Як один держслужбовець може змінити країну

Майже рік тому я написала колонку "Нова українська медицина – зараз чи у 2022?".

Тоді ми ініціювали законопроект, який докорінно змінить українську систему охорони здоров’я.

Ми відразу були чесними – ми розуміли обмеженість наших шансів, бо йшла друга половина електорального циклу. До того ж, це була вже 22 спроба реформи охорони здоров’я за 26 років.

Результат спільних дій: 30 січня закон 2168-VIII про реформу фінансування системи охорони здоров’я набув чинності.

Так, ми входимо в реформу на рік пізніше запланованого, але ми це робимо. Ініціювати зміни сьогодні, за рік до виборів, було би неможливо.

Перехідні положення закону 2168-VIII закріплюють план. Амбулаторні спеціалісти приєднаються до реформи у 2019 році, лікарні інтенсивного лікування – в 2020 році.

За найближчі три роки ми маємо трансформувати існуючу систему охорони здоров’я – побудувати нову, сучасну, орієнтовану на людину службу медичної допомоги для українців.

Охорона здоров‘я працює ефективно тільки тоді, коли система навантажена на повну потужність. Хірург має весь час оперувати – так само, як пілот має максимум часу літати. Тому ефективна медицина є тільки в тих країнах, де нею користується все населення.

Це і є сутність нашої реформи фінансування системи охорони здоров’я – напряму заплатити за кожного пацієнта, зробити медицину доступною для всіх.

Але мене все одно продовжують питати – в чому план команди Міністерства охорони здоров'я?

Наш план полягає в тому, щоб користуючись вікном можливостей, зробити інтервенцію сучасних спеціалістів в систему охорони здоров’я.

Система – це сотні наказів та нормативів і люди, які їх виконують.

Навколо нас працює багато чесних людей, які хочуть виконувати зрозумілі інструкції. Але вони не можуть їх докорінно змінити – часом не мають компетенцій, часом не розуміють як.

Нові спеціалісти мають принести в охорону здоров’я сучасні світові практики і стандарти.

Надати суспільству можливість вийти з гетто розмов про ефективність гомеопатії, виникнення аутизму від щеплень, необхідність окремих настанов лікування та "особливих" українських стандартів діагностики тощо.

Змінити правила, поставити в центр кожного наказу живу людину.

Все це має зробити свіжа кров.

На конкурсі були обрані керівники двох директоратів МОЗ – Ірина Литовченко та Марина Мруга. Через конкурси до команди приєдналися Володимир Курпіта і Олег Петренко.

Зараз йде прийом документів на голів трьох директоратів: медичного, фармацевтичного та директорату громадського здоров’я.

Відкрито вакансії керівників експертних груп в 4 директорати: стратегічного планування і євроінтеграції, медичних послуг, громадського здоров’я, науки, інновацій, освіти та кадрів.

Також ми продовжуємо шукати генерального директора ДП "Електронне здоров’я".

Досвід роботи в держслужбі не є обов’язковим. Заробітна плата конкурентна з ринком.

Сьогодні в Україні – вікно можливостей, яке буває раз на десятиріччя.

В суспільстві склався масштабний запит на зміни в системі охорони здоров‘я та готовність втілювати їх на практиці.

В Україні є якісні ринки логістики, мобільного зв’язку.

Так само в Україні з’явиться якісна медицина, якщо сьогодні декілька десятків людей вирішать піти на держслужбу і зробити свій внесок в зміну системи, а не облич.

Ми можемо вперше побачити одне одного на співбесіді, але пройдіть конкурс і ви станете частиною команди реформ.

То як один держслужбовець може змінити країну?

Ніяк. Це неможливо. Один дуб у полі – не ліс.

Тому подавайтесь на конкурси, приєднуйтеся до команди.

І розкажіть друзям про ці можливості.

P.S. Якщо ви очікували прочитати від мене 7 березня колонку про фемінізм, право жінки робити те, що вона вважає за потрібне і роль жінки в сучасному суспільстві – то це вона і є.

Уляна Супрун, доктор, в.о. міністра охорони здоров'я України, спеціально для УП.Життя

Реклама:

Головне сьогодні