Як біотехнології, і зокрема біохакінг, покращили наше життя

1648
19 березня 2018

Від редакції: Цим текстом ми продовжуємо спецпроект "Альтернативна освіта", присвячений звичкам та технологіям, які впливають на наше життя.

У колонках спікери науково-популярної ініціативи "Кукушонок" – українські вчені – просто і доступно розповідають про складні речі, які вони вивчають; пояснюють, як ми будемо жити у майбутньому та радять, як до цього підготуватися.

Як біотехнології покращили наше життя та чому невдалі експерименти важливіші за успішні.
Фото yanlev/Depositphotos

Будь-які технології спрямовані на те, щоб реалізовувати процеси ефективніше.

Нові біотехнології цілком можуть мати віддалені побічні ефекти, проте на сьогоднішній день це досить вагомий прорив.

З генами важко працювати, оскільки зазвичай один ген не відповідає за єдину конкретну ознаку – він може брати участь у формуванні інших ознак.

Наприклад, якщо ми відредагуємо його з метою змінити банально колір очей, ми можемо навіть не здогадатись, що паралельно із цим втрутились у вироблення білку, який відповідає за щось інше.

І цей процес непередбачуваним для нас чином потім вплине на зміни в другій частині організму.  

Тому перед тим, як робити подібні втручання, треба дуже чітко розуміти функції точки, на яку ми впливаємо.

Не дивлячись на подібні нюанси, редагування геному – це дуже крутий напрямок, який дозволяє впливати на якісь невиліковні хвороби ще на ранніх етапах та запобігати їх розвитку.

Завдяки цьому ми зможемо проводити кардинальні зміни лише один раз, не підсаджуючи людину на ліки, які вона прийматиме протягом всього життя.

Але тут є також філософська проблема.

З кожним поколінням ми стаємо все більш нездоровими.

Медицина рухається вперед, і у людей, у яких раніше не було можливості народжувати дітей, наразі така можливість з’явилася. Тепер діти можуть народжуватися так, як вони не народилися б 300 років тому.

Завдяки розвитку медицини збільшився й ступінь виживання дітей першого року життя.

Якщо формулювати дуже цинічно, то ми значно підвищили кількість людей, які раніше просто не вижили б.

Це надзвичайно велике досягнення в гуманістичному плані, але це може бути не дуже добре для людського виду з точки зору еволюції (хоча це теж не нам оцінювати).

Грубо кажучи, у нас залишається багато генетичного сміття, яке не мало б передаватись далі у поколіннях.

Але наш розум дарує нам другий шанс, оскільки маючи таку технологію як, наприклад, CRISPR/Cas 9 для редагування геному, ми це генетичне сміття можемо прибирати вручну.

Наскільки все це етично і гуманістично – питання світоглядне, а не біологічне.

Мене як біолога захоплює краса і елегантність цієї технології, до якої так довго йшли. Якщо застосовувати її правильно та обережно, з урахуванням медичних та деяких інших факторів, вона точно піде на користь людству. Не буде таких ліків, які зможуть вилікувати все, з цим просто треба змиритись. Але по цьому шляху ми зможемо пройти досить далеко.

До катастрофи така технологія  навряд чи призведе. Якщо помилки будуть, то їх через деякий час помітять.

Плюс вона не буде доступна для використання широким загалом, а буде експлуатуватися у лабораторіях під наглядом спеціалістів.

Навіть якщо така технологія вийде на рівень клінік, то вона все одно буде в обмеженому доступі, і навряд чи хтось буде направо і наліво все редагувати. Але виключати варіант, що люди знов усе спаскудять, не можна, звичайно.

Дуже цікавий біотехнологічний напрямок, про який знову заговорили після виходу серіалу "Видозмінений вуглець" (Altered Carbon) на телеканалі Netlix – технологія перенесення свідомості на флешку.

На сьогодні проблема полягає в тому, що незрозуміло, що зберігати.

Я не кажу, що це неможливо буде зробити ніколи. Років через 300, гадаю, ми досягнемо прогресу у цьому питанні.

