Історія однієї хвороби

125
25 лютого 2013

Цієї зими мені довелося випробувати на собі покращення медичної реформи. Поки влада закуповує нові GPS-навігатори для "Швидких", у київських лікарнях не вистачає елементарного, а перебування на лікарняному ліжку нагадує фільм жахів.

В середині січня я занедужала. 39-градусна температура не спадала, тож ввечері другого дня довелося викликати "Швидку". 

На виклик приїхала невідкладна допомога. Оглянули, поставили діагноз – "Грип". Порадили продовжити почате уже мною лікування, побільше пити. Залишили контакти Подільської районної поліклініки №3, щоб викликати додому дільничного лікаря. Зранку наступного дня я зателефонувала лікарю:

- Ви ж не місцева і в нашому районі не прописана, квартиру лише орендуєте. Обслуговуватись в нашій поліклініці і тим паче викликати лікаря додому можете лише за умови сплати благодійного внеску (рахунок в реєстратурі, оплатите довільну суму в найближчому банку і з квитанцією про сплату до нас, заповните заяву на ім’я головного лікаря (зразок бланку в реєстратурі, підпишете заяву в прийомні дні і години у головного лікаря, купите зошит, він і буде вашою карточкою, з підписаною заявою зареєструєте зошит, отримавши номер і тільки тоді до мене на прийом. Ось графік)

Тільки як це все можна було фізично реалізувати з температурою 39,6?

Ближче до ночі 3-ої доби сил встати не було, температура піднялась до 39,8. На жодні жарознижуючі уже не реагувала і стабільно трималась. Подруга вдруге наполягла викликати швидку. Цього разу теж приїхала невідкладна допомога, огляд - діагноз "Грип". Пояснили, що організм просто бореться і в госпіталізації відмовили:

- Не з таким діагнозом. Та навіть за всього нашого бажання вам допомогти ми не можемо. Процедура така. Ми – невідкладна допомога, а госпіталізувати може лише швидка. Її потрібно викликати.

Ще за хвилин 40 приїхала швидка. І знову огляд! Грип і відмова в госпіталізації. Цього разу подруга не стерпіла і почала вимагати госпіталізації. Лікарі погодились.

Уся процедура з приїздами невідкладної, а потім швидкої допомоги і двома стандартними оглядами тривала 1,5 години. Правило 10 хвилин, як виявилось, не працює навіть вночі, коли в Києві зовсім немає пробок. Обидві їхали 40 і 30 хвилин відповідно.

Доставили мене до Київської міської клінічної лікарні №9, неподалік від метро Дорогожичі, по вулиці Ризька,1.

І знову огляд. І знову діагноз "Грип".

Наступного ранку аналіз 100% підтвердив, що ніякого грипу у мене нема, і лише рентген показав верхньодольову пневмонію. Але трохи запізно – мене уже госпіталізували в інфекційне відділення.

Не можу поскаржитись на роботу працівників лікарні. Усі працюють сумлінно та професійно, отримуючи при цьому зовсім низькі заробітні платні. Для прикладу, мій лікар вищої категорії зі стажем роботи більш ніж 10 років на руки отримує 2500 гривень, а медсестри і санітарки і того менше.

Тим, що безкоштовних ліків і препаратів давно немає, нікого вже не здивуєш. Хворий може розраховувати лише на власний гаманець.

 

Але харчування і стан матеріально-технічного забезпечення лікарні мене вразив.

Стандартно на сніданок: каша на воді (перлова, пшенична, ячмінна крупа із найдешевших), чай, хліб. Обід: суп на воді (картопля, морква), хліб. Вечеря: та ж каша на воді, хліб, чай.

Зовсім голодно, якщо хворієш і немає поруч друзів, родичів.

Навколо все виглядає старшим за мене: ремонт, трухляві і холодні вікна, розбита сантехніка і неробочі крани. Пружинні ліжка і прорвані ними ж матраци. Як не крутись – по-всякому боляче. Виспатись і відновити сили не вдається.

А ночами тут без півторалітрової пляшки з гарячою водою під ковдрою буває холодно і з вікон дме. Схожим на декорації для фільмів жахів є тунель – перехід, яким користуються хворі по дорозі в аптеку, на аналізи, чи інші процедури.

Його використовує і персонал – щодня пацієнтам доставляють їжу. Подекуди сохне ганчір’я й рушники.

 

Стеля протікає, повно грибка, комарі. Усюди стоїть холодна і брудна вода. І з пневмонією на рентген потрібно пройти, не замочивши ноги. Місцями це можливо лише завдяки стежці із старих фанерних дверей, що з часом розмокають від кількості води. Над головою нависають вкриті товстим шаром вапняку труби, стирчить ржава арматура.

Усе це діє гнітюче. Ми можемо і далі продовжувати звинувачувати в усьому владу і переживати невдоволення і розпач. Чи розраховувати на те, що рано чи пізно прийде "хтось" і все одразу поміняє. Або ж закатувати рукава і наполегливо щодня змінювати наше життя і навколишній простір на краще.

Багато-що не є складним чи неможливим. І може змінитись просто зараз. Все що потрібно – об’єднати зусилля і не витрачати час. Тут не потрібна жодна влада.

Наприклад, Київській міській клінічній лікарні № 9, персоналу, пацієнтам, а також, можливо, усім нам, в інфекційне відділення дуже потрібні меблі - 79 ліжок з ортопедичними матрацами, подушки, покривала, постіль. Невелика, але дуже добра і реальна справа та й користь багатьом.



powered by lun.ua