Чому я йду на Марш рівності
Вже п’ятий рік поспіль у Києві проводиться міжнародний форум КиївПрайд, при цьому не вщухає одна і та сама дискусія навколо нього.
Кожного року мене вражає те невігластво, не розуміння і нікчемність аргументів опонентів. Тому щороку пишу, чому ми виходимо на Марші Рівності, – мирну правозахисну акцію за права людини для ЛГБТ.
Спочатку мені дорікають гетеросексуали тезою: "Ми ж не виходимо на паради, то чого ви маршируєте?"
А ви не думали, що ми виходимо на публічні акції якраз для того, аби ви звернули увагу на нерівність прав, дискримінацію, утиски?!
Можливо, ви не маршируєте гетеропарадами тому, що у вас ВЖЕ Є ВСІ ПРАВА, закріплені Конституцією, сімейним та цивільними кодексами.
Ми ж виходимо на Марш рівності, щоб домогтися рівних прав і для наших сімей.
Не існує якихось особливих прав для ЛГБТ, просто ціла низка прав, які вже доступні для гетеросімей, не розповсюджуються для одностатевих пар:
– в мене не має права не свідчити проти партнера в суді (яке є для гетеросімей);
– я не маю права прийняти життєво важливе рішення за партнера, що знаходиться в реанімації, або ж, принаймні, відвідати його там;
– я не маю права забрати тіло партнера з лікарні в разі його смерті;
– я не маю права залишити йому спадок;
– закон забороняє геям здавати кров та працювати в СБУ;
– тощо
Є ще чимало юридичних нюансів, на які ми не маємо права тільки тому, що інші!
Саме задля вирішення цієї соціальної несправедливості ми і виходимо на Марші рівності.
Ви лукавите, говорячи, що ЛГБТ розвалюють інститут сім’ї. Адже МИ МАЄМО СІМ’Ї! Ми ведемо спільне господарство та соціальне життя.
Більше того, багато одностатевих сімей мають дітей і практично нічим не відрізняються від ваших сімей. Ми також сходимось і розходимось, сваримось і миримось, варимо борщі і перемо одяг, починаємо бізнес, подорожуємо і т.д.
Але існує ряд відмінностей – ми не маємо ніяких гарантій і жодної можливості правового регулювання наших відносин. Якщо ми розлучаємось, то не можемо розподілити майно через суд. Якщо хтось з партнерів помре через нещасний випадок, то інший не може взяти опіку над спільною дитиною…
Але замість того, аби розібратися і врегулювати питання прав і обов’язків одностатевих сімей, ви робите вигляд, що нас не існує, що наші проблеми надумані (хоча, як можна про це судити, перебуваючи та живучи у іншому статусі…).
Ви стверджуєте, що легалізація ЛГБТ веде до вимирання нації, хоча вся історія західного світу говорить про інше – ЛГБТ є невід’ємною частиною суспільства, що посилюють нації через культурне різноманіття і свій внесок у розвиток країни.
І якщо Україна хоче приєднатись до клубу цивілізованих країн, ми мусимо спільно розібратись щодо цього питання.
А коли ви стверджуєте, що немає дискримінації і порушення прав людини для ЛГБТ, то відмова меншині у проведенні мирної акції, право на яке закріплено Конституцією України, і є яскравим прикладом такої дискримінації і порушення прав.
12 червня разом з громадянами, які хочуть жити в європейській Україні, я йду на Марш рівності, щоб ще раз голосно заявити про рівність прав для всіх.
Приходьте і ви!