50% квартири від держави: як саме екс-жителі окупованих територій та бійці АТО можуть купити житло

Учасник програми сплачує 50% вартості нерухомого майна, а іншу частину бере на себе держава.

Такою є, запроваджена законом №1954-VIII, програма держпідтримки придбання власного житла для учасників російсько-української війни та внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО).

Запуск програми очікували тисячі військовослужбовців, ветеранів і ВПО, однак навіть після прийняття закону отримати державну підтримку було не можливо – Кабінет Міністрів не вніс змін до своєї Постанови №140 від 11 лютого 2009 року, яка визначає порядок участі у програмі.

Втім, наприкінці вересня уряд все-таки прийняв необхідні правки, відкривши можливість отримати грошову допомогу на придбання житла.

Зміни, внесені Кабміном, є однозначно суттєвими і значно спрощують порядок отримання бюджетної підтримки, особливо для ВПО.

Учасник програми сплачує 50% вартості нерухомого майна, а іншу частину бере на себе держава. Фото Patryk_Kosmider/Depositphotos

УЧАСНИКИ ПРОГРАМИ

До внесення змін у Постанову №140 участь у державних житлових програмах могли взяти тільки особи, які перебували на квартирному обліку, що було нездоланною перепоною для внутрішньо переміщених осіб.

Труднощі полягають у тому, що для постановки на квартирний облік за новим місцем проживання необхідно подати довідку про зняття з обліку за попереднім місцем реєстрації.

Відповідно ВПО, які проживали на окупованій території, не можуть отримати цей документ.

На щастя, після внесення правок ВПО вже не потрібно ставати на квартирний облік – достатньо тільки бути зареєстрованим у Єдиній інформаційній базі даних про ВПО та відповідати одній із таких вимог:

1. не мати власного житла (крім житла, яке знаходиться на окупованій території) – ця вимога стосується і самого учасника програми, і членів його сім’ї;

2. мати у власності житло, площа якого не перевищує 13,65 кв. метра на одну особу (наприклад, для сім’ї із трьох осіб ця площа 40,95 кв. метра).

Учасникам російсько-української війни, які не є ВПО, також достатньо або стати на квартирний облік, або без постановки на квартирний облік, довести, що вони не володіють житлом, чи таке житло має площу нижче 13,65 кв. метра на одну особу.

Документом, який підтверджує відсутність житла чи його площу є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яку можна отримати через веб-сайт Кабінету електронних послуг Мін’юсту – kap.minjust.gov.ua.

Водночас, не змінилась вимога до доходу потенційного отримувача державної підтримки.

Учасниками програми можуть стати тільки особи середньомісячний грошовий дохід яких разом з членами їхніх сімей з розрахунку на одну особу не перевищує п'ятикратий розмір середньомісячної заробітної плати у відповідному регіоні.

Середньомісячна заробітна плата у відповідному регіоні визначається кожного місяця для кожної окремої області Державною службою статистики і публікується на веб-сайті служби – ukrstat.gov.ua.

Наприклад, для Києва станом на серпень 2017 року середня зарплата становить 11 073 грн.

До середньомісячного грошового доходу входять всі види виплат, які отримує особа: заробітна плата, пенсія, соціальна та матеріальна допомога, стипендія тощо.

Документами, що підтверджують грошовий дохід, є довідка з місця роботи про розмір заробітної плати за останні 6 місяців, довідка територіального органу Пенсійного фонду про розмір пенсійних виплат за останні 6 місяців тощо.

Іншими документами, які необхідно подати для участі у програмі 50/50 є:

• довідка про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім’ї;
• копію свідоцтва про шлюб;
• копія паспорту;
• копія ідентифікаційного коду;
• копія довідки про взяття на облік ВПО та копії відповідних довідок членів сім’ї громадянина – тільки для ВПО;
• довідка про перебування на квартирному обліку – тільки якщо ви перебуваєте на квартирному обліку (ВПО не потрібно подавати цей документ навіть, якщо вони перебувають на квартирному обліку);
• акт технічного стану житла – тільки для ВПО, житло яких (що розташоване на не окупованій території) зруйноване та не придатне для проживання.

Всі ці документи разом із заявою на участь у програмі подаються до регіонального управління Держфонду сприяння молодіжному житловому будівництву (далі – Фонд молодіжного будівництва).

НОВЕ СІМЕЙНЕ ГНІЗДЕЧКО

Також суттєво покращились правила обрання житла, 50% вартості якого компенсує держава.

Раніше діяла норма, за якою вартість 1 кв. метра обраного помешкання не повинна перевищувати граничну вартість 1 кв. метра загальної площі житла, встановленого постановою Кабміну від 29 лютого 2012 року №193.

Ця постанова містила дуже низькі нормативи вартості (наприклад, для Києва 7 990 грн.), яких просто не існувало на ринку.

Відтепер гранична вартість 1 кв. метра встановлюється Мінрегіонбудом щоквартально і коригується залежно від ринкових реалій.

