Комп’ютерна освіта: майбутнє та ілюзії

Опасной является иллюзия,что компьютерная грамотность
дает весь комплекс мыслительных навыков, котрые с легкостью
конвертируются в улучшение академической успеваемости.

М. Липман

Приклад перший. Останніми роками дивуюся тому, як дійсно добрі учні не пам'ятають стандартних формул, які зазвичай постійно застосовують. Звична для мене технологія продуктивного занурення учнів у навчання десятиліттями поспіль не давала збоїв подібного плану – хоч у коридорі на ходу запитай формулу, котру "проходили" ще торік чи не кожен учень відповідав правильно.

Тому вирішив завдяки цільовому заліку змусити всіх вивчити півсотні базових формул. Вивчити вивчили, але за місяць знову "попливли". Коли став шукати пояснення такому "диву" з далекого куточка пам’яті визирнуло щось схоже на ескіз відповіді.

Приклад другий. У свої старші шкільні роки досить непогано стрибав у висоту – на рівні власного росту. Вище голови стрибнути не вдавалося – через планку перелітав, але зігнутою у коліні ногою щоразу її збивав, бо не встигав провернути тіло відносно своєї осі. Тоді стрибали так званим "перекидним" способом.

Щоб цьому зарадити вчитель фізкультури "придумав" прив’язати до ноги скакалку і на тренуваннях щораз смикав за неї, чим і забезпечувалось вчасне провертання тіла. І так багато разів, щоб мовляв, тіло набуло необхідної звички. Але виявилось все навпаки. Уже з першого самостійного стрибка без скакалки тіло просто як мішок "лягало" на планку, воно взагалі "відмовлялось" провертатись.

Дійсно, а чого напружуватись, якщо звик, що за тебе й так все зроблять.

Висновки. Працюючи з текстами учень щораз вимушений осмислити символи, щоб на їх базі сформувати відповідний образ чи модель. Але віднедавна світ так "подбав" про пересічних учнів/громадян, що символи їм не так вже й потрібні – перед очима весь час готові образи та моделі.

Все заполонили екранні технології, у тому числі й навчальні. Можна жити й не читаючи. От, тільки таке життя вже мало нагадує власне, бо здебільшого стає відбитком життя інших. Відтак недалеко до того, що мозок сучасного школяра перестане цікавитись не тільки символами, а й усним словом – щоразу шукатиме готової "картинки" чи блок-схеми.

[L]У той же час поодинокі учні, що з формулами не мали проблем є тим "рідкісним видом" молоді, котра попри все багато читає. А ще з 64 педагогічних працівників ліцею до керівників різного рівня (директор, заступники, методисти та завідуючі кафедрами) входять саме ті, хто багато читає, а не обмежується своїм предметом.

Варто усвідомити, що розвивати здатність до споглядання не особливо й треба, бо від народження "гав ловити" вміємо. Ставити у навчанні акцент на вивчення фактів теж не вельми значна місія, бо віднині доступ до них вже легший легкого. А от щодо уміння правильно опрацьовувати символи, за котрими стоїть всесвіт смислів завжди буде актуальна потреба. Саме у такій компетентності полягають наші сподівання на майбутнє без гірких ілюзій.

Близьке майбутнє

Телебачення має як продовження своїх плюсів той значний мінус, що позбавляє нас потреби "малювати" моделі всього того, що відбувається. Але без здатності до інтелектуального моделювання не буває і справжньої освіченості. Якщо "домашнє" телевізійне поле інформації у вигляді кліпів активно доповнювати комп'ютерними кліпами-презентаціями у школі, то недалеко й до стану, коли загальна кількість розуму на планеті почне стрімко падати.

Звісно, мова не про ту "цінність" освіти, за якої важливим є лише документ про освіту (диплом). Пора зрозуміти, що прийдуть часи, коли й у нас за списування будуть безжально виключати з університетів, хоч би вся освіта й стала платною.

