Не Маршаком єдиним. Друга мобілізація за кращі підручники

5621
24 червня 2016

Кожен будній день від вересня до травня суворо й невпинно нагадує: безглузді підручники, наповнені несмаком та безвідповідальністю, нікуди не щезають.

Мало того: ми постійно мусимо вишукувати "педагогічно коректні" пояснення для дітей – навіщо в підручниках помилки, чому краще не відповідати на запитання про зміст прочитаного чи вивчити напам’ять, наприклад, інший віршик (і домовитися про це з учителькою).

І, звісно, знаходити відповіді на класичне: "Навіщо ми це вчимо?".

Між тим, бурхливий початок освітніх реформ із новою очільницею профільного міністерства дав привід для оптимізму.

Днями було оголошено другу мобілізацію "педагогів, освітян, експертів та активістів" для "справжнього публічного обговорення навчальних програм; перевірки програми на наявність помилок, повторів, невідповідностей та неузгодженостей; розвантаження програми від зайвої другорядної інформації…".

МОН закликала зробити програми "більш зрозумілими для авторів підручників, вчителів, всіх освітян та широкого загалу" і почала вдосконалення з молодшої школи.

З тим прицілом, щоб до 2018 року ці зміни довести до максимальної досконалості на всіх рівнях школи – у всіх класах, за всіма предметами, як у програмах, так і в підручниках.

Чому "друга мобілізація"? Бо кілька років тому вже були й публічні обговорення програм, і експертні висновки, і пропозиції, однак гора народила мишу, а причетні активісти "навчилася не хотіти".

Між тим, учасники "Рейтингу критика" зберегли сумлінно складений рекомендаційний список доступних на сьогодні видань, якими варто оновити коло читання в молодших класах.

Коло, в якому ціпко застрягли наші літературні велети духовності (а також – буколічності, шароварності, гендерної тенденційності тощо), мало хто з яких – живий чи "бронзовий" – сьогодні молодший за 70.

Чия "літературна майстерність" носить непорушну печать "Класик".

Читай – майстерність тематично й художньо настільки відстала від сучасних дітей та художньої мови 21-го століття, що вже перетворилися на машину часу, яка везе винятково в минуле. А ніяк не до задоволення від читання, розвитку інтелекту чи хоча б просто інтерес до нього.

Щодо того ж притягнутого до дітей за вуха Шевченка вже стільки списів переламано.

Аж ні, автори підручників мусять вишукувати, "нарізати" ті дрібні кавалочки з зовсім недитячих тестів поета, які хоч якось можна згодувати малим школярам.

Ну бо так "треба".

І інерція цього "обов’язку" з малих літ заміщати дитинство мало зрозумілим, але ідеологічно промовистим, правильним мусом, кидає малого читачика з крайнощів у крайнощі.

Занурившись у розділ "Коло читання" оприлюдненої для всіх програми, зауважуємо, що для 7-8-річних дітей традиційно пропонують фольклор.

І нічого аж такого в тому немає, якби це не були "народні дитячі пісеньки, ігри, лічилки, загадки…", тобто тексти, що сьогодні супроводжують розвиток малюків-дошкільнят (!).

А вже за кілька місяців - третій клас.

Цитую програму, ледве утримуючись від коментарів: "Сходинки до монографічного вивчення творчості поетів: Марійка Підгірянка, Н. Забіла, П. Воронько, М. Стельмах, Т. Коломієць, А. Костецький, Д. Павличко".

Так, саме "монографічне вивчення творчості", а не читання, розмова, фантазування, гра…

На заклик долучатися до обговорення програми "Літературне читання" (2-4 кл.) я та мої колеги-експерти наткнулися випадково. Утім, до відірваності "офіційних структур" від громадських рухів нашому суспільству не звикати.

Тож, зареєструвавшись, ми долучилися до "тих, хто хоче реально впливати на зміни!".

Таких охочих виявилося багато, і хоч голоси їхні в злагоджений хор не склалися, та рясні й пістряві щодо рівня компетентності коментарі допомогли з’ясувати основні проблеми літературної освіти в молодших класах: украй застарілий контент, некоректна присутність "техніки читання" та окремі теоретичні кліше та "ідеологеми", що обмежують дітям сміливість мислити.

А вже за кілька днів наша маленька спільнота промоутерів сучасної дитячої літератури майже вийшла з онлайн-підпілля.

На запрошення радниці міністра освіти Іванни Коберник на нараді з реформування кола читання в молодших класах зустрілися два покоління, два протилежних "табори": поважні пані "зубри" педагогічних структур і менш поважні пані та панни з кола громадських ініціатив.

Тобто ми, представниці "Рейтингу критика" - фахового товариства літературознавців, фахівців із книговидання, критиків дитячої літератури, засновників сайтів "БараБука", "Казкарка" та "Читомо".

Можна було б написати – "зустрілися у двобої" з відстоювання літературних цінностей різних поколінь, але бою не було, було розуміння, що запропонований нами список, іде в роботу.

І що симбіоз учителів-практиків, методистів із знавцями дитліт таки дає надію бути продуктивним.

Перші кроки зроблено. Але кожен наступний, на жаль, буде дедалі важчим.

Як донести сучасні тексти в кожну школу, розуміючи, що робота з підручниками потребує ще більш кардинальної реформи та руйнування корупційних схем з дочірніх видавництв дочірніх видавницв і так далі?

Як почати поважати авторів, не шматуючи їхні твори на догоду методичкам?

Як "відбитися" від претензій покоління, що досі живе маршаками та агніямибарто?

Як під стосами зауваг та пропозицій не загубити цікаві новаторські ідеї, що зараз ламають мозок, але і є тими паростками "школи майбутнього", які ми всі так вимріюємо?..

І що теж важливо, але рідко коли буває суттєво в співпраці з офіційними структурами: як укотре не збитися на звичний для держави шлях експлуатації волонтерів, коли йдеться про роботу зі "скрєпами" духовними та культурними?

"Ви очікуєте оплати роботи? Так це ж нам усім треба! У держави коштів на це немає".

Тетяна Стус, експерт із дитячого читання, BaraBooka (www.Barabooka.com.ua ), Рейтинг Критика (www.rcr.in.ua), авторка дитячих книжок

powered by lun.ua