При цьому за будь-яких умов для міст Києва, Дніпра, Львова, Одеси та Харкова ця вартість збільшується в 1,75 рази, для міст – обласних центрів, а також міст обласного значення з населенням понад 300 тис. осіб – 1,5 рази, для міст обласного значення з населенням від 100 тис. до 300 тис. – 1,25 рази.

Таким чином, згідно останніх підрахунків гранична вартість 1 кв. метра для міста Києва становить 21 224 грн.

Разом з тим, не змінилась вимога до максимальної площі житла – державна грошова допомога надається у розрахунку 21 кв. метр загальної площі житла на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на всю сім'ю.

Тобто для сім’ї із трьох осіб держава профінансує житлову площу, що не перевищує 73,5 кв. метрів (21*3 + 10,5).

Якщо підсумувати, то у випадку, коли сім’я із трьох осіб бажає купити квартиру площею 73,5 кв. метри та вартістю 21 224 грн за кв. метр (загальна вартість квартири 1 559 964 грн), то розмір державної допомоги становитиме 779 982 грн.

Ніхто не забороняє купити помешкання з більшою квадратурою і вищою ціною за кв. метр, але різницю вартості учасник програми буде зобов’язаний покрити самостійно.

Наприклад, якщо та ж квартира на 73,5 кв. метри для сім’ї із трьох осіб буде коштувати 2 млн грн, то держава все одно прокриє тільки 779 982 грн, а сім’ї доведеться виплатити 1 220 018 грн.

На жаль, не змінилась норма, за якою учасник програми повинен обирати квартири тільки у забудовників, перелік яких затверджує міжвідомча комісія, склад якої визначає Мінрегіонбуд.

Хоча й Кабінет Міністрів визначив, що пріоритет надається об’єктам будівництва з вищим ступенем готовності та вищим класом енергоефективності, це не усуває всіх корупційних ризиків, які пов’язані із попереднім відбором забудовників.

Також не зазнало змін правило, згідно з яким обслуговувати грошові операції за програмою 50/50 може тільки банк, з яким Фонд молодіжного будівництва уклав договір.

Отже, учасник програми залишається обмеженим у виборі забудовника і банку.

ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМИ

Найбільшу пересторогу викликало відсутність коштів, закладених у державний бюджет, на виконання програми забезпечення житлом 50/50.

Втім, на разі існує реальна перспектива, що такі кошти з’являться.

У проекті державного бюджету на 2018 рік Кабмін заклав більше 36 млн грн на фінансову підтримку Фонду молодіжного будівництва.

Насправді, цих коштів не достатньо. За даними Київської та обласних держадміністрацій, у черзі на отримання житла перебувають 37 тисяча ветеранів російсько-української війни, для забезпечення житлових потреб яких за підрахунками Державної служби ветеранів війни необхідно майже 22 млрд грн.

Очевидно, що ставка робиться на власні статутні кошти Фонду молодіжного будівництва та на місцеві бюджеті, які готові надати додаткове фінансування програмі 50/50.

Наприклад, Харківська ОДА, місто Харків, місто Луцьк та деякі інші населені пункти ще у 2017 році запровадили власні програми 50/50.

ПЕРЕЇЖДЖАЄМО У ВЛАСНЕ ЖИТЛО?

Через півроку після прийняття закону № 1954-VIII стало можливо скористатись державною програмою компенсації половини вартості житла.

Уряд суттєво спростив бюрократичну процедуру отримання державної підтримки, особливо це стосується внутрішньо переміщених осіб, та привів граничну вартість 1 кв. метра у відповідність до ринкових реалій.

У той же час, норми, які обмежують учасників програми у виборі забудовника та обслуговуючого банку, все ж залишились без змін.

[L]Фінансування, хоча й закладене на 2018 рік, але явно не достатньо, щоб забезпечити потребу всіх потенційних учасників програми.

Вихід із цієї ситуації можливий шляхом збільшення фінансування житлових програм.

Зробити це можна не тільки через урізання всіх витрат і пошук донорів, але й через перерозподіл існуючих видатків.

Зокрема, проектом бюджету на 2018 рік передбачені кошти на придбання житла для співробітників окремих відомств – Міноборони (120 млн грн), Служба зовнішньої розвідки (10 млн), Державна прикордонна служба (200 млн грн), Нацгвардії (200 млн грн), СБУ (120 млн грн).

Ці кошти значно перевищують витрати на урядові житлові програми для ветеранів та ВПО.

У той же час житло, придбане відомствами, роздається за їхніми внутрішніми розпорядженнями, які часто не є достатньо прозорими та відкритими.

Більш доцільним є впровадження єдиного загальнодержавного реєстру осіб, які потребують власного житла, черга в якому буде формуватися залежно від реальних потреб та фінансових можливостей особи, а не залежно від місця її роботи.

Станіслав Івасик, юрист-аналітик ГО "Юридична Сотня", спеціально для УП.Життя