Чому між курсами та знанням іноземної – відстань довжиною в практику

8551
14 вересня 2016

Курси іноземних мов – дуже корисна річ. Однак вивчити іноземну мову за допомогою курсів вдається далеко не всім.

Я точно знаю, що більшість з тих, хто ходив на курси польської мови перед тим, як поїхати на роботу у Польщу, не змогли собі дати раду навіть у короткій розмові з кадровиками працедавця.

І коли ти говориш черговому кандидату: "Вчіть, будь ласка, польську, поки готуються документи", – людина пропускає повз вуха ці слова.

Зрештою, виходить незручно – бо людина "була на курсах півроку" і впевнена, що "польську знає", а перша ж зустріч з поляком відкриває для неї неприємну новину про те, що гроші витрачено на курси даремно.

Мало того, попри гарантовану вакансію, людину не можуть одразу взяти на роботу – бо вона польською не говорить навіть на комунікаційному рівні.

А курси ж були хороші, і всі їх хвалили. І сертифікатів у них купа. І нагороди якісь вони мають…

У чому проблема?

Справа в тому, що мову, яку ви вчите, треба використовувати. Адже тільки під час практичного застосування отримані на курсах знання стають потрібними.

Вивчення іноземної мови – це вихід із зони комфорту.

Подивіться на деяких "спадкових російськомовних" в Україні, як їх дратує, коли мова заходить про перехід на мову країни перебування – українську. Для них це ціла трагедія, навіть якщо вони прожили тут півстоліття і добре розуміють мову українців.

Водночас, коли такий "росіянин" раптом розуміє, чому у нього український паспорт – моментально переходить на українську.

Рецепт тут такий самий, що й при вивченні будь-якої іноземної: треба вийти з зони комфорту і почати користуватися мовою, яку хочеш вивчити.

Зрештою, з українською проблем немає. Вистачає можливостей.

А як бути з іноземною? Наприклад, де в Україні, окрім курсів польської, знайти польськомовне середовище? Саме на це питання я і хочу детально відповісти, поділитись власним досвідом.

1. Почніть з найулюбленішої книжки, зачитаної до дір.

Особисто я з дитинства люблю "Пригоди бравого вояка Швейка" Ярослава Гашека. Колись у шостому класі прочитав на канікулах, бо цього вимагала школа. Потім пізніше прочитав ще раз, бо захотілося зрозуміти, що там написано. Тепер це моя настільна книга, яку я можу читати з будь-якого місця.

У кожного з освічених людей є така улюблена книга класика, перекладеного різними мовами. Так от – беремо таку книгу мовою оригіналу і читаємо.

Перший час буде противно і незрозуміло. Але терпимо. Паралельно з читанням переписуємо книгу у Word та читаємо написане вголос.

Це тільки на перший погляд дурнувата робота. Ви й не зчуєтеся, як іномовні слова поселяться у вашому мозку – і ви почнете думати польською-англійською-німецькою так, що зможете складати слова у речення, і ці слова вам приходитимуть на думку швидко.

Паралельно слухаємо аудіокнигу.

Ті ж поляки себе поважають, тому у польському аудіоваріанті можна знайти будь-який класичний твір. До того ж класика нерідко є загальнодоступною. Навіть платити не треба – відкривай в інтернеті, скачуй і слухай.

Я особисто, в рамках вивчення мови, прослухав польською усю "людську комедію" Бальзака, "Дон Кіхота" Сервантеса, а зараз слухаю "Трьох мушкетерів" Дюма. Все це можна знайти у вільному доступі.

Ну, а далі можна братися і за сучасні медіа. Відкриваєте сайти тамтешніх видань і читаєте все, що вам до душі припаде. Важливо на перших порах читати вголос.

2. Переглядайте гумористичні програми мовою, яку ви вчите.

Це наступний етап самостійного вивчення мови. Саме у гумористичних програмах можна почерпнути фразеологізми і звороти, які використовуються на практиці.

3. Не соромтесь помилок, спілкуйтеся!

Стандартною проблемою вивчення іноземної мови є те, що носії мови на підсвідомості розуміють одне одного і дуже часто ігнорують голосні при мовленні. Тому й виникає проблема розуміння. Але вона зникає з практикою. За деякий час практичного застосування, ви зможете користуватися новою для вас мовою, як рідною.

Головна проблема людей, які ходять на курси полягає у тому, що вони сприймають оплату як отримання знань: "Я ж заплатив, отже мене навчать, бо я ж заплатив непогано, отже мене вчитимуть професіонали. А вони знають як вчити – а отже, навчать навіть якщо я цього не хотітиму".

Це дика помилка. Вчитель може щось розтлумачити, підказати, підправити помилки.

Але для того, щоб помилку підправити – треба її зробити. Простіше кажучи, треба просто користуватися мовою, помилятися, виправляти, писати, читати, говорити.

Тож – не бійтеся помилятися.

Дуже часто від росіян з українськими паспортами чуєш: "Я нє гаварю на укрАінскам, патаму што я не хачю кавєркать красівий язик". Це підла маніпуляція, вкладена в голову пропагандою.

При вивченні нової мови ви неодмінно й тривалий час будете її "кавєркать". І у цьому нічого страшного немає.

Я, як носій української мови, швидше зрозумію людину, яка в Україні спробує зі мною говорити українською і "кавєркає" – ніж того, хто багато років живе в Україні і навіть не намагається перейти на мову місцевого населення, плюючи таким чином на країну, паспорт, прапор та Незалежність.

Точно так ставляться до цього поляки.

У Польщі чимало іноземців. Усі "кавєркают", бо іноземець не заговорить одразу як поляк. Але усі з повагою ставляться до бажання говорити мовою місцевого населення. І ніхто не сміятиметься з вашої вимови. Навпаки – допоможе вам у спілкуванні.

Не бійтеся помилятися – ще раз це напишу.

Зрештою, знання будуть помітні не лише у вигляді квитанції за оплачені курси, ви ще й заговорите новою для вас мовою. Бажаю успіхів!

Мова – як кохання. А кохання – це не просто так. Ним треба займатися.

Олександр Івахнюк, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua