"Суджений-ряджений, приходь!", або Навіщо потрібні дійства на Івана Купала

Я пам’ятаю своє перше Івана Купала. Воно було не першим, а сьомим за моє життя, але на той момент я цього не розуміла.

Я сиділа у жовтому автобусі з великими вікнами, пам’ятаєте такі ходили у 90-ті роки, нам їхати додому було 30 хвилин і ми не встигали…

Не встигали вийти до того як почався дощ. Це був дощ "стіною". І він не вщухав. Нам було трошки моторошно, трішки холодно і ще дивно кататися колами в автобусі містом…

Зрештою, коли злива скінчилася, ми вийшли з нього на білий світ наче народились наново. Відтак я пам’ятала це свято кожного року.

[L]Купайла, Івана Купала, День Сонця і кохання, Іван-травник, Іван-чарівник, Перший покос.

Як же називати, і яка назва буде правильною?

Назви всі правильні, різняться тільки регіонами та віросповіданням.

Чому Івана?

Український народознавець Василь Скуратівський пише, що святкували в ніч перед Івановим днем 24 червня за старим стилем, та 7 липня за новим, ця дата також збігається з Різдвом пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Івана.

Зараз також прив’язують дату до дня літнього сонцевороту з 21 на 22 червня, у високосні роки з 20 на 21 червня.

З купаннями теж все ясно. Коли ж ще, як не влітку?

З останніми трьома назвами теж все просто.

Вважалось, що трави набувають чарівних та цілющих властивостей саме на Івана Купала, тому й Іван-чарівник та Іван-травник.

Водночас, до цього часу трави на лугах виростали, та після свята починали косити на сіно для худоби, тому і Перший покос.

А чому День Сонця і кохання?

У давніх слов’ян свято Купайла пов’язано із віруванням у Бога Сонця – Дажбога.

Він був найбільш шанованим серед інших міфологічних святих. Вірили, що Дажбог створив життя на землі. Відтак Сонце є праобразом свого покровителя, тому його річний цикл співпадав з певними ритуальними дійствами.

Жодному, з часів вірувань у Дажбога, свят християнство не приділяло стільки уваги, як святу Купайла.

Головною суттю свята було очищення через вогонь і воду – найдавніші магічні дії.

Головною суттю свята було очищення через вогонь і воду – найдавніші магічні дії. Фото Politeka

Купальський вогонь як символ Сонця мав горіти всю ніч, для цього спеціально заготовляли хмиз та дрова і складали у купки біля річки, чи ставка.

Окрім вогню, зі святом пов’язані найдавніші персонажі – Купайло та Марена. Під час дійства їх топлять або спалюють.

Дослідники до цього часу так і не можуть однозначно стверджувати, чому така містерія виконуються саме з персонажами божеств.

Марену створювали та наряджали дівчата, вона могла виглядати як повноцінна лялька, вбрана наче дівчина у сорочку, плахту та фартух, підперезана крайкою, чи декількома, у намисті, або ж бути вишневою чи вербовою гіллякою з трьома сучками, яку прикрашали квітками, стрічками, намистом.

Коли дівчат з Мареною перестрівали хлопці, то вони силоміць відбирали у дівчат Марену, а дівчата прикрашали ще ліпшу іншу.

В свою чергу хлопці робили величезну ляльку Купайла з сіна і татарника та також вдягали у сорочку, штани та бриля, прив’язували до рук батіг, оздоблювали вусами та вставляли вуглі замість очей. Виходило дуже містично.

Марену хлопці топили у річці, а потім розпалювали багаття неподалік від Купайла.

Марену хлопці топили у річці, а потім розпалювали багаття неподалік від Купайла

Поки вогонь розгорався, дівчата і хлопці мали водити хороводи коло річки, потім організовували ігри, обливались водою та купались у річці, "бо негоже на Купайла бути сухим"

Коли багаття розгорілось першими стрибали хлопці, а як воно притихало, то кликали і дівчат.

Щоб "очиститись" вогнем треба було перестрибнути багаття тричі, при цьому вважалось поганим знаком перечепитись за дрова чи вскочити у вогонь.

Найшвидшим та найспритнішим віщували гарний врожай та міцне здоров’я.

Якщо перестрибували через вогонь хлопець з дівчиною, то неодмінно одружаться та проживуть у злагоді.

Якщо перестрибували через вогонь хлопець з дівчиною, то неодмінно одружаться та проживуть у злагоді. Фото Shutterstock

Дівчата приносили вареники, а хлопці – напої, розбивались на групки та частувались.

Коли наближався час до півночі хлопці мали спалити Купайла чи втопити його у воді, під супровід жалісливих дівочих пісень.

Наостанок дівчата запалювали свічки, ладнали їх до віночків один для себе другий для судженого, та відпускали у воду. Якщо віночки тримались разом, то це віщувало весілля в цьому році. Хлопці стояли біля берегів та ловили віночки, на згадку та як оберіг.

Отже назва "Свято вогню і кохання" пояснює всі ритуальні дійства цього свята, вогонь асоціювали з Сонцем – світлом та теплом, і ворожили на судженого, чи одружаться, чи будуть щасливі, і хто буде цим парубком. А хлопці плавали та ловити віночки дівчат, які були їм до вподоби, щоб мати привілеї при сватанні до дівчини.

Також дівчата ворожили у цю ніч – збирали 12 трав, серед яких мала бути папороть і татарник, їх клали під подушку та примовляли: "Суджений-ряджений, приходь у мій садок гуляти!"

Вогонь асоціювали з Сонцем – світлом та теплом. Фото Ведьмочка.net

Вважалось, що в цю ніч все в природі оживає, дерева і рослини між собою розмовляють, і нечиста сила кругом гуляє у пошуках квіту папороті. Тому всі хто йшли зі свята назад не озирались, щоб нечиста не схопила. Також в цю ніч не спали і чекали на схід Сонця.

На ранок дівчата йшли до криниці набирати Джерелицю, приносили додому пили та вмивались, також ходили босоніж по росі та збирали, роса вважалась цілющою, мили голову у відварах трав.

Після навернення наших предків у християнство церковні приписи забороняли відзначати "сатанинські дійства".

Святкування заборонялось, традиційний сюжет дійства нівелювався, замінювались і винаходились штучні персонажі, дійство втрачало свій початковий сенс.

Під час сталінізму будинкам культури заборонялось організовувати свято Купайла. Вводились накази про заборону, відповідальність та покарання під час святкувань, включно з тюремним ув’язненням.

За такий стрибок можна було отримати тюремне ув’язнення. Фото Proprazdniki.com

Пізніше християнство, якому не вдалось викорінити дійство, "долучило" до нього свято Різдва пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Івана. Так і з’явився охристиянізований празник Івана Купала.

Отже, збереження та відтворення традиційних дійств, що є автентичними для українців, сприяє зменшенню тривожності і нейротизму, відчуттю стабільності, впевненості у завтрашньому дні.

Подумайте, раніше на традиційності та віруваннях все життя трималось. А тепер ми люди світу, без усвідомлення своєї самоідентифікації та свого коріння.

Відтворення традиційних дійств, хоч і у новому, або видозміненому сучасному форматі – це повернення до себе, до роду, до сили предків та природи.

Гарного вам свята, "очищуючого" вогню, зцілюючої води та чарівних трав!

Мар'яна Вербицька, психолог, спеціально для УП.Життя