Чи припинять вулиці наших міст вбивати?

У четвер, 8 грудня, в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (МінРегіонБуді) група українських вчених-транспортників обговорюватиме непримітний документ.

Його суть розуміють, заледве, кілька сотень людей в цій країні. Він вказує архітекторам, як будувати міські вулиці, їх ширину, комфортну швидкість руху по них.

Від того, про що сьогодні домовиться група в Міністерстві, залежить, чи гинутимуть жителі українських міст на дорогах тисячами, як це відбувається зараз, чи лишатимуться живими.

Цей текст є закликом до кожного з членів групи прийняти рішення на користь життя.

Що за документ обговорюють?

Протягом трьох років профільне міністерство (МінРегіонБуд) оновлює норми будівництва міських вулиць (ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів").

[L]Процес оновлення норм покладено на Науково-дослідний інститут ДержДорНДІ ім. Шульгіна. До нового року має бути затверджено оновлений документ і саме сьогодні відбувається перше з двох слухань, на якому цей документ затвердять.

Чому існуючі будівельні норми вбивають?

Існуючі норми небезпечні двома речима: дуже високими розрахунковими швидкостями для міських вулиць та інженерами старої школи, які за ці високі швидкості тримаються, не бажаючи зраджувати традиції.

Статистика ДТП показує, що причиною летальних ДТП №1 у Україні є надмірна швидкість. В містах це особливо помітно, оскільки міста – це завжди величезна концентрація людей на дуже обмеженій території.

Чинні будівельні норми постановляють, що більшість міських вулиць України має бути комфортною для швидкості 100 або 120 км/год. Це означає, що водій повинен повністю контролювати ситуацію на цій швидкості, легко входити в повороти, мати хорошу оглядовість.

Порівняльна таблиця ширин смуг у країнах ЄС, США та Україні (дані Bicycle Network (2010), Lane Width on Urban Roads: Final Report, (доступ 31 січня 2013)

Якщо згадати, що за правилами дорожнього руху у нас максимальна дозволена швидкість у місті 60 км/год – виходить шизофренічна картина: створено всі можливості їхати швидко, а знаки це забороняють. Наслідки можна побачити у статистиці аварійності та смертності Національної поліції.

Хто вболіває за позитивні зміни?

Запит на зміни в ідеології будівництва вулиць назріває вже давно і це добре показують події останніх двох місяців. Асоціація велосипедистів Києва ініціювала процес внесення пропозицій до будівельних норм, і буквально за тиждень на наш заклик відгукнулася чудова команда молодих інженерів з Києва, Львова, Івано-Франківська, Одеси та Дніпра. Працівникам транспортних департаментів цих міст не байдужа тема безпеки, оскільки вони щодня стикаються з наслідками її неврахування у нормах.

Підтримку нашій діяльності висловили міжнародні експерти, що досить давно займаються в Україні темою безпеки дорожнього руху (Egis, IRSC). Щоправда, їх активність раніше здебільшого концентрувалася на міжміських дорогах. Також, свою підтримку висловив представник Європейського інвестиційного Банку, що зараз активно фінансує розвиток громадського транспорту в українських містах.

Ще одним несподіваним, але сильним союзником у боротьбі за зміну ДБНів виявилася Національна поліція України. Представники Департаменту превентивної діяльності активно наполягають на гармонізації норм з правилами дорожнього руху і зниження розрахункових швидкостей.

Свою потужну підтримку змінам також висловив голова підкомітету з безпеки дорожнього руху Верховної Ради, народний депутат Ігор Діденко. За його сприяння відбулася нарада, на якій з розробниками ДБНу обговорювалися аспекти безпеки, які закладаються в документ.

Позитивно щодо нашої ініціативи відгукнулися в двох суміжних міністерствах, які повинні погоджувати текст норм. Це Міністерство охорони здоров’я та Міністерство інфраструктури.

Треба віддати належне розробникам норм - ДержДорНДІ. Вони готові чути розумні аргументовані пропозиції і вносити їх в текст. Головне цей текст захистити перед науково-технічною радою Міністерства і саме тут починаються реальні проблеми.

Хто ж бореться проти змін?

Ми очікуємо, що найбільший супротив змінам чинитиме частина науково-технічної ради Міністерства, що складається з транспортних інженерів радянської школи, які не готові нічого змінювати. Саме від їх рішення сьогодні залежатиме, чи виживатимуть на вулицях українських міст завтра.

Звичайно, в раді є й прогресивні транспортники, але чи зможуть вони перемогти?

Що змушує досвідчених інженерів триматися за високі швидкості? Думаю, їх світоглядні позиції та досвід – вони все життя будували старе і не готові прийняти нове. Стара транспортна школа дісталася нашій країні у спадок від Радянського Союзу.

Її витоки сягають 60-70-х років. Тоді у всьому світі домінувала парадигма "швидкісних доріг для міст". Інженери мріяли, щоб приватний транспорт рухався якомога швидше для досягнення найбільшої своєї ефективності.

У європейських країнах ідеологія почала змінюватися в середині 80-х, коли збагачення населення призвело до суттєвого збільшення автомобілізації, а з нею і до аварійності та смертності. Натомість, в Радянському Союзі кількість авто росла вкрай слабо і ідеї "автобанів у містах" не зникли досі.

Тож чи припинять вулиці наших міст вбивати?

Це питання я ставлю кожному з членів науково-технічної ради МінРегіонБуду. Сподіваюсь, відповідь "припинять" ми всі отримаємо сьогодні ввечері.

P.S. Вечірній апдейт.

В Міністерстві сталася #перемога. Критично важливі для нас правки прийняті і серед членів ради особливих заперечень не зустріли.

Попередньо прийнято:

- зниження розрахункових швидкостей для будівництва та реконструкції вулиць. Тепер на більшості вулиць розрахунковою буде швидкість 60 км/год

- зниження ширини смуг руху при будівництві та реконструкції вулиць. Тепер на більшості вулиць можна буде проектувати смуги руху шириною від 3-х метрів. Зараз обов’язкова ширина становить 3,75 м

Тепер чекаємо остаточного затвердження норм 15 грудня і сподіваємось, що в Мінрегіонбуді не передумають за тиждень.