Далі Буде!

13
30 січня 2014

В ніч загострення ситуації на Майдані (з 19 на 20 січня), коли протистояння на вулиці Грушевського вже набрало сили, були заарештовані вісім студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого.

Це відбулося о 5 годині ранку в кількох кілометрах від вул. Грушевського на розі Глибочицької та Верхнього-Нижнього валів.

Щойно про це стало відомо керівництву університету, викладачам, батькам і однокурсникам, почалися наші спільні дії по з’ясовуванню ситуації і пошукам способів правової та моральної допомоги студентам. У другій половині дня в день затримання стало відомо, що всі студенти знаходяться у Районному відділенні внутрішніх справ Дніпровського району. Коли я приїхав до відділення, одного із затриманих відпустили, що давало надії побачити невдовзі решту.

Ось їхні імена: Котляр Андрій, Окулов Даніло, Хробуст Юрій, Ковальов Вадим, Вакулюк Остап, Іванюк Андрій, Шкрабак Олександр.

Саша навчається на моєму курсі (режисура художнього фільму в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого).

Доля розпорядилася символічно: під вартою опинилися основні кінематографічні професії, що представляють творчий склад знімальної групи. Кожний студент вже має власну фільмографію як сценарист, режисер, оператор, звукорежисер, художник, актор.

Національний кінематограф в Україні давно блоковано і усунено від створення соціальної міфології, героїчного ряду, спільної афористики.

Кіноекран України захоплено американською продукцією, телевізійний ефір – російськими і радянськими міфами. Оперативна група відібрала у натовпі особливо небезпечних і озброєних творчими професіями. Але повертаюсь до подій:   

З моменту затримання і до другої половини дня всі семеро могли спілкуватися з родичами через мобільний зв'язок, який перервався після 16 години, але не мали адвокатської допомоги і давали перші покази не усвідомлюючи у повній мірі своїх прав, а також юридичних механізмів слідства.

Коли за допомогою депутатів Верховної Ради і юридичної служби "SOS Майдан" до справи підключилися адвокати (17-18 година), у затриманих вже не було верхнього одягу – його забрали на експертизу.

Адвокати затриманих повідомили родичам, викладачам і однокурсникам, що, за інформацією від керівництва відділення, відбувається оформлення документів для звільнення затриманих.

Зі слів людей, які встигли скористатися мобільним зв’язком, складалася картина затримання: шість легкових машин (частково таксі); оперативна група в цивільному; силовий захват з травматичними наслідками по відношенню до тих, хто вимагав пояснень.

Очевидно, вимагав пояснень і Саша Шкрабак.

По телефону він встиг сказати мені, що його також побили, але не так сильно, як Вадима Ковальова, до якого довелося викликати лікарів. Крім того під час перевезення до відділку міліції до Олександра Шкрабака був застосований психологічний тиск: погрози і роз’яснення повної безнадійності ситуації для нього і решти затриманих.

Приблизно о 20 годині родичам, журналістам і всім присутнім через адвокатів повідомили, що всупереч попереднім прогнозам нікого звільняти не будуть, натомість затриманим пред’явлено підозру у скоєні злочину, що передбачений статтею 294, частина 2 (Організація та участь у масових заворушеннях з тяжкими наслідками).

Покарання передбачає позбавлення волі на термін від 6 до 15 років. Стало відомо, що за студентами таємно стежили на вулиці Грушевського протягом двох с половиною годин з 01-30 до 04-00 ночі. На цей час протистояння тривало вже 8-10 годин, і давно перейшло у активну фазу.

Вадим Ковальов після силового захвату перебував у важкому стані. До нього ще раз було викликано швидку допомогу, але лікарі відмовлялися інформувати про його стан, посилаючись на заборону з боку правоохоронних органів.

Щодо затриманих - частину з яких я знаю ближче, решту візуально, як студентів нашого університету - жодного з них, протягом всього часу протистояння я не зустрічав на Майдані, підготовленим до агресивних дій.

Їхні руки завжди були зайняті відео та фотоапаратурою.

Знімав репортажі і Олександ Шкрабак разом з оператором Андрієм Котляром. Один з його сюжетів ("Професія Громадянин") можна знайти в Інтернеті: facebook, група "Студентам - волю". Саша допомагав записувати спів Гімну України і мені (фільм "Далі буде").

Можливо, оперативна група, яка довгий час вибирала, кого переслідувати, вирішила не зв'язуватися з бійцями з передової. За ними і стежити складніше, і брати важче - вони готові до бою, мають досвід - інколи афганський.

