Що було б, якби українці себе більше поважали?

10
5 грудня 2012

"На такі короткотермінові роботи наша денна ставка, як правило, становить (стільки-то), що не завжди співпадає з очікуваннями потенційних замовників, і ми ставимося до цього з повним розумінням. Але в будь-якому випадку, незалежно від того, чи домовимося ми про нашу участь у цьому проекті на контрактній основі, ми будемо раді зустрітися з вами", – таку відповідь отримала від потенційного підрядчика ще кілька тижнів тому, але досі про неї згадую.

І кожного разу коли про неї згадую, у мене високо піднімається голова і, водночас, мені хочеться її схилити. Мені хочеться схилити голову перед тими українцями, які надали таку ствердну відповідь щодо вартості своєї роботи. Їхня ставка практично у п’ять разів перевищує ту суму, на яку погоджуються інші українські компанії.

"Ми робимо висококласний продукт. Або ви нам добре заплатите, або ми нічого не візьмемо, але з чемності можемо виділити вам безкоштовно одну-дві години нашого часу", – десь так можна перефразувати їхню відповідь.

Поважаю. Поважаю тих, хто вміє себе цінувати. Поважаю тих, хто має свою позицію. Поважаю тих, хто вміє відстоювати свої права та інтереси. Що було б якби у нас в Україні таких людей було багато?

Що було б, якби українці не погоджувалися на невисокі зарплати? Що було б, якби українці вимагали від роботодавця належні умови праці, належний соціальний пакет, належну оплату своєї праці? Що було б, якби українці перестали сплачувати державним поліклінікам благодійні внески, які, навіть, не мають визначеного граничного розміру?

Що було б, якби ці самі гроші були б гонорово використані вами на надання медичних послуг у приватній клініці? У випадку ненадання належних послуг у приватній клініці, з усіма отриманими від лікаря після кожного вашого візиту документами, ви можете звернутися до суду та захистити свої права у випадку виникнення такої необхідності. У приватну клініку вам не треба приходити зі своїм бинтом чи якимось-іншим медичним приладдям. Хіба відчуття комфорту і безпеки – це такі небажані відчуття? Хіба не хочеться знати і розуміти, за що ти платиш і кому?

Що було б, якби батьки припинили купувати дипломи своїм дітям, а дали їм шанс здобувати знання і добиватися успіхів самостійно? Що було б, якби підприємці припинили утримувати деяких державних службовців, сплачуючи їм хабарі?

Що було б, якби платники податків більше цікавилися тим, як використовуються державні гроші (тобто, наші власні гроші)? Чому нам не хочеться мати хороші, дорогі, належні житлово-комунальні послуги, чисту екологію, сучасну інфраструктуру? А якщо хочеться, то чому ми не цікавимося як використовуються гроші нашої державної казни? Чому ми не виставляємо наш прейскурант на публічні послуги (які маємо отримувати від державного і самоврядного сектору) і не домагаємося їх якісного надання?

Що було б, якби українці, нарешті, почали панувати на своїй власній землі?

powered by lun.ua