Як Рада дозволила звільняти держслужбовців за забаганкою міністрів без вагомих підстав

4331
15 вересня 2019

Ну все, мене звільняють...

Тобто можуть звільнити...

Так наче і раніше могли?

Про що взагалі я?

Минулого тижня Верхована Рада проголосувала у першому читанні Закон про певні зміни у державній службі. В реформаторсько-експертному колі про нього говорили давно, тому його "радикальність" не стала для мене сюрпризом.

Відтепер будь-якого державного службовця керівник зможе звільнити дуже швидко і без будь-якого пояснення/аргументації.

Не потрібно завчасно попереджати, доводити невиконання КРІ, переконувати якусь комісію у його неефективності, ловити на запізненнях і виписувати догани.

Не сподобався сьогодні - гудбай. Затримав на тиждень якийсь документ, оскільки маєш аргументовані зауваження - заява на звільнення.

Сперечаєшся з міністром і вирішив висловити власну думку - чао.

Автори доводять, що цей закон потрібен для очищення держорганів від корупціонерів та саботажників. Ніби їх є аж стільки, що звичайними методами від них не позбавитися.

Правда, чомусь "погане" законодавство, яке було раніше, не завадило нам оновити склад МОЗ на 60%. А серед працівників директоратів 80% - ніколи не були на держслужбі, ще 10% - прийшли з інших держорганів.

Чому ми змогли, і що заважало решті? Питання риторичне (про цей досвід можна почитати тут).

Бюрократичний апарат виконує свою важливу функцію - стримує і робить більш виваженішими суперреформаторські рішення реформаторів.

Як би ми не злилися на затримки і затягування, але, вичитуючи наші сміливі і креативні вирішення проблем політик, колеги юристи, фінансисти, нормопроектувальники інколи знаходять дуже важливі дірки та промахи, які ми можемо вчасно виправити.

У державі, яка тепер має абсолютно централізовану владу в руках однієї сили, це лишався останній острівець second opinion (іншої думки), який тепер теж став непотрібним.

Я вже мовчу про директорати: за логікою реформи, нас набирали як фахівців із розвиненими аналітичними навичками, щоб ми могли шукати і пропонувати варіанти вирішення проблем, аналізували ризики і наслідки, враховували думку різних заінтересованих сторін.

Дуже важко це робити, коли з порога чуєш: "Ви, здається, не зрозуміли, що рішення Міністра не обговорюється. Просто ідіть і зробіть це".

Оу, well... В такому випадку просто наберіть ще десяток юристів і нехай описують юридичною мовою фантазії політичного керівництва, як це і було раніше.

Звісно, в таких умовах жоден сильний фахівець рівня Генерального директора не розглядатиме державну службу як місце для роботи.

Пройти 7 етапів конкурсу, отримувати неконкурентну заробітню платню, працювати під постійним стресом, щоб у результаті просто виконувати забаганки керівника? Здається, реформу держслужби придумували не для цього

Фахівці, які зараз працюють Генеральними директорами в різних міністерствах, дуже потрібні і корисні цим міністерствам, а не навпаки. І мало хто із насправді сильних залишиться працювати із таким собі роботодавцем, якому ти не дуже то і потрібен.

Тож вкотре держава нас трішечки кинула.

Але ми продовжимо її любити і шукати, як і де далі робити її кращою.

P.S. Ні, ми поки не йдемо. Ми тут. 

Всі діалоги та ситуації гіпотетичні, але цілком можливі у реальному житті

Ірина Литовченко, гендиректор Директорату стратегічного планування та євроінтеграції МОЗ України

Вас також може зацікавити:

Фантастичні чиновники та де їх шукати: про роботу у МОЗ, де були і є проблеми та як їх вирішують

Як змінити систему зсередини: розповідає керівниця директорату МОЗ

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua