Нова бізнес-ініціатива від Міносвіти – 2

8
6 грудня 2011

Публічна згадка про протиправні комерційні ініціативи Міносвіти й Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) досі не зацікавила правоохоронні структури. Цілком очікувано. Схоже, в ГПУ та МВС є більш актуальні виклики – як втримати оборону Кабміну від чорнобильців або демонтувати їх палатки у Донецьку.

Натомість, відгукнулася директор УЦОЯО Ірина Зайцева. В офіційному листі на моє ім’я  директорка центру поскаржилася на кілька неточностей, що містилися, на її думку, в статті "Нова бізнес-ініціатива від Міносвіти".

Треба вміти підійти з "правильного" боку
З огляду на довгий перелік запитань і звинувачень на адресу відповідних державних інституцій, згаданих у статті, мене насамперед зацікавило, що саме в моєму матеріалі "напружило" пані Зайцеву. І з чим вона де-факто погодилася.

"По-перше, посібники для підготовки до ЗНО в нашій країні готує не єдине видавництво, а всі, хто бажає це робити…", – обурилася директор УЦОЯО.

Це правда. Але, з одного боку, ніхто цього й не заперечував у статті. А з іншого – така сама  правда  полягає в тому, що тільки одне з цих видавництв офіційно співпрацює в цій сфері з Міносвіти й УЦОЯО – не лише на відверто комерційних засадах, але й монопольно. Цей факт у листі пані Зайцевої не лише підтверджено, але й деталізовано.

Виявляється, ще в липні 2011 року "Видавничий дім "Освіта" звернувся до УЦОЯО з пропозицією розробити відповідні посібники. Зі слів пані Зайцевої, це була "єдина пропозиція від видавництв, що діють в Україні", яка "співпала з прагненням нашої установи навести лад у хаосі, що панує нині на вітчизняному ринку навчальної літератури".

З урахуванням того, що хороші матеріали можуть готувати тільки "професійні і порядні автори", які швиденько знайшлися в самому центрі, схоже, все склалося якнайкраще.

Щоправда, пані Зайцева так і не відповіла, за якими критеріями вона – від імені держави – визначала порядність авторів і здатність "Видавничого дому "Освіта" навести лад у хаосі, що панує нині на вітчизняному ринку навчальної літератури.

Адже ні тендеру, ні конкурсу не було. Так само, як і належної публічності. На відміну від очевидного зловживання службовим становищем державної установи.

Міносвіти "нє в дєлє"
Не менш обурило пані Зайцеву наведене  в статті звинувачення в співпраці з Міносвіти. "Індивідуальні комплекти для підготовки до ЗНО-2012 не є спільним проектом". Мовляв, як ви могли подумати про таке.

Ми б і не подумали, якби в офіційному оголошенні, розміщеному на сайтах УЦОЯО та його регіональних філій відповідно до офіційного листа керівника УЦОЯО за підписом самої Ірини Зайцевої, не було чітко вказано: "Видавничий дім "Освіта" спільно з Українським центром оцінювання якості освіти та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України готують серію навчально-методичних матеріалів з усіх предметів "Індивідуальні комплекти для підготовки до ЗНО 2012", які планується видати в останній декаді листопада цього року".

А також, якби вищезгаданому виданню не було присвоєно гриф "Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України". Причому, з оперативністю, вартою  кращого застосування.

А ти не плутай власну шерсть із державною (с)
Принагідно з’ясувалося, що в нашому випадку взагалі йдеться про заробітчанство під державною вивіскою.

Зі слів Ірини Зайцевої, "підготовку "Індивідуальних комплектів для підготовки до ЗНО-2012" на договірній основі здійснено співробітниками УЦОЯО", "для яких це стало додатковою роботою в позаурочний час". Відповідно ці комплекти "є єдиним виданням, за якість якого УЦОЯО бере  на себе відповідальність".

Отут виникає найцікавіше запитання. Якщо підготовка даного видавничого продукту є приватною справою "співробітників" центру, чому на продукті стоїть логотип установи, яка до того ж від імені держави бере на себе відповідальність за нього?

Як бути з тим, що не лише всі без винятку сайти центру – як центрального офісу, так і його регіональних представництв – але й сам УЦОЯО утримуються за державні кошти, тобто за кошти платників  податків?

І все ж: хто нагрів руки?
Насамкінець, пані Зайцева ввічливо зауважила, що "Закон України вимагає проводити тендери виключно в тих випадках, коли плануються витратити державні кошти на закупівлю товарів, послуг, а не тоді, коли державна установа ці кошти заробляє. Продукт УЦОЯО розроблявся його співробітниками не за державні кошти, а за кошти видавництва".

Схоже, "Видавничий дім "Освіта" таки заплатив комусь якісь кошти. Зі слів Зайцевої, кошти "отримала" державна установа.

Напевно, керівник центру не вловила в попередній статті центрального запитання. У який спосіб може легально "заробляти" неприбуткова державна установа?

Не виключено, що відповідь на це сакральне запитання може міститися в доволі загадковому фрагменті відповіді Ірини Зайцевої:

"Підготовлений УЦОЯО продукт, за який, згідно з договором, УЦОЯО отримано від  "Видавничого дому "Освіта" кошти у сумі 167 тис. гривень, передано видавництву, яке  готує продукт до друку, виносить на ринок й відповідно бере на себе всі ризики, що з цим пов’язані".

Передано видавництву? Разом із брендами Міносвіти і Українського центру оцінювання якості освіти? Разом з інтелектуальним продуктом, виготовленим за кошти держави? Разом із масованою рекламою за той самий державний кошт і монопольними правами на продукт, який користуватиметься шаленим попитом серед абітурієнтів?

Може, саме тому досі на сайті УЦОЯО не оприлюднені специфікації тестів-2012 та зразки самих тестів – на  відміну від попередніх років?
Кажете, держава заробляє?

Якби керівник центру представляла БЮТ або ж Фронт Змін, у неї правоохоронні структури швиденько перепитали б, хто саме в цій оборудці "заробляє" – від державного імені – з батьківських кишень.

Але Ірина Зайцева представляє Дмитра Табачника.


 

 



powered by lun.ua