Вона однаково гідно носила корону й кайдани

104
22 березня 2012

20 березня на 81 році життя померла вдова В'ячеслава Чорновола, громадська діячка, Почесний голова Союзу Українок, поетеса – Атена-Святомира Василівна Пашко.

Атена Василівна народилася 10 жовтня 1931 року в селі Бистриця, яке до 1947 року носило назву Пруси, Дрогобицького району Львівської області, у патріотичній та побожній сім'ї вчителів.

Незвичне ім'я своїй доньці дав батько, Василь Іванович, учитель німецької мови та історії давнього світу – на честь грецької богині мудрості. Друге, церковне ім'я – Святомира.

Дитячі роки провела в польському містечку Церанові, де батько знайшов собі роботу. Згодом сім'я перебралася до Самбора. Навчалася Атена Василівна у Львівському лісотехнічному інституті, де здобула спеціальність інженера-хіміка.

Після закінчення інституту працювала на Сколівщині, де й одружилась зі своїм колишнім однокурсником, з яким мала доньку Ірину. Далі вона працювала у Львівському університеті в Бориславі, звідки її "попросили" через активну політичну діяльність.

 

З В'ячеславом Чорноволом Атена знайомиться на квартирі в колишнього дисидента Івана Світличного. У 1969 році, у далекій Якутії – вони розписалися й стали офіційним подружжям. З нагоди одруження В'ячеслав Чорновіл подарував своїй дружині великий гуцульський перстень.

У серпні 1972 року влада заарештувала Атену Пашко. Дізнавшись про це, В'ячеслав Чорновіл на знак протесту оголосив голодування – і її випустили.

Атена Василівна завжди підтримувала чоловіка в його боротьбі й праці, їздила до нього в сибірське заслання, підпільно привозила звідти в Україну його статті. Після повторного арешту Чорновола – редагувала дисидентський журнал "Український вісник".

Атена Пашко – організатор демократичного жіночого руху в незалежній Україні, протягом десяти років очолювала "Союз українок", була її Почесним головою.

Коли її запитували, чому вона особисто не займалася публічною політикою, вона з гідністю відповідала: "Я мала свою мету. Була десять років головою жіночої організації. А крім того, була поруч із В'ячеславом".

За визначний особистий внесок у духовне відродження України, професійну й громадську діяльність на благо українського народу, була нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня в 1997 році та Орденом Свободи в 2009-му.

Атена Пашко була талановитою поетесою. Вона авторка поетичних збірок "На перехрестях", "На вістрі свічки", "Вірую".

Після трагічної загибелі В'ячеслава Чорновола, Атена Василівна перенесла обширний інфаркт. А після ексгумації його тіла захворіла на глаукому. Перенесла три операції на око, але продовжувала працювати над упорядкуванням творів В'ячеслава Чорновола для видання 10-томного збірника його праць.

"Він був унікальною людиною, – зазначала Атена Василівна в одному зі своїх інтерв'ю. – Кажу так не тому, що він – мій чоловік, бо таким він був... Мабуть, тому й убили. А те, що це вбивство, я не сумніваюсь ні на мить. Ми зараз видаємо десятитомник його творів, то з кожним томом ще більше усвідомлюю біль втрати... Насамперед для України. Знали кого знищити.

Знаєте, я відчувала, що щось може статися. Часом йому казала: "Якби з тобою щось не сталося?.." Він відповідав: "Не посміють!"

Посміли..."

Після трагічної смерті чоловіка в дорожній аварії Атена Пашко разом із найближчими родичами загиблого зібрали розсипане зерно з КамАЗу, у який врізалося авто Чорновола, і засіяли ним поле.

Колосочки згодом розвезли по всій Україні. Будемо вірити, що цей засів ще дасть гідний урожай.

Спи спокійно!

powered by lun.ua