорила, що лікар був на іменинах і не треба його турбувати, але ми наполягли, щоб вона його викликала. Він приїхав десь через 30 хвилин. Оглянув хлопчика і сказав, що в нього лізуть зуби і виписав рецепт".

Процитую вам цей фарінго-пофіговський рецепт, котрий тепер виглядає як знущання над дитиною (бо аж через 8 годин Вадику тим же лікарем Бурлакою був поставлений інший, смертельний – МЕНІНГОКОКЦЕМІЯ, БЛИСКАВИЧНА ФОРМА, яка лікується зовсім іншими ліками): "Нурофен – одна ложка, 3 рази на день. Діазолін – 005 – по одній т. 2 рази. Гіделікс (аерозоль) – не вказано скільки застосовувати. Аскорбінова кислота – по 1 т. 4 рази. Грамокс – 1 ч. ложки 3 рази".

Сподіваюся, Галино Пилипівно, ви не забули, як достовірність цього документа нам з вами підтверджував пан Бурлака в своєму кабінеті?.. Бо ж як не підтвердити, як там його підпис і печатка... До речі, цей рецепт він порадив матері хлопчика отоварити вранці, оскільки лікарняна аптека – власність його колеги і шурина – лікаря цієї лікарні була вже закрита.

"І сказав, щоб ішли додому. А на другій бумажці виписав Діклофенак і Анальгін з Димедролом і сказав медсестрі, що якщо ми прийдемо ще раз, то вколиш Діклофенак, або Анальгін з Дімедролом. І ми пішли додому, відмовившись від уколів, оскільки в дитини була температура 37 градусів", - розповідає мати хлопчика.

З відповіді Галини Плахотної: "Близько 2-30 години ночі 28.09.2011 року мати повторно звернулася за допомогою в дільничну лікарню, оскільки стан дитини погіршився: підвищилася t до 39, дитина стала млявою. Повторно черговою медсестрою Атаманчук О.І. було викликано головного лікаря Бурлаку Д.М., який після огляду призначив внутрішньо-м’язове введення Діклофенаку у віковій дозі".

Галино Пилипівно, що ви пишете, яка "вікова доза"?! Я обійшов всі Ямпільські аптеки, в тому числі і центральну аптеку ЦРЛ і скрізь мені показували інструкції виробника, в яких чорним по білому значилося, що Діклофенак українського виробництва вводиться дітям з шести років, а, приміром, німецького – з 15!..

Розповіли, що цей препарат маскує ознаки інфекційних захворювань і при невірному введенні може наробити дуже великого лиха. Ви що, не ходите до аптек?..

 

Пан Бурлака, коли я в присутності пані Плахотної допитувався в нього, на підставі чого вводився однорічному Вадику "Діклофенак", якщо всі інструкції виробників це забороняють, раптом заявив, що керувався ось такою пам’яткою: "ПРИ ГІПЕРТЕРМІЧНОМУ СИНДРОМІ У ДІТЕЙ – до 1 року – SOL.Diclofenac – 0,7 -0,8 мл. в/м; З 2-х років -1,0 мл. в\м; З 5-ти років – 1,5 мл. в\м при масі тіла 20 кг". На мій інформаційний запит про цю пам’ятку головний лікар ЦРЛ К.С.Ліваковський відповів коротко і ясно: "Рекомендацій що до застосування лікарського препарату "Натрію диклофенак" у дітей райлікарня не розробляла".

Пан Бурлака, між тим, розповів нам, що цю пам’ятку він вручив всім медсестрам лікарні, як засіб орієнтування в роботі... Вам не цікаво, пані Плахотна, скільки лиха наробила дітям Великої Кісниці ця пам’ятка? Адже "Діклофенак", згідно неї, можна було вводити навіть одразу після народження – бо ж сказано – "до року"…

Продовжую читати пояснення мами Владика Лілії Мовчанської: "Повторно ми звернулися до лікарні в 22.00 год. вечора. Медсестра Атаманчук О.І. була на підпитку і ми її ледве розбудили. Вона крізь сон і ще не відійшовши, зразу нам увела Діклофенак. (Л.Мовчанська вказала і в якій вражаючій дозі..,– В.К.). Не змірявши температури".

Мовчанська: "І ми залишились ночувати в лікарні, бо боялися повторного підняття температури. Після цього вколу, якого ми не хотіли, щоб його вводили, у дитини почалися проблеми через 20 хвилин. Почали синіти губи і дитина стала неадекватна, постійно плакала. Коли я підійшла до неї (медсестри), вона спала. Я її розбудила і сказала про цю біду, щоб вона викликала швидку, або Бурлаку. Але вона не викликала нікого, а продовжувала спати.

