Вісім помилок прем'єра, які руйнують логіку допомоги переселенцям

39
3 березня 2015

Уже майже рік я займаюсь питаннями допомоги людям, що вимушені покинути свої домівки. Спочатку просто кримчанам, які, як і я, вимушені поїхати з півострова, а потім уже в рамках Ініціативи "Восток-SОS" жителям Донбасу. 

З моменту обрання нового складу парламенту та призначення міністром соціальної політики Павла Розенко, я очікувала більш конструктивного діалогу та співпраці з організаціями, які щоденно працюють із переселенцями із самого початку конфлікту. 

Розенко анонсував щотижневі зустрічі з волонтерами та активістами, був присутнім на першій зустрічі особисто близько 15 хвилин. Але вже наступного тижня присутнім були лише його заступники, потім – лише один заступник та керівники департаментів. 

Більше ми не бачили пана Розенка особисто. Зустріч із його представниками відбулася в середині грудня, а потім постійно переносилась, і тільки на початку лютого відбулася знов. 

Усі обіцянки, що їх було дано в грудні, – виконано не було. Ми знову почали обговорення з відсутності житла для переселенців, з відмов щодо реєстрації переселенців з прифронтових населених пунктів, із проблем постановки на облік до центрів зайнятості та відсутності механізмів виконання закону про переселенців. 

Читай також:

Ця зустріч відбулася 9 лютого, головував на ній заступник міністра Іванкевич. Нам обіцяли присутність представників Мінрегіонбуду, які відповідають за реєстр житла для переселенців, – але їх не було. Сказали, що за тиждень організують зустріч. 

Минув майже місяць, а зустріч переноситься кожного тижня на наступний. Станом на 1 березня вона так і не відбулась. 

Звідки пан Розенко хоче дізнаватися правду про те, як живуть переселенці – невідомо. Дивує й те, які "дані" він може "передавати до уряду" в такому випадку. 

Недавно дивилась інтерв'ю Арсенія Яценюка, датованого 27 лютого 2015 року, з журналістами про поточну ситуацію в Україні. Було озвучено питання, щодо забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО).  

У мене виникли важливі питання: 

Для чого прем'єр маніпулює цифрами та даними?

Навіщо викривляє ситуацію?

Хто є споживачем таких цифр, які не відповідають дійсності? 

Адже не може голова уряду не знати про те, що реальна ситуація суттєво відрізняється від того, що він озвучив? 

Здається, практика звітування, як у період "пятілєткі", перекочовує з міністерства до міністерства. Прем'єр свідомо занижує кількість переселенців, оминає питання їх соціалізації та той факт, що проблема є системною. 

Прем'єр у своєму виступі закінчує відповідь словами: "Це наш блок по тимчасово переміщеним особам". Мені стало страшно. Адже війна йде вже рік! А ці недолугі, нелогічні відповіді, що він дав на питання журналістки – і є програмою уряду для більше ніж мільйона громадян, що постраждали від агресії Росії. 

Але давайте розберемося по черзі. 

Питання журналістки стоїть у тому, що вже більше мільйона тільки офіційних переселенців, а неофіційно близько двох мільйонів, і що вони потребують підтримки від держави. Що для цих людей робить уряд? 

Яценюк: "В нас офіційна статистика дає 1,1 мільйона тимчасово переміщених осіб, це ті люди, які виїхали з Донецька та Луганська, втратили хату, роботу – усе втратили. Із чим могли звідти втекти – з тим виїхали.

Але я почав розбиратися в неофіційній статистиці й думаю, що в нас не 2 мільйони тимчасово переміщених осіб, а набагато менше, ніж мільйон. Сьогодні перед нашою зустріччю кажу: "Нумо, дайте мені дані, скільки у нас в Службі зайнятості зареєструвалося тимчасово переміщених осіб для того, щоб стати на облік і пошукати принаймні роботу?" – 30 тисяч. Усього-на-всього 30 тисяч осіб. 

