Книжкова інквізиція Кириленка
Як влучно зауважила нещодавно одна знайома: популізм – це просте псевдорішення складної проблеми.
Загроза популістичних рішень не тільки в тому, що вони не вирішують проблеми, а навпаки їх загострюють.
Загроза ще в тому, що вони зазвичай приймаються під гучними, беззаперечними і патріотичними гаслами.
Наприклад, 5 жовтня комітет Верховної Ради схвалив урядовий законопроект "Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту".
Законопроект, який активно лобіює віце-прем’єр міністр В’ячеслав Кириленко, шокував увесь книжковий ринок: від імпортерів до розповсюджувачів і українських видавців.
І не через те, що вони в захваті від стану речей, а саме від наслідків, які створить зазначений проект закону для кожного видавця та крамниці.
Згідно із законопроектом, видавнича продукція з Росії зможе продаватися в Україні тільки за наявності дозволу. Для оформлення такого дозволу на кожну імпортовану офіційно книгу потрібно буде оформити пакет документів.
Аналіз і оцінку видавничої продукції здійснюватиме спеціальна комісія з чиновників, представників галузевих асоціацій, діячів культури, фахівців у сфері інформації і психіатрів. Дозвіл планується видавати протягом 10 днів, і всі дозволені книги будуть внесені у спеціальний реєстр.
Тут постає перше резонне запитання – який обсяг книжок потенційно антиукраїнського змісту ввозиться на територію України? Існує список з близько сорока авторів, заборонених до поширення, і жоден легальний імпортер не ризикує арештом партії товару заради ввезення деструктивної літератури.
Тож навіщо створювати додаткову комісію з ліцензування, якщо вона витрачатиме державні кошти на марну роботу? В Україну щороку легально імпортується близько 120-150 тисяч найменувань книжкової продукції. Більшість цих книжок представлена у 2-5 екземплярах та відноситься до перекладної зарубіжної літератури, спеціалізованої, технічної та гуманітарних наук.
В Україні близько 250 робочих днів на рік, отже, для оформлення легального імпорту такої кількості книжок комісії доведеться видавати понад 100 дозволів на день. Враховуючи ефективність роботи наших бюрократичних установ, доведеться винаймати величезну кількість персоналу, який робитиме лише "паперову" роботу.
Але чи буде такий орган ефективним? Відповідь на це питання дає… пояснювальна записка до самого законопроекту: "На сьогодні понад 70% друкованої продукції , що реалізується в Україні, є продукція РФ і більшість її – це контрафактна продукція".
Тобто потенційно комісія буде оцінювати лише частину – легально ввезену продукцію, – тоді як більша частина ринку є контрафактом та, будемо відверті, контрабандою. Ліцензування легальних імпортерів, яким будуть створені неможливі умови роботи, відкриє ринок для тіньової комерції, адже в ручній поклажі можна буде провозити до десяти книжок без усілякої ліцензії.
Цим скористаються контрабандисти в усіх прикордонних регіонах. Таким чином, одним законопроектом фактично буде знищено ринок легального імпорту, з якого платиться ПДВ та інші податки, і в десятки разів збільшено ринок книжкової контрабанди.
Комічним у пояснювальній записці виглядає пункт, що "прийняття та реалізація Закону України не потребує додаткових матеріальних та інших витрат". А як же комісія з оцінювання? Чи державні цензори будуть оцінювати по 100 книжок на день безкоштовно?
У будь-якому випадку ні в кого немає ілюзій після досвіду з Національною комісією із захисту суспільної моралі, що новий регулятивний орган матиме безліч корупційних ризиків і жодної ефективної роботи не продемонструє.
Особливо не вчитувалися в проект закону ані Міністерство економічного розвитку й торгівлі, ані Мінфін, ані Державна фіскальна служба, адже погодили його без зауважень.
Утім, зауваження мали би бути, адже проект закону не передбачає перехідних положень і неоднозначно трактує питання поширення видавничої продукції та творів, які були ввезені на митну територію України до того, як нові правила набрали чинності, оскільки прямо забороняє книгорозповсюджувачам їх реалізацію без відповідного дозволу! Тобто всі російські книги можуть в один день виявитися нелегальними, а книжкові магазини, що їх закупили, просто збанкрутують, адже будуть вимушені прибрати з полиць всю російську продукцію.
Те, що сьогодні подається як проект, спрямований на захист інтересів України, є лише популізмом людей, які не розуміються на книжковому ринку. Це розтрата бюджетних грошей і тотальна зачистка книжкового ринку як від легального товару, так і фактично від магазинів.
Скорочення асортименту критично вплине як на роздрібні мережі, так і на інтернет-магазини. Якщо читачеві буде потрібна книга, яку імпортер не повезе через незручності з оформленням дозвільної документації, він просто купить її на "сірому" ринку чи просто в російському інтернет-магазині, хоч і переплативши за доставку "Пошті Росії".
Необхідно розмежувати три проблеми книжкового ринку і працювати з кожною окремо – контроль контенту, нелегальний імпорт і виробництво піратської продукції на території України. І досить вирішити дві останні в економічній площині – і перша сама собою зникне.
Логіка проста – жоден легальний бізнес не готовий підставляти себе під удар через мізерні продажі антиукраїнської книги. А весь неякісний контент, уся література, спрямована на підрив української державності потрапляє в Україну (або друкується тут же) виключно нелегальним способом. Адже механізм псеводконтролю наразі направлений лише на імпорт і зовсім не враховує, що оригінал-макет будь-якої книги: від мемуарів сепаратистів до "Майн Капмф" можна надрукувати як у підпільній, так і в звичайній типографії в будь-якому українському місті.
[L]Наостанок варто зазначити офіційну позицію українських видавців щодо цього законотворчого "шедевру". А позиція ця врахована не була зовсім! Як виявилось, оприлюднений зміст законопроекту не відповідає тому, до обговорення якого було залучено офіційних представників від галузевої асоціації, як не було їх запрошено і на комітет ВР, що врешті схвалив неприйнятний законопроект.
Якби чиновники дослухалися до видавців, то ми б не обговорювали ідіотські законопроекти, а розробляли ефективні механізми захисту авторських прав, створювали можливості для розвитку книжкових мереж та публічних бібліотек, стимулювали видавничу галузь дешевими кредитами.
Уряду пора перестати займатися популізмом і почати нарешті підтримувати український книжковий ринок, зайнятися нарешті промоцією української книги за кордоном.
Хоча віце-прем’єр Кириленко не робив цього і під час скандальної роботи міністром культури. Замість створення "книжкової інквізиції" варто просто почути українських видавців і книгорозповсюджувачів, вони мають що сказати, адже війну за читача українська книга вдало веде без допомоги уряду.
Даниїл Ваховський, спеціально для УП.Культура