Англомовний "Кобзар": труднощі перекладу

455
21 січня 2016

В інтерв’ю УП.Культура професор Гарвардського університету Григорій Грабович розповів про свою працю над перекладами поезій Шевченка англійською мовою. І згадав мої переклади з дотепер єдиного повного англомовного видання "Козбаря", зазначивши, що вони "слабкі і насправді не гідні Шевченка".

Але з чогось же треба починати. І перед тим, як деконструювати Шевченка, треба його спочатку для світу сконструювати.

Я завжди вітаю переклади української літератури. Тому я поздоровляю професора Грабовича з його уже десятилітніми зусиллями видати нову англомовну версію "Кобзаря". А його критику мого перекладу я випередив у вступі до свого видання:

"Рідко буває літературний переклад між будь-якими мовами, який не вимагає компромісу між естетикою і змістом. Ця дилема особливо гостра в Кобзарі. Його красномовність така легка і невимушена, що її важко передати навіть іншими слов’янськими мовами. Друг Шевченка і його перший перекладач, Олексій Плещеєв, писав письменникові Федору Достоєвському:

"В последнее время я перевел поэму Шевченка "Наймичка". Не знаю, каков вышел перевод, но в оригинале это вещь удивительно поэтическая. Трудно переводить. Просто, безыскусственно, простосердечно — до невероятности".

 

Інший друг Шевченка, етнограф і перекладач Олександр Афанасьєв-Чужбинський, подібно висловився. Тому я підкреслив:

"Я вирішив наголосити шевченковий зміст, який не менш промовистий, як його поезія лірична.

Деякі критики можуть ствердити, що моє тлумачення Кобзаря по-рабськи дотримується оригіналу. Це було навмисно… [Але] я вважаю, що двохсоту річницю з дня народження Шевченка не можна пропустити в 2014 році, не зробивши доступним його меседж. Я надіюся, що інші перекладачі вдадуться до наступного кроку, щоб поділитися його складними розмірами і римами." (У своєму перекладі я, головним чином, використовую анапест).

Я шаную доробок професора Грабовича, читав його праці і передплачував цікавий журнал "Критика". Але, на відміну від нього, я сприймаю Шевченка зовсім не як міфотворця, а як документаліста. 

Хоч я й народився у США, однак провів приблизно чотири роки свого життя в Україні та Росії до і після розпаду СРСР. Прочитавши "Кобзар" під час трьохрічного перебування на посаді шефа Московського бюро "Голосу Америки", я зрозумів, що цей твір залишається актуальним. Я часто описував у своїх репортажах те, що Шевченко змальовував у XIX столітті. Він, як я зазначив у вступі:

"…описує реалії і патології кріпацтва і національного гніту – загарбників, пияків, байстрюків, покриток, мародерів, гвалтівників, убивць, позерів, грабіжників, і несправедливість, що ці постаті представляють".

Я згідний з професором – бажано, аби англомовний читач бачив Шевченка так, як бачать його українці. Однак варто, аби цей читач уже нині щонайменше знав про описаних поетом персонажів, які віками супроводжують українців. Вони - не міф; вони - частина вертикалі, яку Шевченко висміяв у поемі "Сон" і яка донині продовжує панувати в Кремлі.

А щоби читач розумів тло "Кобзаря", я включив у книгу понад 500 приміток про невідомі світові історичні, географічні та культурні явища України. В окремому подарунковому виданні відтворено також 125 зображень рукописів, фотографій і художніх творів Шевченка.

Професор Грабович має рацію: не треба з поета робити святого. Однак як би не намагалися вчені деконструювати Шевченка, він залишиться-таки пророком, адже відмовився від комфортабельного життя пітерської еліти, солідаризуючись, натомість, з кріпаками України.

Він мав мужність першим уголос говорити зсередини Російської імперії про те, про що публіцист Олександр Герцен писав на безпечній відстані в Лондоні і Швейцарії. А боятися було чого, бо за вільнодумство в Росії переслідували і Пушкіна, і Достоєвського, і Солженіцина, а в Україні цілі покоління письменників.

Професор Грабович в інтерв’ю говорить про те, що в Україні з моїм перекладом "дуже носилися, показували скрізь". На Заході з цим перекладом і мною також "носились". Мене запросили провадити ювілейну Шевченківську програму в ООН, мати промову в Інституті єврейських досліджень YIVO у Нью-Йорку, в Кембриджському університеті, в Британській бібліотеці, в Посольстві України у Вашингтоні, нагородили мене Шевченківською відзнакою Світового Конгресу Українців.

Куди би мене не запрошували, моє видання служить приводом говорити про Україну й універсальне значення поезії Шевченка. Тому шкода, що Гарвард не виявив ані найменшого зацікавлення моєю працею, хоч я туди двічі звертався за порадою перед тим, як видати книгу. Оскільки професор Грабович також є головою Наукового товариства ім. Шевченка, тісніша співпраця з цією ключовою установою була надмірно складною, хоч я віддав належне в книзі двом її членам, які мені неформально сприяли, включно із професором Олександром Мотилем, котрий згодом став заступником голови НТШ.

Я у вступі до "Кобзаря" також неохоче віддаю належне Кремлеві, якому століттями вдавалося відгородити Україну від решти світу й українців один від одного. Наших земляків катували, вивозили, виганяли, кооптували і, взагалі, намагалися знищити, а культуру старалися звести до рівня побутової провінційної карикатури. Крім цього, творчій еліті забороняли виїздити за кордон і позбавляли доступу до великої сцени. Отже, не диво, що належних перекладів української літератури мало.

Ще раз  із чогось-то треба починати. І перед тим, як деконструювати Шевченка, треба його спочатку для світу сконструювати. Іншомовна критика й літературні дослідження за відсутності перекладів основних творів подібні на товчіння води в ступі.

Отже, першочерговим завданням мусить бути належний переклад. Біда лише, за словами Плещеєва, що "трудно переводить". Сподіваюсь, що все ж не треба буде довго чекати, щоб хтось перебрав естафету перекладачів-піонерів і нарешті передав англійською мовою потужний зміст цілого "Кобзаря" разом з його милозвучним маєстатом.

Дай Бог, щоб цей хтось був саме професор Грабович або один із його студентів. Із задоволенням ділитимуся своїм знанням Шевченка та скромним перекладацьким досвідом.

***

Петро Фединський — американський журналіст, теле- і радіоведучий, перекладач. Протягом понад 30-річної кар'єри в "Голосі Америки" висвітлював події в Сполучених Штатах та світі. Першим зробив переклад повного видання "Кобзаря" Т. Шевченка англійською мовою.

powered by lun.ua