У пошуках україномовної книги

33
23 квітня 2012

"Знайти український переклад сучасної іноземної книжки – за щастя, – обурюється студентка одного з київських вишів Ольга. – В Україні перекладають хіба що дуже "нашумілі" бестселери, на кшталт "Сутінків" Стефані Маєрс або ж "Гаррі Поттера" Джоан Ролінг, а менш відомих авторів як-от Джоанн Харрісс чи Грема Джойса взагалі невідомо чи коли-небудь прочитаємо українською. А от росіяни перекладають майже всі книжки, і продають їх нашим книгарням. І я, україномовний читач, змушений купувати книгу перекладену російською мовою".

Ситуація з перекладами книжок в Україні доволі складна. Здебільшого вітчизняні видавництва перекладають класику, а от сучасників ігнорують.

Книжковий ринок переповнений російськими видавництвами, які встигають друкувати як одне, так й інше, однак не завжди якісно. Відповідно ціни на них, як на іноземний товар, завищують, але й читачі не мають альтернативи.

Проблема наших видавництв аж ніяк не в несмаці, а скоріше у безгрошів’ї. На жаль, за 20 років незалежності вони ще не в змозі дозволити собі йти в ногу зі світовим ринком. Українські політики часто торкаються проблеми нестачі в країні україномовної книги, але тільки на словах все і закінчується.

У свою чергу, російська влада активно сприяє просуванню свого продукту та фінансово підтримує вітчизняні видавництва. Чи наша держава якось сприяє розвитку видавництв? Знімає з них плату ПДВ, але щось більше – зась.

Конкурентноспроможні

Власник та директор видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" Іван Малкович називає українських видавців своєрідними донкіхотами. Він каже, що наші видавництва за якістю перекладів можуть легко конкурувати з європейськими, проте все впирається у постійну нестачу коштів та невисокий попит читачів.

"Аби придбати право на перевидання книги потрібно мати чималу фінансову базу і невідомо чи вона потім окупиться, – розповідає Малкович. – Пригадую як ми за немалі гроші викупили право на переклад книжки Богуміля Грабала "Як я обслуговував англійського короля", випустили її тиражем всього 2500 примірників і вона продалася лише за два роки".

Зовсім протилежна історія з абабагаламагівським "Гаррі Поттером".

Україномовний переклад книжок Джоан Ролінг прочитав чи не кожен другий підліток, а виходили вони в Україні одночасно з Францією та Німеччиною.

"Щось схоже сьогодні відбувається з книжковим ринком у Австрії, – роздумує генеральний директор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький. – В них продається близько 90% книг німецького виробництва, але ж мова в них одна й та сама. В Україні замість того, щоб якось пропагувати україномовну книгу, ринок сприяє частіше російським видавництвам. Більшість вітчизняних читачів хочуть читати рідною мовою, але через брак коштів видавництва не в змозі перекладати всі сучасні книги".

Місія на виживання

За великим рахунком видавці крутяться як можуть. Деякі з них економлять переперекладами, тобто просто-на-просто перекладають книги не з оригіналу, а з російської мови на українську. Частіш за все з таких літературних експерементів виходить щось, на кшталт : "давай поразбалаківаєм про любов", чи щось схоже й недоречне.

Крім недофінансування є ще дві проблеми.

Перша – брак спеціалістів.

Для того, аби перекладати іноземні книги, мову з якої перекладаєш потрібно знати досконало. Проте цього не достатньо. За словами Івана Малковича, у 60 – 80х роках школа українських перекладачів була однією з найсильніших у Європі. А ось зараз спостерігається брак молодих фахівців, адже вони не завжди добре володіють не те, що іноземною, а рідною мовою.

Друга – націнки книгарень.

Люди не завжди можуть дозволити собі придбати якісну україномовну книгу через зависоку націнку. Книгарні продають книжки навіть не вдвічі, а часом і втричі вищі за ціни видавництв, тобто на 300% дорожче. В Європейських країнах максимальна націнка книгарень становить 60% від початкової ціни видавництва. Чомусь в Україні цього ніхто не контролює.

Щодо за кордону, то там далеко не завжди книговидання фінансує держава. У світі існує безліч стипендій для авторів, соціальних організацій, акцій та різних фондів. В нашій країні такого поки-що немає. Вітчизняні олігархи є найбагатшими людьми Європи, але допомоготи видати якийсь переклад українською – ніхто не береться.

Хоча вони й не спілкуються українською, що тут поробиш. Як не крути, але українці таки прагнуть читати рідною мовою, а оскільки є попит – буде й книжка. Проте видавництвам доведеться ще довго боротися за виживання на ринку. 

powered by lun.ua