15 років боротьби за права людей з інвалідністю

15 років боротьби за права людей з інвалідністю

Ще 15 років тому я зазнавала таких жорстких цькувань в університеті, відчувала купу незручностей та порушень моїх прав.

Тоді у мене була така установка: прийняли до університету – скажи "Дякую", пустили на пару – скажи "Дякую".

Та коли закінчила навчання, зрозуміла, що цьому треба покласти край!

Я почала шукати можливості для розвитку: тренінги і семінари, навчальні поїздки.

У 2011 році працювала радницею депутата Чернівецької обласної ради, а також на Ukrainian Fashion Week як хостес.

ВІДЕО ДНЯ

Тоді в соціальній мережі мені написав Богдан Бойко, який був засновником ГО "Захист", і запропонував зустріч у прямому ефірі телеканалу в Чернівцях. Так ми познайомилися з Богданом і приблизно через півроку домовилися про співпрацю.

Крім того, ми почали плідно співпрацювати з іншими ГО, які займалися проблемами людей з інвалідністю – "Лідер" та "Мрія". Ще у мене з'явилися київські партнери – Асоціація інклюзивної країни.

І це все так затягнуло!

Марія Нікітіна, депутат Вижницької міської ради, одна з лідерок партії "Сила Людей"

Найголовніша мотивація моєї діяльності – я не хочу, щоб комусь довелось пройти через те, що довелося пройти мені.

Я стала депутатом у Вижницькій ОТГ і почала тут розвивати громадську активність. Зробила спочатку щось найбільш зрозуміле і просте – провела два тренінги з написання проектів для людей.

Це одразу дало результат – люди виграли кілька проектів: провели освітлення вулиці, облаштували фанзону, встановили на вулицях відеоспостереження, зокрема і в моєму селі для безпеки руху через пішохідні переходи.

Усе починається з бар'єрності, адже це і є момент, коли людина з інвалідністю почуває себе саме людиною з інвалідністю. Інфраструктурна та архітектурна бар’єрність – одна з основних проблем.

Ми почали втілювати ініціативу з облаштування доступності вхідної групи сільських шкіл, що допомогло забезпечити доступність до кількох виборчих дільниць у будинках культури і школах.

Ініціювали пониження тротуарів, особливо це було потрібно на центральній площі міста Вижниця, облаштували паркувальні місця для осіб з інвалідністю.

У нас був великий проект і ми отримали соціальне таксі, яке успішно працює і обслуговує осіб з інвалідністю у Вижницькій ОТГ.

Завдяки цьому люди з інвалідністю стали більш мобільними і мають змогу поїхати та вирішити свої потреби або відвідати якісь заходи. Це дало їм свободу!

Щоб наші питання були чутними, ми мали піднімати їх на всіх рівнях.

З часом прийшла ідея зробити проект "Радниці мерів". Ми готували жінок з інвалідністю для важкої роботи, яка потребує високого рівня знань.

Так у нашій громаді з'явилися радниці мерів – Любов Свіріденко, радниця мера Чернівців, та Олена Бабешко, радниця голови Вижницької ОТГ. Втілюють зараз соціальні проекти.

Разом з патрульними поліцейськими я працювала зі школярами: займалися протидією булінгу і розповідали дітям про правила поводження під час літніх канікул.

Це щось, що може робити кожен, щоб наш світ став трохи більш толерантним, комфортним для нас самих.

У нас була спроба створити туристично-інформаційний центр в місті Вижниця. Але через неналежне фінансування він пропрацював недовго. Потрібна річ, яка розвиває місто, заохочує людей приїжджати до нього. Я сподіваюся, нам вдасться використати цей досвід для подальшої роботи.

У людей з інвалідністю є дуже багато соціальних і емоційних бар'єрів: наприклад, коли вони бояться або стидаються попросити сторонніх людей про допомогу. Бояться не відмови, а того, як їм нададуть цю допомогу.

Я самостійно багато їжджу по справах або подорожую Україною. І часто провожу цілий кастинг тих, хто допомагатиме мені сісти в транспорт або увійти до приміщення.

Я дивлюся на фізичний стан людини, чи вона зможе мені допомогти, на поведінку, на те, як вона іде. Бо дуже часто особа може бути агресивною або завдати якоїсь шкоди.

Тож особисто для себе я виробила таку формулу: якщо у мене є з людиною зоровий контакт, то я можу попросити її про фізичну допомогу.

Якщо цього контакту немає, краще не просити, тому що можна почути у відповідь "Я поспішаю" або "Чому ви сама вийшли, нехай вам інші допомагають". Таке переживає кожна особа з інвалідністю.

Нам лише здається, наче за кордоном проживає більше осіб з інвалідністю. Насправді, просто там люди з інвалідністю мають змогу вийти на вулицю за бажанням, а не лише за потребою.

Мій знайомий на питання, які права осіб з інвалідністю найчастіше порушують, відповів: "Право вийти на вулицю".

Більшість людей з інвалідністю, які пересуваються на інвалідних кріслах колісних, є незасуджено ув'язнені у власних домівках: ліфт – вузький, не проїжджає візок, сходи на вході чи в під'їзді не обладнані для пересування крісла колісного.

Хоча сьогодні в Україні вже і ратифікована Конвенція про права осіб з інвалідністю, є дуже багато законодавчих актів, положень, постанов Кабмінів, указів президентів про права людей з інвалідністю, але, на жаль, їх не виконують так, як мали виконувати.

До прикладу, 15 років тому я вперше поїхала одна автобусом на якийсь тренінг чи семінар. І пам'ятаю, як агресивно до мене поставився водій.

Їхала тоді і розуміла, що маю покласти цьому край!

Зараз для мене набагато простіше організувати подорож, адже є сервіс на залізничному вокзалі і у нас найкращий сервіс в аеропорту для людей з інвалідністю. Тобто такі спеціальні сервіси є ще не на всіх автовокзалах, але вже є.

Ініціатива щодо впровадження інклюзивної освіти – гарна. Але самі виконавці робили "аби було". Але все одно це дало великий поштовх!

Більшість керівників новостворених інклюзивних ресурсних центрів зацікавлені в своїй роботі, але в них не вистачає знань. Завдяки підказкам батьків та громадськості ми бачимо позитивні результати їхньої діяльності.

Таким чином, інклюзія як закон – пішла, але більшість шкіл залишилися неадаптованими для учнів із інвалідністю. Отже, має бути державна програма для адаптації навчальних закладів до інклюзії.

Ось тоді можна буде виділяти кошти і з державного, і з місцевого бюджетів для облаштування навчальних закладів під потреби учнів з інвалідністю.

Ми разом з величезною кількістю громадських організацій, які діють по всій Україні, всі ці теми зрушили, але яких зусиль це коштувало!

Сподіваюсь великі перемоги ще попереду.

Я готувала цей матеріал в рамках співпраці "Сили Людей" та Фонду Фрідріха Науманна за Свободу.

Ми послідовно виступаємо за повагу до прав особистості, маємо досягти в Україні повноцінної конкуренції вільних ідей і знань, здійснити право особистості розвиватися та розвивати країну.

Марія Нікітіна, депутат Вижницької міської ради, одна з лідерок партії "Сила Людей", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина hansenn/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Без табу, або Як люди з інвалідністю виборюють право бути батьками

Не треба вітати! 6 речей, які варто зробити у День людей з інвалідністю

Боротьба триває: що нарешті почули в ООН щодо виконання в Україні Конвенції про права осіб з інвалідністю

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Реклама:

Головне сьогодні