Результати ЗНО-2012 у відблиску відсотків

Минулого року директор Калуської гімназії (Івано-Франківська обл.) Дмитро Бахматюк зробив гарну роботу щодо підсумків ЗНО попередніх років. Шкода, що його заклик долучитися до проекту залишився без уваги з боку академічних структур.

Хочу доповнити підходи пана Дмитра, що опираються на відсоткові показники їх прямими кількісними вимірами. Чому через просту кількість успішних випускників закладу? Тому, що якість життя окрема людина відчуває в першу чергу завдяки, приміром, розміру її заробітної платні чи доходів від підприємницької діяльності тощо.

Звісно, відображення параметрів життя у відсотках корисне, але тут нас можуть чекати й несподіванки. Від таких як в анекдоті (про бізнесмена, котрий "бере за 1 долар, продає за 3 долари, а відтак і живе на 2%, але з "мерседесами", маєтками та яхтами") до минулорічних повідомлень журналістів про зростання вчительських зарплат втричі, за чим насправді стояла сумарна зміна ставки вчителя на декілька сотень гривень, але у три етапи протягом року.

Інший приклад: відсотки витрат державного ВВП на освіту у нас (6%) не так вже різняться з видатками, наприклад, у Фінляндії (7%). От, тільки обсягами вони у нас в рази менші попри зворотну відмінність у кількості населення (5,3 мільйона проти 46-ти мільйонів).

Подібний "диявол" (див. – роботи Мамардашвілі) може ховатись й у "дрібницях" ЗНО. Якщо для шкільного керівництва гарна відсоткова цифра є чи не верхом вдоволення, то для міської та сільської громади далеко не завжди так.

Для громади важливішим є питання КІЛЬКОСТІ конкурентоспроможних випускників саме з їхньої "вулиці". У цьому контексті є зрозумілим, чому мене, завуча ліцею, пече в першу чергу питання кількості наших випускників, котрі спромоглися на дуже високі (200 – 195,5 балів) чи просто високі (183 – 190 балів) результати ЗНО.

Чим більше є таких, тим краще спрацьовує серед жителів міста жива реклама на користь навчання у нашому ліцеї. Відсотки неспроможні передати із вуст у вуста інформацію, котра наверне школярів перейти зі школи свого мікрорайону до ліцею, який далеко від дому.

Крім того зрозуміло, що школяр не дуже високого рівня інтелектуальної здатності у середовищі з помітною кількістю успішних працює на максимум своєї здатності, що лише на краще для всіх.

Тому, відкриваючи ліцей (1989 рік), ми свідомо відмовилися від моделі ліцею як камерного закладу лише для явно обдарованих. Ставка була на формування ліцею як закладу масової профільної освіти старшокласників. Саме такою є світова практика: потужні ліцеї на 1000 – 2000 учнів старшого віку формують мережу закладів міста (регіону) з принципово різними профілями.

Кількість

Запропонований матеріал охоплює лише ту освітню базу старшокласників, котра є основою для технічно-економічного сектору: математику та фізику. Мені шкода, але поточна робота завуча не дозволяє ретельно пройтися по даних тестування всіх регіонів, а тому буду радий доповненням, що змінюватимуть картину поданого.

Отже, математику на 183 – 200 балів виконала наступна кількість випускників таких закладів:

1. Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій – 93 учні (195,5 - 200 мають 38 учнів, а 183 – 195 отримали 55 учнів);

2. Львівський фізико-математичний ліцей при університеті ім. І.Франка – 89 учнів (37 та 52 відповідно);

3. Фізико-математичний ліцей університету ім.Т. Шевченка – 81 учень (53 і 27);

4. Природничо-математичний ліцей м. Києва – 78 учнів (32 і 46);

5. Фізико-технічний ліцей м. Херсона – 74 учні (17 і 57);

6. Технічний ліцей м. Києва – 71 учень (25 і 46);

7. Миколаївський морський ліцей – 70 учнів (17 і 53);

8. Рішельєвський ліцей м. Одеси – 64 учні (25 і 39);

9. Школа-інтернат "Фізико-технічний ліцей" м. Івано-Франківськ – 48 учнів (9 і 39);

10. Фізико-математична гімназія (Вінниця) – 47 учнів (17 і 30) та ліцей "Колеж" (Донецьк) - 47 учнів (5 і 42);

11. Ліцей "Лідер" м. Києва – 44 учні (27 і 17);

12. Харківський фізико-математичний ліцей № 27 – 43 учня (16 і 27);

Аналогічно щодо фізики маємо:

1. Фізико-математичний ліцей університету ім.. Т.Г. Шевченка – 67 учнів (20 і 47);