Збереження нашого мозку як шматка м’яса, зрозуміло, не гарантує збереження особистості. Взагалі поки невідомо, в чому полягає цей субстрат особистості. Це не тільки сукупність клітин, це ще й сукупність усіх сигналів, що передаються між цими клітинами. Ця система, виходить, дуже динамічна, і як вхопити її в цій динаміці, в який момент зробити Save game – це велика загадка, яка стоїть перед людством.

Я вважаю, що на цьому шляху біологічного прогресу, нам не завадило би накопичувати знання не лише про успіхи, а й про невдалі експерименти та дослідження.

Найбільший сайт із клінічними випробуваннями ClinicalTrials.gov вивішує усі дослідження різних препаратів.

Завершені дослідження на сайті мають два статуси : відкриті (відомо, чи досягнений бажаний результат чи ні) та закриті результати (просто написано, що дослідження закінчилося, але невідомо, до чого дійшли дослідники).  

Закритий доступ до негативних даних – одна з сучасних проблем біотехнології.

Усі публікують статті про отримані успішні результати. Через це може скластися така ситуація, що з’явиться якась комерційна клініка, лікарі у якій бачать 200 статей з позитивними результатами використання певної методики, беруть та впроваджують її.  А через 5 років пацієнти цієї клініки чомусь починають помирати. І лікарі не можуть зрозуміти причин, вони ж нібито усе робили правильно. А причина у тому, що вони не взяли до уваги спостереження щодо побічних ефектів.

Наукова спільнота для того й існує, щоб різні вчені зробили щось своє, а потім зібрали усі дані, проаналізували їх і дійшли до якогось глобального висновку.

Якщо ми будемо знати мало про історію помилок, побічні ефекти, віддалені наслідки, невдачі під час експериментів, то ми не зможемо обрати найбільш правильний шлях використання нових винаходів.

Деякі біотехнології доступні людям "на кухні" вже сьогодні. Наприклад, так звана DIY Biology.

"Гаражна" біологія є одним із напрямків біохакінгу. Вона полягає у тому, що біотехнологи-активісти створюють у себе вдома лабораторії , в яких вони можуть виділити ДНК (це не дуже складно), а потім якось це застосувати.

У Штатах цей рух набув шаленої популярності та люди весь час міряються своїми маленькими досягненнями у цій сфері. У когось світиться шматок руки, бо він туди вживив LED-лампу, а  хтось дізнався, використовуючи ДНК зі слини на м’ячику, чий собака краде у нього газети.

Кухонна біологія не витіснить традиційну медицину, оскільки не має цього на меті.

Вона скоріше  для розваг і для вирішення побутових проблем. Серйозні медики не будуть займатися тими милими дурницями, від яких отримують насолоду гаражні біохакери.

Але біохакери цілком можуть це робити, якщо вони несуть за це відповідальність і нікому не приносять шкоди.

Раніше ходили чутки, що такі забавки небезпечні для людства, оскільки якийсь біохакер може захотіти виростити штам бактерій, резистентний абсолютно до усіх антибіотиків, і в результаті людство загине.

Вірогідність таких фейлів є завжди і ми не маємо змоги її ліквідувати, оскільки вона є навіть у професійних лабораторіях.  Для нанесення шкоди можна використовувати і комп’ютери, і інтернет. Проте, ми ж через це не відмовляємося від подальшого прогресу.

Технології – це взагалі небезпечна штука. Спитайте у людини, яка сушила голову у мікрохвильовій печі.

Я у цих питаннях дотримуюся поміркованої позиції. Наразі ведеться дуже багато розмов про трансгуманізм, постлюдину та технологічне безсмертя, і я сама з задоволенням можу підтримати розмову на такі теми, проте не вважаю за потрібне повністю переносити свою увагу у майбутнє.

Вважаю, що варто жити сьогоденням, яке в нас, до речі, дуже цікаве. І вже зараз дуже робиться  багато такого, про що можна говорити більш впевнено, аніж ворожити на картах таро про те, що буде у 2333 році.

Про регенеративні технології, які роблять сьогодення цікавим та про те, як відрізнити справжні проривні новинки від маркетингових прийомів, я детально розповім на своїй лекції, яка відбудеться 20 березня.

Ольга Маслова, біолог, блогер та популяризатор науки

Записала Євгенія Дольська, науковий журналіст, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua