Нотатки посла: 10 причин приїхати в Іран і захопитися ним

10628
10 червня 2016

З першого погляду на Іран і його культуру, стає зрозуміло, що це глибокий пласт світової цивілізації, який не осягнеш за мить.

Мені, як людині, що все життя вивчала Китай і багато років там прожила, надзвичайно цікаво відшукувати паралелі, порівнювати та досліджувати.

Іран – велика держава в минулому. Велика в майбутньому. Динаміка, з якою він розвивається – вражає.

Привітний, без бажання догодити, але по-східному багатозначний. Витончений і яскравий водночас, – таким я побачив Іран. Таким я відкрив його для себе. Таким його полюбив.

Перша і головна причина, приїхати і полюбити Іран, – це іранці!

Це привітний та доброзичливий народ. Гостинність – його відмінна риса.

Ми постійно відчуваємо це на собі. Допомогти гостю в Ірані – найперший обов'язок добропорядного громадянина.

Один докладе всіх зусиль, щоб зрозуміти ваші запитання. Інший згадає усі відомі йому фрази англійською. Третій почне телефонувати другові, який навчався на Заході. Для вирішення вашої проблеми можуть зібрати цілу раду із співчуваючих перехожих.

Але найголовніше, іранці ставляться так не лише до іноземців. Традиційний іранський етикет – таароф – передбачає надзвичайну люб'язність до співрозмовника. Спокійні, шанобливі стосунки у них існують й поміж собою, у чому я переконуюся кожного дня.

Однак важливо відрізняти щире спонукання від формальної ввічливості.

Один приклад. Ви зупиняєте таксі і кажете, куди потрібно їхати. Діставшись, питаєте вартість проїзду. У відповідь, таксист відповідає, що це не варте подяки. Не поспішайте радіти – це й є таароф. Після закінчення поїздки вам кілька разів можуть повторити, що поїздка безкоштовна, оскільки ви гість. А ви повинні запропонувати гроші. Після двох-трьох відмов таксист візьме гроші, нібито, щоб вас не образити. І таке - не тільки серед таксистів. У традиційних невеликих крамницях ви теж можете почути подібну фразу.

Взагалі доброзичливість - одна з візитівок іранців. Спілкування з людьми просякнуте повагою до співрозмовника. При звертанні один до одного іранці використовують слова "ага" (пан), "Сахеб" (пан), "Барадара" (брат), додаючи при цьому "Азіз" (дорогий) та "Мохтарі" (шановний).

Рівні за соціальним станом люди при зустрічі обіймаються і тиснуть один одному руки. Зустрічаючись зі старшими, перси низько вклоняються. Висловлюючи повагу, вдячність і увагу, іранці часто прикладають праву руку до серця. Товариськість, люб'язність і ввічливість – найбільш поширені комунікативні якості персів.

Друга причина – унікальність культури та історії.

Споглядаючи твердині древніх іранських міст, розумієш глибокий зв'язок іранської цивілізації із загальнолюдською культурною традицією. Цивілізації, яку не змогли знищити ані війни, ані окупації, ані зміни віросповідання.

Вважається, що країна ця – прародителька першої в світі цивілізації, описуваної ще у Біблії. А, за версією деяких учених-теологів, в Ірані, на території стародавнього міста Тебриз, розташовувався божественний сад Едем.

Туристичні маршрути Ірану детально описані. Варто відвідати Персеполь, Пасаргад, Хегматан, Суса, а також Дур-Унташ і Сіалк.

Найбільш популярним серед туристів вважається місто Ісфахан, яке розташувалося в чотирьохстах кілометрах на південь від Тегерана.

Прибувши сюди, розумієш, що невідомий поет анітрохи не покривив душею: перлина давньої Персії, – одне з найкрасивіших міст ісламського світу, – вражає розкішними садами, заворожує блакитними куполами мечетей, а на своїх базарах пропонує мандрівникам абсолютно все, що забажає душа.

Третя причина – іранська кухня.