Тоді, коли ставили на реєстрацію тимчасово переміщених осіб, я попросив міністра соціальної політики, він, до речі, дуже фахова людина, щоби робили таке опитування, неофіційне опитування, чи потрібна вам робота, чи ні? Мінсоц дав загальну цифру, що загалом сказало "так, потрібна робота" 100 тисяч людей, проте зареєструвалося лише 30 тисяч". 

У мене є декілька зауважень.

1. Переселенці – це не тільки працездатні не працевлаштовані особи, що можуть стати на облік до центру зайнятості. Це й неповнолітні (діти), студенти, пенсіонери, інваліди й, що важливо – люди, які вже влаштувалися на роботу самостійно

Сайт Міністерства соціальної політики повідомляє тільки про переведення зі східних областей до тимчасового місця проживання 810 тисяч пенсійних справ. Можливо, авжеж, що частина із цих людей давно планувала переїзд – але сам уряд поставив їх в умови, що без отримання статусу "переселенця" – довідки згідно постанові №509 КМУ – переоформити пенсію жителям Луганської чи Донецької областей чи пенсіонерам з АР Крим неможливо

2. Що це за "неофіційні опитування" – прохання до міністра задавати питання переселенцям про їх бажання працевлаштуватися? І як прем'єр собі представляє таке опитування? 

Облік переселенців здійснюють працівники управлінь праці та соціального захисту (УПЗСН). Це значить, що вони при реєстрації переселенців ставлять "палички" на клаптику паперу, увечері їх рахують і звітують пану Розенко, кожен УПЗСН. Я особисто подавала таку заяву на отримання довідки переселенця, і мені таке питання в УПЗСНі Шевченківського району міста Києва не задавали. Тож "дослідження" прем'єра має, скажемо м'яко, похибки. 

3. Третє зауваження. Для того щоб стати на облік до Центру зайнятості, необхідно подати оригінал трудової книжки, у якому буде зазначено, що ви офіційно не працевлаштовані. 

Можна зрозуміти, що не у всіх переселенців на руках є такі документи, бо, як каже сам Яценюк, "із чим могли звідти втекти – з тим виїхали". У разі відсутності у вас трудової книжки, чи за її наявністю, але без штампу про звільнення, згідно із законом про переселенців ви можете направити поштою нотаріально завірену заяву про звільнення листом з описом вкладеного й принести таці документи до Центру зайнятості. 

Проблема в тому, що на неконтрольованій українською владою територіях відділення "Укрпошти" не працюють, і здійснити таке поштове відправлення – неможливо. Інших служб, що надають послуги такого зразка, в Україні не існує. 

Залишається тільки розторгнення трудових відносин через суд. До цього не готові переселенці, бо не знають, до якого суду звертатися, як скласти позовну заяву й, що важливо, які докази надати. 

4. Про ефективність Центру зайнятості теж можна говорити окремо. 

З тих 30 тисяч переселенців, що-таки змогли зібрати документи й подали заяви – лише 3,8 тисячі змогли отримати роботу. Прем'єр також не враховує до числа переселенців тих, хто ще досі стоїть у чергах в УПЗСНах для отримання довідки переселенця, тих, кому відмовлено в наданні такого статусу, як жителям Дебальцевого, Пєсок чи Чернухіно, а також тих, хто самостійно працевлаштувався – офіційно чи неофіційно, як кому пощастило. 

5. Яценюк: "Далі, там де люди проживали в санаторіях, будинках відпочинку, ми також із бюджету закриваємо ці рахунки". 

Не буду довго коментувати цей пасаж прем'єра. Але зараз уже існує велика кількість заборгованостей, що лежить у першу чергу на місцевих бюджетах, перед власниками санаторіїв та інтернатів, яким було обіцяно компенсацію – але так і не надано. Багато переселенців були виселені з таких закладів саме через неможливість їх утримання – через відсутність коштів. 

6. Яценюк: "Третє, по житлу, почали думати про те, як їх забезпечувати житлом. Якщо просто так… По-перше, житла безкоштовного немає. Якщо зараз всім сказати, що ми забезпечуємо безкоштовним житлом – у нас встане черга ще 10-ти мільйонів українців і скажуть: "Так, чекайте, товарищи, так де ж соціальна справедливість?" – це ж не правильно?

