Випробовують?..

Нині закидають борозну в саме серце України і ятрять те, що болить – материнську мову. Випробовують, скільки чи ще буде терпіти люд український.

Крок за кроком випробовують, привчають до внутрішнього негаразду сумління. До, у певній мірі, і болю.

Чи "вони" зухвалі? Чи "вони" обдумують свої кроки? Розумом – так, серцем – навряд.

Про таких кажуть – чи ж мають вони ще Бога в серці?

Уже не питаючи – чи живуть із Богом у серці, бо це вже щось зовсім інше.

Напевно, для своїх справ, влади, грошей – те, що їх радує – щось мають.

Влада дає більше ніж гроші – дозволяє творити буття, на свій копил.

І тут питання – чи надовго? До якого часу?

Головніше ж питання – за якими законами?

Джунглів? Людськими? Божими?

Певні частини світу, якою б гарною не була культура й самобутність кожної з тамтешніх націй, подіями в них кричачи-кричать про свій біль світові: закон джунглів – не для людини.

Римська імперія, як і кожна та кожен, хто на тих основах ще будує, – приклад радше минулого.

Бог не пише нам Конституцій – Бог пише в серці, кожного з нас.

І якщо ми тільки з розумом, владою й грішми – не Бог у нашому серці, – а мамона.

За справами вашими вам воздасться (Пс. 61, 13; Мт. 16, 27).