Перська імперія простягалася на сотні кілометрів і мала розвинені торгові зв'язки з багатьма державами. Саме тому вплив на харчові пристрасті сучасних іранців надали кулінарні традиції азійських і середземноморських країн. В Ірані готують з великою винахідливістю і різноманітністю.

Іран – мусульманська країна, тому її жителі не їдять свинину. Найпоширеніші види м'яса – баранина, птиця, телятина та яловичина. З них готують численні кебаби, фесенджан ("м'ясні кульки"), "абгушт" ("м'ясна ющка"), долме, лавангі тощо.

Жителі країни дуже люблять рис, готують його кількома різними способами.

Іранські рецепти важко уявити без овочів і зелені, які достигають протягом усього року за рахунок південних регіонів, що забезпечують внутрішній ринок. У страви додають велику кількість спецій.

Тут випікають багато видів хліба і лавашів, які подають до різних страв. Моя сім’я полюбила бездріжжовий "сангак" і "барбарі". Щоранку і щовечора до приватних пекарень, що є майже на кожній вулиці, вишиковуються черги за свіжою здобою. Це своєрідний ритуал, а також можливість поспілкуватися, поки міситься і випікається тісто. Духмяний аромат пливе вулицями і запрошує долучитися. "Нуше джан!" – "Смачного!" – такими словами зустрічають тут кожного відвідувача.

Четверта причина – високий розвиток економіки.

Розвиток економіки Ірану тісно пов'язаний з його корисними копалинами, в першу чергу, з вуглеводневою сировиною. Тут знаходяться 10% світових запасів нафти й 15% – природного газу, а також 15% мідних руд. Електрикою забезпечені 100% міського і понад 92% сільського населення держави.

Однак, перше, що вражає іноземця, це автомобільні дороги. Саме вони є одним із показників економічного добробуту будь-якої держави.

У Тегерані дороги за якістю анітрохи не поступаються західним аналогам. Траси з дво- і трирівневими розв'язкиами, підземні тунелі, комфортні надземні і підземні пішохідні переходи, – все це вражає.

Впевнений, що будь-якого українського туриста вразить тегеранське метро: нове, сучасне, просторе, чисте, зручне.

Перший та останній вагони обладнані спеціально для жінок та дітей. Але якщо жінку не напружує присутність чоловіків, вона може їхати у будь-якому вагоні. І повірте, їй поступляться місцем та зроблять усе можливе, щоб вона почувалася комфортно.

Іран визнаний ключовою ланкою у транзитних міжнародних перевезеннях –залізницею та повітряним сполученням – за маршрутами "схід-захід" і "північ-південь".

П'ята причина – висока освіченість населення.

Не вірте нікому, хто скаже, що іранці закриті й необізнані із зовнішнім світом. До Ісламської революції в Ірані було грамотними трохи більше 50% населення, велика різниця була в рівні освіченості між городянами і селянами, жінками і чоловіками. Зараз цей показник перевищив 85%.

Іранська вища школа дозволяє людині у будь-якому віці, навіть у 50 років, отримати другу або третю вищу освіту. Більшість жителів столиці та великих міст активно навчаються.

Тож не дивуйтеся, що гуляючи у парку, купуючи продукти на місцевому базарі, у громадському транспорті, просто на вулиці, – скрізь зустрінеш англомовних людей, особливо на півночі Тегерану.

Шоста причина – розвинена медицина.

Останні досягнення іранських вчених у медицині справді вражають.

Вони всерйоз просунулися в лікуванні практично всіх небезпечних хвороб сучасності. Місцеві науковці активно вивчають клітинні структури ракових пухлин, нещодавно ними була змодельована тримірна структура протеїнів, що може стати віхою у боротьбі з вірусом імунодефіциту (ВІЛ), борються з безпліддям, що виникає у ранньому віці, тощо.

Не менш гарні досягнення Ірану у пластичній хірургії. За рівнем розвитку цієї галузі республіка входить у першу десятку країн світу.

При цьому, ціни на медичні послуги на території Ірану – на порядок нижчі, ніж у країнах Європи або Північної Америки. Не дивно, що тут розвивається новий напрямок туризму – медичний.

Сьома причина – конфесійна та національна толерантність.