Легшим виглядає захоплення молодих і необстріляних. Ці молоді дуже незручні. Для влади вони - пострадянське поголів'я. Не просякнуте імперським страхом, не навчене тремтіти перед начальством - нові, вільні. Навіть коммсомольцями не були!

Беркут вже якось спробував кийками роз'яснити їм їхні права та обов'язки. Не зрозуміли. Але існують інші методи залякування.

Після 20 години 20 січня затриманих студентів, незважаючи на активні дії Депутатів Верховної Ради України, вивезли з Дніпровського відділення до ізолятору тимчасового утримання на Подолі вже як підозрюваних. Ніхто, крім адвокатів, не зміг з ними поспілкуватися, вдалося передати лише продукти.

Про студента, до якого викликали швидку допомогу, начальник відділення повідомив, що лікарі дозволили продовжувати з ним слідчі дії. Весь цей час інформація, яка передавалася родичам, була характерна протиріччями і фрагментарністю. 

Ранком 21 січня стало відомо, що протягом дня відбудеться суд, який має оцінити аргументи прокурора та захисту і вирішити – чи звільняти затриманих, чи утримувати їх під вартою на час слідства. Невідомо було лише коли і де відбудеться судове засідання. Перша інформація про суд у Дніпровському районі не була підтверджена, коли перед судом зібралися родичі, депутати, студенти і журналісти.

Кілька разів протягом дня змінювалося місце і час проведення суду. Пізніше групу затриманих поділили на три судові установи в різних районах міста, згодом – на дві. Час засідань не оголошувався навіть тоді, коли стало ясно, що судитимуть у двох різних районах Києва. Розібравшись з місцем проведення, ніхто не був впевнений, чи встигне на засідання.

Насправді, всім довелося чекати ще 6-8 годин, поки почали розглядати справи – частково у приміщеннях суду, частково на вулиці перед Деснянським і Оболонським судами. Останній судовий процес в Оболонському районі закінчився вже після першої години ночі 22 січня.

Про суд, на якому був я, можу сказати, що засідання почалося після 18 години. Аргументи слідчого і прокурора я частково вже повідомив: організація та участь у масових заворушеннях, а крім того - активний спротив під час затримання, в якому оперативна група виглядала потерпілою стороною. Я не почув серед аргументів таких, які зміг би оцінити однозначно, як докази.

Саме на цьому і будувався захист. Адвокат перед своїм виступом навіть вимушений був зауважити, що кількість його аргументів вимагатиме більше часу, ніж виступ прокурора і попросив суд вислухати весь обсяг його матеріалів. Суть його позиції виглядала логічною і послідовною.

Адвокат попросив замінити утримання під вартою на домашній арешт. Відповідні документи для цього були оформлені, прохання було підтримано депутатами Верховної Ради України, в тому числі - Народним артистом України Богданом Бенюком, а також керівництвом університету. Оформив свою готовність взяти Олександра Шкрабака на поруки і я.

На жаль, суд підтримав позицію прокурора. З моменту завершення суду Олександр Шкрабак і Андрій Іванюк перебувають під вартою у слідчому ізоляторі. Вадим Ковальов – під вартою у лікарні. Решта затриманих, справи яких розглядалися в Оболонському суді – під домашнім арештом (суддя Оболонського суду вже не займає свою посаду). Термін затримання для проведення слідства – 30 діб. 

Продовження слідства солідаризує навколо затриманих студентів та їхніх батьків громадську активність, концентрує увагу засобів масової інформації. Підтримують наших студентів інші навчальні заклади. Я, як викладач, у якого навчається Олксандр Шкрабак, всіма способами намагаюсь підтримати його та інших студентів, яким сьогодні випали важкі випробування.

Я не мав і не маю права відправляти їх з відеоапаратурою на барикади, але я не мав і не маю права зупиняти їх. Вони – громадяни і художники і довели це своїми вчинками. З самого початку я розглядав репортажі і сюжети, які вони робили на Майдані, як несподіваний, але вагомий додаток до завдань і навчальних планів.

Зокрема, документальний фільм "Професія Громадянин", знятий на Майдані, я оцінив найвищою оцінкою.

Я готовий зарахувати його студенту Олександру Шкрабаку, як роботу наступного семестру. Як президент кінофестивалю "Відкрита ніч", я запрошую фільм "Професія Громадянин" до участі у конкурсній програмі наступного фестивалю.

Далі буде! 

Фото на титулі chitay.net



powered by lun.ua