Більше того, справжня освіченість тримається самостійними грамотними зусиллями і, навіть вміння копіювати вчителя чи викладача, товариша чи сторінку з Інтернету не є її виразником. Без цільових самоосвітніх зусиль спеціалістом вищого рівня не стати. А починаються вони з осмислення глибоких щодо істини текстів.

Інформація "зчитана" з кліпів не відображає всієї повноти істини, а тому не може бути базою до вміння грамотно застосувати знане. Небезпеки традиційних форм освіти у тім, що учень під час копіювання інтелектуальної роботи ведучого отримує враження, що й він так уміє. Але це відчуття як правило є хибним – сам на сам 90% учнів не здатні справитись із колись "виконаним" завданням.

Новітня освіта передбачає не демонстрацію для копіювання, не дзеркальне конспектування, а особисте занурення учня у продуктивну навчальну діяльність. Такою є розв'язування задач, виконання вправ, пошук відповідей, вирішення проблем, створення моделей та подібна аналітико-пошукова обробка інформації.

Корінь успішності такої навчальної роботи передовсім у тім, що все це учень робить під проводом вчителя. Адже вчитель при цьому щомиті може надати "тренерську" допомогу чи організувати партнерську взаємодію між самими учнями. Проблемою пострадянської школи щодо переходу на таку технологію є те, що більшість вчителів не здатна працювати в умовах "вулика", котрий весь час гуде – їм потрібна або мертва тиша, або чіткий голос "оратора".

Причини – наслідки

Негативні наслідки "вождізму" та "проповідництва" все ще нас переслідують. Своїм корінням вони лежать у суспільно-культурному минулому слов’ян. Наші предки довго жили осторонь філософських, наукових та технологічних центрів. Винятком був лише військово-сировинний напрям.

Звісно, "у нас был большой объем книг, но это были октоихи, требники, четьи-минеи, псалтыри, молитвословы — у нас не было вообще не то что философской, но и естественно-научной литературы. В 1543 году Андреас Везалиус (естествоиспытатель, основоположник анатомии. - Д. Г.) составил уже полный анатомический атлас человека, а у нас в то время вряд ли можно было найти что-нибудь, кроме октоихов, требников, четок, бесконечных земных поклонов и немощеных тротуаров" .

Їм на зміну прийшли більш "сучасні" варіанти – науковий комунізм та політекономія. Та й "сучасний державник" разом з "партнерами" тяжіють до традицій, коли "русская православная церковь очень тщательно свою территорию охраняла, ибо понимала: в случае прихода любой цивилизации, любого просвещения ее рынок окажется под угрозой. Ради наживы священнослужители всегда были готовы на все, им были совершенно безразличны судьбы нации, глобальнейшие вопросы" .

Тому справжні громадянські політики намагаються утвердити в житті принцип "Церква має бути відділена від держави", бо ж народ бачить як "батюшка вже три роки збирає кошти на каплицю, але поки що зібрав лише на "Ауді".

У примітивізації освіти зацікавлені також фінансово-промислові магнати: збереження надвисокого рівня експлуатації для них важить надто багато. Адже неосвіченими легше правити, а нашим олігархам все мало.

Розвиток суспільства на базі науки та культури, релігійної у тому числі (не плутати із забобонами та маніпуляціями) не є можливим без школи нового типу – школи продуктивних форм навчання.

От, тільки перетворити авторитарну школу на сучасну під проводом людей, котрі окрім радянської практично не знають ніякої іншої, навіть з ЕОМ, також не можливо. І ніякі "туристичні" візити за кордон для "вивчення досвіду" також справі не зарадять – потрібна власна сучасна практика, потрібно вивчати нові філософію і адекватні їй технології освіти та все це з-а-с-т-о-с-о-в-у-в-а-т-и!!! А комп'ютерний супровід старої за сутністю та формою школи буде всього лише старим продуктом у новій упаковці.