98,8% населення країни є мусульманами, з них 91% – шиїти. Також в Ірані офіційно зареєстровані християнство, іудаїзм та зороастризм. У столиці ми бачили синагоги, православну церкву, католицький костел.

Державна мова країни – фарсі. Нею говорить практично все населення держави. Є провінції, де, поряд із перською мовою, вживаються курдська, турецька, арабська, вірменська, азербайджанська, туркменська мови.

Національність в Ірані особливого значення не має, усі громадяни вважають себе іранцями. Представники всіх релігій мають рівні права, їм не забороняється проведення своїх релігійних церемоній. Їхні діти мають право навчатися за своїм священним книгами.

Але усі конфесійні меншини повинні підкорятися цивільному кодексу. Ми не чули про жоден випадок міжрелігійних конфліктів. Причина полягає у високій загальній толерантності іранського народу.

Восьма причина – поважне ставлення до жінки.

Виходячи з літака, у вас, якщо ви жінка, не залишиться іншого вибору, як прикрити голову шарфом або хустиною.

Так зване манто, яке сьогодні присутнє у всіх колекціях найвідоміших світових брендів, теж необхідне.

Ну і брюки.

Іранки із такого специфічного дрес-коду зробили витвір мистецтва. Вулиці Тегерану яскраві за рахунок різнокольорових манто і русарі (так називають шарфи іранки).

Не вірте, що чорний колір домінує. Безумовно, він присутній в офіційних та державних установах. Є така традиція. Але молодь обирає лаконічні європейські моделі пальт із натуральних тканин, якими могла би пишатися будь-яка парижанка чи американка.

Сьогодні жінки в середньому виходять заміж у 22-23 роки і часто самі знаходять собі обранців. Чоловіки заводять сім'ю у 26-29 років.

Жінки в Ірані працюють лише у крайньому випадку, щоб прогодувати себе і дітей. На шкідливе виробництво і важкі роботи вони не допускаються.

В останні роки у великих містах країни відкрилися фірми, співробітники яких допомагають працюючим жінкам і дружинам заможних людей виконувати хатню роботу – прибирати, прати, готувати, доглядати за дітьми. І багато чоловіків Ірану вітають це нововведення.

Дев'ята причина – можливість відпочити на кращих гірськолижних курортах.

В Ірані знаходиться багато гірських районів, придатних для гірськолижного спорту, деякі з них стали останнім часом набирати популярність у іноземних туристів.

Лижний спорт почав свій розвиток в Ірані в 1938 році, завдяки зусиллям двох німецьких інженерів-залізничників. На сьогоднішній день в Ірані працюють 13 повністю обладнаних гірськолижних курортів. Перепад висот 500-2000 м.

Гірськолижний сезон триває з кінця листопада до кінця квітня.

Завдяки гірському ландшафту тут є популярним скелелазення. Гірські системи Загрос і Альборз надають безліч можливостей як для початківців, так і для більш досвідчених скелелазів.

І остання, десята, причина – духовна близькість наших народів.

Зв’язки наші дуже давні: іранські племена кочували в степах України і взяли участь в нашому етногенезі.

Іранці продовжують жити за древнім арійським календарем, за яким раніше жили й наші пращури. Свято Весни або Нового року святкують 20-21 березня.

Ви будете здивовані тим, що до Нового року іранці малюють писанки – символ Наврузу і Великодня, як виявляється, один. У магазинах і на базарах вам їх запропонують на будь-який смак: прикрашені бісером, стрічками, фольгою, мереживом.

В парках і на вулицях під час нового року часто стрибають через вогонь, як в Україні під час Івана Купала. Це також стародавня арійська традиція.

Давні іранці залишили в українській мові такі слова, як "Бог", "хвала", "рай", "чоловік", "синій", "гадати", "каятися", "заради", "темрява", "хата", "сто", "волосся". А також величезний масив імен власних, зокрема назви річок Дніпро, Дон та Дністер.

Сергій Бурдиляк, надзвичайний і повноважний посол України в Ісламській Республіці Іран

powered by lun.ua