Омбудсмен з прав пацієнта: a must-have for Ukraine

299
4 липня 2015

Україна, підписавши Угоду про Асоціацію, взяла на себе зобов’язання прийняти законодавство про права пацієнтів.

Є речі, які завжди поєднують суспільство, урівнюють в правах всіх незалежно від статусу, матеріального забезпечення, професії, віку чи релігійного вподобання.

Однією з речей є хвороба, як вводить нас в статус пацієнта медичної установи. І тут найголовнішим є отримання якісного лікування та те, аби наші права, як пацієнтів, не були порушені.

На жаль, статистичні дані показують, що суперечки у стосунках між пацієнтами та лікарями/медичними установами виникають в Україні все частіше.

Діюче українське законодавство має додатньо широкий перелік прав пацієнта, серед яких:

- право на вибір лікаря та медичної установи;

- право на згоду або відмову від медичного втручання, на повну інформацію стосовно характеру медичного втручання;

- право на медичну таємницю стосовно встановленого діагнозу, незалежну медичну експертизу;

- право на відшкодування збитків, спричинений внаслідок неналежного надання медичної допомоги, тощо.

Однак, одним із найважливіших прав пацієнта є право на якісне та безпечене медичне обслуговування.

Без дотримання цього принципу існування медичної галузі як такої нівелюється.

Навіщо сплачувати податки, які йдуть, в тому числі, і на медичне забезпечення/обслуговування коли пацієнт не може отримати якісну та доступну медичну допомогу?

В часи моєї адвокатської діяльності я не раз зтикалася з тим, що отримавши неякісну медичну послугу, пацієнт не може довести порушення своїх прав та отримати відшкодування, у зв’язку із завданням шкоди його здоров’ю. Хоча за законом він має на це право.

Тому, на сьогодні в Україні більшість громадян не може бути впевнена в тому, що їх права, як пацієнтів, дійсно гарантовані та захищаються державою, бо реальні приклади захисту фактично в країні відсутні.

Статистика позовів від українських громадян у Європейський Суд із прав людини свідчить, що ситуація із захистом прав пацієнтів в Україні є критичною.

Проблему можна би було вирішити, запровадивши в Україні інститут Омбусмена з прав пацієнта. Тим паче, що цей інститут, на мою думку, міг би стати частиною реформування національної системи здоров’я. Такий ініститут діє у багатьох країнах світу.

Іноземний досвіт у питаннях захисту прав пацієнта

Права пацієнтів за кордоном захищені низкою законодавчих актів ЕС. Основними з них є Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права та Конвенція про права людини та біомедицину.

В контексті цих міжнародних документів, Інститут омбудсмена є конституційно-правовим мехінізмом захисту прав і свобод пацієнта, незалежним і демократиним інститутом, який дійсно захищає права пацієнтів.

Якщо говорити про світовий досвід запровадження вищевказаного інституту, то можна констатувати, що єдиного підходу до цієї інтитуції немає. Однак це не заважає ефективно виконувати функції контролю за захистом прав пацієнта.

Так, у Австрії, Бельгії, Хорватії, Польщі, Греції, Великій Британії, Угорщині – механізми реалізації на практиці дуже різні. Деякі країни запроваджують кабінети омбудсменів при кожній лікарні і опікується цим призначенням держава.

В деяких – дозволяють медичному закладу самостійно вирішувати питання призначення омбудсмена. А деякі уряди взагалі призначають омбудсмена, який опікується конкретним регіоном країни.

Так, наприклад у Австрії діє Палата омбудсмена та Інститут представників пацієнтів. Палата омбудсмена є колегіальним парламентським органом, що займається питаннями захисту прав та інтересів людини.

А Інститут є незалежним територіальним органом, представники пацієнтів діють у кожному регіоні Австрії, основним завданням якого є забезпечення прав та інтересів пацієнтів.

У Норвегії функції з контролю захисту прав пацієнтів виконує Парламентський омбудсмен з прав людини та 19 регіональних омбудсменів.

У Великій Британії – цю функцію виконують одразу кілька інституцій: державна – Парламентський уповноважений у справах охорони здоров’я та громадська – Громадські консули з питань Громадського здоров’я та Рух на захист потерпілих від медичних помилок.

Що стосується Хорватії, то там 11 років тому під тиском громадськості був прийнятий закон про захист прав пацієнта, відповідно до норм якого у кожному регіоні Хорватії були створені Комісії з захисту прав пацієнта.

А на урядовому рівні була створена Національна комісія з захисту прав пацієнта.

Треба сказати, що Комісії наділені досить широким колом повноважень. Наприклад, мають право доступу до всіх медичних установ та право перевіряти чи додержуються в цій установі права пацієнтів.

Пацієнт, в свою чергу, має право звернутися до Комісії, якщо попередньо його скарга не біла врегульована на рівні медичного закладу, куди він попередньо має звернутися з претензією.

Дуже цікавий досвід, з моєї точки зору, у питанні захисту прав пацієнта та створення Інституту омбудсмена має Португалія.

В цій країні при кожні клініці, державній чи то приватній існує так званий "клієнтський офіс", до якого пацієнти, невдоволені медичним обслуговуванням мають право подати скаргу, яка в подальшому розглядається контролюючим органом.

Ізраїльська медицина і медичне обслуговування є дійсно одним з кращих у світі. Однак ніхто не застрахований від лікарський помилок, в тому числі, і у країні з провідною медициною.

Тому, у Ізраїлі відповідального за контроль з дотримання прав пацієнта призначає керівник клініки, незалежно від форми підпорядкування.

Керівник має досить широкі повноваження, однак якщо на рівні лікарні питання з пацієнтом не вирішується, тоді скаргу пацієнта розглядає і приймає відповідне рішення Міністерство охорони здоров’я.

Звісно, що вищенаведені організації не мають функцій суду чи органів розслідування, але вони допомагають пацієнту, який постраждав від дій чи бездіяльності медиків, зорієнтуватися у своїх правах, надають консультацію щодо подальших кроків пацієнта та намагаються вирішити питання не допускаючи до того, аби пацієнт відстоював свої права у суді.

Втім, пацієнт має право і судового захисту, якщо того вимагає ситуація.

Україна: реалії та перспективи запровадження Інституту омбудсмена

Зовсім інша ситуація із захистом прав пацієнта в нашій країні. На сьогодні в Україні права пацієнта належним чином не захищені.

Основними документами, які гарантують право людини на якість медичного обслуговування є Конституція та Основи законодавства про охорону здоров’я.

Як зазначено в Основах, "кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України.

Вони забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя".

Однак життя показує, що документ має суто декларативний характер. Так, наприклад у статті 24-1 Основ визначається необхідність прийняття окремого закону про захист прав пацієнтів.

Не дивлячись на те, що документ цей пріоритет ставив більше 20 років тому, законодавство про права пацієнтів так в Україні прийнято і не було.

З іншого боку, Україна, підписавши Угоду про Асоціацію, взяла на себе зобов’язання прийняти законодавство про права пацієнтів. І якщо ми їх не виконаємо, – порушимо умови угоди.

Тож сьогодні є прекрасна можливість створити новий європейський інститут в Україні – Інститут омбудсмена з прав пацієнта.

Для того, аби ми отримали дійсно якісний результат, треба: імплементувати найкращий досвід європейського законодавства, з урахуванням напрямку реформування системи охорони здоров’я в Україні, побудувати свою українську модель системи захисту прав кожного громадянина в медицині.

Ірина Сисоєнко, заступник голови Комітету ВР України з питань охорони здоров’я, для УП



powered by lun.ua