Культурна корупція

7
4 листопада 2011

Днями мене збентежила і обурила одна історія, яку почула від знайомої, студентки столичного державного (!) вишу, де готують танцівників та хореографів.

Навчаючись в університеті уже не перший рік на одному із танцювальних факультетів, вона розповіла мені таке. Виявляється, для того, аби відвідувати пари із танцювальної підготовки, має бути спеціальна форма. Ну тут претензій бути не може, адже справді, не підеш же ж танцювати у джинсах і светрі?

Про те, що на кожне тренування студент має приносити спеціальний одяг і взуття знають всі. Діти, які навчаються на танцювальних факультетах знають це давно, бо, як правило, уже мають досвід відвідування таких занять ще до вступу до вишу. Кожен, хто професійно танцює, обирає для себе форму одягу, яка буде зручною безпосередньо для нього. В якій він відчуватиме себе комфортно. Яка не заважатиме. Буде того кольору, який сподобається, який сховає недоліки та підкреслить принади статури.

Я ще десь можу погодитися, що кольорове різноманіття на парі може дратувати викладача, але ж тоді варто всіх без виключення українських студентів зобов’язати носити форму одного кольору, який не дратує. І до речі, я з власного досвіду знаю, що нормальний викладач, професіонал своєї справи не вимагатиме чорної однакової форми, чорного однакового взуття. У справжнього майстра немає часу на це. Він помічає рухи, а не те, якого кольору у тебе спідниця.

Але повернімося до початку. Студентка розповіла, що викладач, завідувач кафедри раптом став вимагати у всіх чорної однакової форми. Але не просто так. Вони мали пошити її у спеціально відведеному для цього ательє. Пошиття чорної легкої сукні для тренування, із грубими та неакуратними нашивками-логотипами ательє коштує 350 грн. Пошиття суконь, однакових для усіх, обов’язкове!

Діти обурилися. В інтернеті і в танцювальних крамницях можна знайти величезне розмаїття прекрасних тренувальних суконь та фасонів, без страшних наліпок всього за 170 грн. і так само можна купити на всю групу – щоб чутливому викладачу не милити очі і танцювати у всьому однаковому.

Та не все так просто! Коли вони озвучили своє бажання/небажання шити форму у вищезазначеному ательє, викладач обурився: "Ну якщо ви не хочете допомогти кафедрі, кафедра також не допоможе вам". На мою думку, тут все очевидно!

Але історія має своє продовження. Невдоволені студенти, все таки наважилися піти наперекір викладачу-естету, та купили форму ту, яка сподобалася та коштувала на 100 грн. дешевше. Всю однакову. Чорну.

Тепер він знову вимагає шити нову, у тому самому ательє. Бо "вона погано сидить и не досконало видно всі рухи". Тобто нині, аби не мати проблем із "кафедрою, якій треба допомагати", студентам, які не всі вчаться на безкоштовному, доведеться витратити ще 350 грн. на пошиття костюму, який догодить завкафедри. Дарма, що він потворний, забрендований і незручний для тренувань.

powered by lun.ua