Через годину я пішла знову до неї, щоб вона викликала швидку, або лікаря, вона повторно зробила укол… Після цього дитина стала мінятися на личку, то воно ставало синім, то зеленим, то жовтим. Почав рвати, дуже верещати. Я хотіла його переодягти бо дитина спітніла. Коли його роздягла то побачила, що дитина до пояса була синьою і пішли по тілу трупні плями. Дитина стала завмирати. Це було в 3.30 год. ночі.

Я побігла до медсестри, щоб вона швидко викликала швидку, бо дитина вже вмирає. То вона аж тоді подзвонила до Бурлаки і він приїхав через 20 хвилин і зробив якісь уколи… Я сказала, щоб він віз нас до Ямполя… Дитині ставало ще гірше і я почала кричати на нього (Бурлаку) – швидка стоїть біля лікарні (автомобіль "Опель", отриманий від уряду Ю.Тимошенко – В.К.), а він чекає не знати чого!

Тоді він нас посадив в машину і ми поїхали…Минувши наш цвинтар, зустріли швидку (з Ямполя) і пересіли в неї. Дитина завмирала. І фельдшер з швидкої сказав Бурлаці сісти в швидку і робити дитині штучне дихання і дитина ожила, а фельдшер зробив два уколи Адреналіна. І дитина стала живою…

Коли ми приїхали то нас завезли в дорослу реанімацію, хоч були тут два відділення дитячі. Коли його (Владика) занесли то мене вигнали з реанімації, але я ще побачила, як маленький тягнув ручку за мною. А вони нічого не робили, ні вколи, ні крапельницю не ставили. А рядом лежала бабця 80 літня, яку рятували. Дитина на столі ще була 10 хвилин жива. Дитячий лікар К. вранці говорив, що якби зразу була б виїхала не проста, а реанімаційна швидка і зробили три уколи сильних антибіотиків то дитина була б живою".

Галина Плахотна: "… на початку 4 години ночі… лікарем Бурлакою Л.М. встановлено діагноз: Менінгококцемія… Дитину було доставлено в реанімаційне відділення Ямпільської ЦРЛ де діагноз Менінгококцемія був підтверджений… Надання медичної допомоги лікарем Бурлакою Л.М. та черговим реаніматологом здійснювалося відповідно до клінічного протоколу".

Ямпільська райепідстанція на мої інформаційні запити повідомила, що ні в живому, ні в мертвому Владику, ні в тілі його матері і ще шістьох близьких родичів дитини "збудника менінгококової інфекції не виявлено".

Що спеціалістів санстанції лікарі ЦРЛ не повідомили вчасно про біду і не запросили на проведення відбору проб у дитини на менінгокок, як мало б бути згідно закону, доставили самостійно відібрані проби "з порушенням терміну доставки".

Страшно навіть подумати, але коли готувався цей матеріал, джерела вбивчої інфекції у всьому селі і районі виявлено не було. І це в той час, як за кільканадцять годин до своєї смерті Владик грався з ровесниками, їв з ними, а в дільничній лікарні ще ссав мамине молоко. Чому не ведуться пошуки джерела інфекції, мені в дитячому відділенні відповіли: "Немає грошей на це".

Як дві краплини води схожа відповідь прокурора району О.М.Калинчука на відповідь, яку мені давала пані Плахотна. А от з постановою слідчого міліції Д.С.Любомського, про закриття кримінальної справи, вона суттєво розходиться.

Так пан Любомський встановив, що Вадика принесли до лікарні "27.09.2011 року біля 19.00", а прокурор твердить, що це було аж на дві години пізніше... Ясна річ, для менінгококцемії дві години – дуже багато… На відміну від прокурора зафіксував слідчий і другий прихід хворого до лікарні – після 22 години, правда не вказавши, що з того часу мати з дитям вже не виходила звідти.

З семи годин вечора до трьох ночі діагноз Владика був, як вже говорилося, смішний - "Гострий Фарінгіт?". То хіба можна було його врятувати від Менінгококцемії після восьми бездарно втрачених годин?! Якби навіть її і підтвердила санепідстанція і гістологічна експертиза у Вінниці?

Після смерті Вадика стало відомо, що Великокісницьку дільничну лікарню реорганізовують в амбулаторію. Якби ж то це сталося раніше, може б він жив…

powered by lun.ua