Хрест розбрату

18
1 травня 2015

Надворі були 20-ті числа квітня, а здавалось, що зима, причому в самому її розпалі: вітер продував крізь кілька шарів одягу, змушував людей на площі Руднєва стрибати на місці, падав сніг – на обмотаний чимось чорним постамент, де раніше стояв пам'ятник, на дерева, що починають цвісти, на кількох дужих чоловіків, котрі несли із бусика обмотаний поліетиленом хрест.

Оператори вмикають камери, активісти налаштовують апаратуру, а з якогось авто неподалік хтось хрипко й нецензурно кричить про "майданутих".

Установлення хреста на місці знесеного пам'ятника Руднєву в Харкові відбулось 21 квітня, що закономірно викликало негативну реакцію місцевих "ватників".

Головно, це були жіночки в межах 40 років, такі собі послідовниці Воржеінової. вони підходили до активістів патріотичної організації "Громадська Варта", тицяли дулі й нецензурно "критикували".

Щоправда, жіночки в той день були не єдиними порушниками спокою, адже охочих висловитись було достатньо. Один тітушкоподібний боксер погрожував "закопати" і "майданутих", і "ету х*ню", маючи на увазі хрест. Мимохідь виникло риторичне питання: цікаво, чи дозволили їм це так вільно робити в тій "республіці", у яку вони хочуть затягнути місто?

Власне, така поведінка "критиків" все вже нікого не дивувала.

Проте в цей день сталось те, що в сучасних умовах, коли Харків перебуває під пильним прицілом російської армії, а місцеві антиукраїнські "харьковчанє" чекають на команду до масштабної атаки, взагалі неприпустимо: непорозуміння між патріотичними силами, яке існувало давно, досягло апогею й перетворилось у відверту лайливу гризню в кращих її традиціях – із глузуванням в інтернеті, створенням мемів, "весело и с огоньком".

Складно зрозуміти тих людей, котрі адмінять один із популярних проукраїнських пабліків з "непечатною" назвою ("Х*йовий Харків"), і які почали глузувати з установленого хреста, розгорнувши цілу мем-кампанію "прикольної" травлі.

Звісно, хрест на площі виглядає дивно. Та й загалом, релігія зараз, коли репутація церкви значно підірвана, а кумирами стають порнозірки й торгаші телефонами, – це не модно.

Особливо така атеїстичність і навіть ненависть до релігії характерні для молодого покоління, – до речі, основної аудиторії означеного пабліка, – яка не відрізняє релігію від церкви, або їй "тупо" від цього всього скучно, і вона активно долучається не лише до поливання брудом не лише події на Руднєва, а й релігії загалом.

"На заднє місце собі хрест приколотіть", – пише один із підписників "ХХ" під черговим мемом на тему хреста. "Церква століттями придушувала науку й вільнодумство. Харків був свого часу науковою столицею України, нафіг хрест", – зазначає інший.

Мабуть, слід усе це враховувати. Харків – не надто релігійне місто, і хрести на кожній площі – головна теза "критиків" в інтернеті – є зайвими.

А якщо в когось існують щодо цього сумніви, то треба провести опитування, замість того щоб їхати однією організацією, встановлювати хрест, заклеювати наліпками старі назви вулиць тощо. Це призведе лише до того, що наступного дня це все може зникнути, не без допомоги тих самих "ватників".

Мешканці Харкова перестали чути один одного. Багато хто зауважить, чи можливо це взагалі? Адже як можна говорити з тими людьми, котрі обливають кислотою машини з українською символікою, підпалюють авто з патріотичними номерами, влаштовують диверсії? Та й, чи захочуть вони говорити з, як їм досі здається, "засланими з Америки та проплаченими держдепом", "бендерами", котрі ніби руйнують "їхнє" місто?

Добре, що чимало патріотів не долучається до цієї ворожнечі, а щоденно допомагає Україні вистояти.

А що, якби всі проукраїнські сили Харкова почали виясняти відносини, глузуючи з один одного через пабліки ВК, ФБ – замість того, щоб сісти й поговорити?

У такому разі смердюча зараза "руського міра" нестримно поповзе далі.

Арсеній Троян, Харків, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua