Коли бажання збуваються
Напередодні Нового року ми натхненно дивимось у майбутнє з надією на яскраве світло, яке неодмінно сповнить наше життя новою енергією, позитивними змінами і щастям.
Віра в диво – невід'ємна риса людського досвіду. Кожен з нас, відкриваючи для себе світ з найперших хвилин свого життя, сприймає багато речей як диво. Це відображається в психіці як очікування дива.
Новий рік символічно втілює початок життя і тому очікування дива пов'язане з цим святом.
Психоаналіз завжди приділяв особливу увагу бажанням людини. З психоаналітичної точки зору наші бажання також пов'язані з раннім досвідом задоволення, і відповідно, є найбільш стійкими характеристиками психіки. А це означає, що бажання завжди збуваються.
Безумовно, це не можна розуміти буквально, оскільки в психоаналізі йдеться про позасвідоме бажання. Відповідно психоаналітичний шлях пізнання себе націлений на можливість зрозуміти своє бажання. Це завжди відкриває шлях до здійснення бажання. У сучасному психоаналізі є гасло: "Не зрадь своєму бажанню!" Це означає, що людина може, пізнаючи своє позасвідоме, побачити справжні свої бажання, визнати їх і зрозуміти, як вони організовують життя.
Ще Конфуцій казав: "Не дай нам Боже жити під час змін…" Але ми наполегливо їх прагнемо… Це так само як втеча від свободи: з одного боку бажаємо бути вільними, а з іншого – патологічно боїмося бути незалежними, бо це наче синонім слова – самотність…
В цих протиріччях відображається амбівалентність, характерна для психіки кожної людини. Саме ця риса характеризує конфлікт, що знаходиться в основі кожної особистості. Але конфлікт в психоаналітичному сенсі і відображає можливість пізнання людиною світу, який наповнений завжди протилежними речами.
Наприклад, бажаннями і заборонами на їх реалізацію, потребами і необхідністю свої потреби співвідносити з прийнятими правилами. Все це ставить кожну людину перед багатьма виборами, і, мабуть, та людина, яка може визнати власні протиріччя, внутрішні конфлікти, власні бажання і заборони, засвоєні від своїх батьків, може знайти більш гармонійне існування.
Не можу оминути увагою тему 2012 року… Світ давно поділився на тих, хто боїться його наближення і тих, хто байдужий до теми апокаліпсису… На мій погляд, протягом всієї історії розвитку людства можна відстежити очікування кінця світу.
Позасвідоме почуття провини завжди породжувало очікування покарання у кожної окремої людини, що в масових уявленнях втілювалося в швидке настання апокаліпсису. Підтвердження цьому можна знайти в різних релігійних текстах, у тому числі в Біблії (Апокаліпсис Іоанна Богослова).
З психологічної точки зору у сучасної людини є всі підстави очікувати кінця світу, як покарання за колосальне втручання в природу, шляхом розвитку технічного прогресу. Тобто сучасна людина за своїми можливостями "наблизилася до бога" і за це має настати відплата.
На мій погляд, стрімкий розвиток техніки, яка кардинально змінює наше життя, особливості взаємодії між людьми, уявлення людини про її місце у світі, ставить перед людством гостру необхідність переосмислення всіх перерахованих вище питань, а також необхідність роздумів на тему сучасного розуміння благополуччя, задоволення, щастя і нещастя і можливих наслідків таких бурхливих змін.
Як правило, філософські та психологічні аспекти в Україні звернені до проблем сьогоднішнього дня: до проблеми адаптації до кризових ситуацій, до проблеми надлишкової інформації, до ситуацій втрати ідеології, орієнтирів...
А щастя – це завжди тема, яка передбачає перспективу. Варто спробувати залучити людей до осмислення щастя. Саме дефіцит осмислення цієї теми не дозволяє суспільству знайти нові орієнтири, нові погляди на подальший його розвиток.