2. Природничо-математичний ліцей м. Києва – 48 учнів (17 і 31);

3. Львівський фізико-математичний ліцей при університеті ім. Франка – 44 учні(16 і 28) та Дніпропетровський ліцей інформаційних технологій – 44 учня (12 і 32);

4. Фізико-технічний ліцей м. Херсона – 38 учнів (11 і 27);

5. Харківський фізико-математичний ліцей № 27 – 31 учень (14 і 17), Рішельєвський ліцей м. Одеси – 31 учень (9 і 22) та технічний ліцей м. Києва – 31 учень (5 і 26);

6. Миколаївський морський ліцей – 29 учнів (8 і 21);

7. Фізико-математична гімназія (Вінниця) – 26 учнів (2 і 23);

8. Ліцей "Лідер" м. Києва – 25 учнів (18 і 7);

9. Школа-інтернат "Фізико-технічний ліцей" м. Івано-Франківськ – 23 учні (18 і 5);

10. Ліцей "Колеж" (Донецьк) - 15 учнів (1 і14).

Якість

У ході пошуку закладів з помітною кількістю успішних юних математиків та фізиків вразило, яка велика кількість шкіл, наприклад, м. Одеси, у яких ЗНО з математики проходять лише одиниці випускників. Подібне маємо щодо фізики у таких центрах як Львів та Київ. І це за нещодавно прийнятої програми розвитку фізико-математичної освіти школярів.

Розпорошенням зусиль, що ігнорує сутність профільної освіти старшокласників ніяк не сприяє формуванню НОВОЯКІСНОЇ по-справжньому сучасної освіти. А ось приклад "ефективності" пострадянського штибу – результати ЗНО від однієї "Школи майбутнього": математика (183 – 200 балів) – 7 учнів, а фізика – 2 учні. До того ж від усього міста, де створили цю "Школу майбутнього" із 435-ти учнів, що здавали ЗНО з математики лише 22 спромоглися на зазначений вище рівень, а з фізики й того "краще" - 4 учні.

Отакий-то вплив "маяків" майбутнього на життя громади.

Менеджмент

Освітнім керманичам пора зрозуміти, що формування потужних профільних ліцеїв для старшокласників є життєвою потребою кожної міської та районної сільської громади. Такий підхід є докорінно більш якісним, бо саме крупні ліцеї легко формують атмосферу продуктивного партнерства та здорової конкуренції як між профільними вчителями, так і учнями-старшокласниками. Саме ліцей для старшокласників в окремій будівлі стає прообразом їх майбутньої професійної спеціалізації.

Ще не менш важливо, щоб наші посадовці зрозуміли: стенання за втраченими можливостями ручного управління, за спілкуванням приймальної комісії з абітурієнтом віч-на-віч не є ознакою сучасного менеджменту. Селекція талантів завдяки незалежним тестам не є проблемою якщо зробити їх адекватними до задачі.

Було б бажання, у першу чергу політичне. Головні чинники мотивації школяра до якісної освіти знаходяться не у школі чи ліцеї/гімназії. Вони у правилах входження до закладу вже професійної освіти та у порядках, що там панують під час самого навчання. Ось, лише два аспекти.

По-перше, даремно чекати інтелектуальної продуктивності від людини, котра після 11-ти років навчання володіє українською мовою на примітивному рівні 124 балів ЗНО. Але з іншого боку, якщо наприклад абітурієнт технічно-економічної сфери, показує 190 балів з математики, 190 з фізики/хімії/біології/географії і "лише" 140 з української мови, то сумарно він має 520 балів ЗНО. Інший зі 190 балами з української, але при 175 балах з математики та другої профільної дисципліни вже матиме 540 балів. Відтак середняк стає вище кращого за нього профільного конкурента.

Цю проблему легко зняти запровадженням або коефіцієнтів для профільних та загально-базових тестувань, або заліковим рівнем для мови/тощо. За простої суми балів ЗНО сучасного технічно розвиненого суспільства побудувати складно.

По-друге, за схеми сертифікатів на вибір (предмет або іноземна мова) університети змушені вчити впереміж технарів та гуманітаріїв по духу. Педагогіки, котра була б успішною як профільно-професійна за такого відбору не існує. Ігнорування цього й призводить до нашої негативної практики мальованих чи куплених оцінок під час навчання у ВНЗ.

Не має заперечень – іноземна мова має бути невід’ємною складовою сучасної вищої освіти. Тому сертифікати ЗНО з іноземної, як і з української, мають бути заліковою базою для кожного претендента на вищу освіту, але ставити їх на рівні з профільними професійно-базовими дисциплінами - то не від великого розуму.