У нас є декілька ідей: перша ідея, це щоб проінвентаризувати, у першу чергу, у сільській місцевості, будинки, яких там багато в селах, пусті будинки, кредитик видавати на 30 років. Кусочок земельної ділянки, хатка, кредит – працюйте, самі себе забезпечуйте, а далі там один Господь бог знає, який курс буде й що з тими кредитами буде, може й держава їх погасить". 

Закон про ВПО передбачає надання переселенцям безкоштовного житла за умовою сплати ним комунальних послуг терміном на 6 місяців. Цей закон було прийнято під тиском громадськості та міжнародних організацій у жовтні 2014 року, у листопаді його підписав президент. Уряду було доручено упродовж 3 місяців розробити необхідні нормативно-правові акти по реалізації закону, у тому числі по наданню такого житла. 

Крайній термін сплив 22 лютого. 

Уряд Арсенія Яценюка не прийняв жодного документу, що б зробив закон діючим інструментом захисту переселенців. Тож, на цьому фоні дуже дивно виглядають його роздуми на тему "соціальної справедливості" – чи варто допомагати людям, що втратили свій дім через збройний конфлікт, чи ні. 

Інше питання, що не можна державі відноситись до своїх громадян, як до рабів. Не всі мають можливість жити й працювати в сільській місцевості з "хаткою" та "кредитиком". На Сході України, як і в Криму, є й професори, і викладачі університетів, студенти університетів, висококваліфіковані робітники промислових підприємств, які б могли допомогти розвивати українську науку та промисловість. 

7. Яценюк: "І також у нас є купа різного роду проектів, які є по зайнятості, у Державній службі зайнятості, і я би дуже хотів, щоби ці люди зверталися до Державної служби зайнятості. Вона, звичайно, не є ефективною, керівника зараз змінили Державної служби зайнятості, ми її хочемо модернізувати, реорганізувати, тому що вона надто далека від потреб людей, надто далека… Там державна служба зайнятості раніше працювала тільки для одного, щоб гроші списати на красиві такі електроні банкомати, кнопочки понатискати і стояти і чекати, поки вам нададуть роботу. Це наш блок по тимчасово переміщеним особам". 

Тут Арсеній Петрович знову повертається до питання Центру зайнятості, визнаючи, що він є неефективним органом для працевлаштування й потребує суттєвих змін.

Чому тоді саме по людям, що стали на облік у ці центри, прем'єр вимірює стан потреб переселенців? Чи не є це черговою похибкою в його судженнях? 

Власне, це все. Це – весь "блок" по переміщеним особам... 

А де будівництво житла, де програми по соціалізації, працевлаштуванню, розвитку власного бізнесу, наданню комплексної соціальної та психологічної допомоги? Де, нарешті, залучення міжнародних донорських коштів на вирішення проблем переселенців? 

Це все, на що здатен Уряд, коли більше ніж мільйон громадян уже є переселенцями? 

8. Яценюк: "І треба далі усвідомлювати, що конфлікт на Сході – не на рік, не на два, і, навіть, не на п'ять". 

Ця постійна помилка, яка ріже мені вухо. 

У міжнародних документах переселенців називають "внутрішні переміщені особи" – прем'єр ж постійно говорить про "тимчасових". При цьому, знову ж таки, коментуючи ситуацію на сході країни, визначає її конфліктною й аж ніяк не тимчасовою. 

Здається, громадські організації, волонтери та представники Уряду повинні бачити ситуацію однаково – але чогось так не відбувається. Усі ми повинні допомагати людям, що постраждали від конфлікту, використовуючи для цього як ресурси, наявні в середині держави, так і залучати кошти міжнародних донорів. 

І якщо уряд не почне говорити правду, то люди просто не зможуть отримати таку допомогу. 

А їхнім незадоволенням обов'язково скористуються ті, хто не бажає, щоб в Україні настав мир.

powered by lun.ua