Як піклуватись про психічне здоров'я літніх людей? 

Старіння, проблеми з пам’яттю та увагою, хронічні захворювання та порушення сну. Усе це впливає на спосіб життя та емоційний стан наших старших рідних, відтак впливає і на їх психічне здоров’я.

Згідно з дослідженням Центру з контролю захворювань (CDC), близько 20% людей після 55 років відчувають певні проблеми з психічним здоров’ям. Найчастіше це тривога, когнітивні порушення та депресія.

З віком частота психічних розладів та порушень зростає, однак вони не є нормою. У рамках інформаційної кампанії "365 днів турботи" україно-швейцарського проєкту "Діємо для здоров’я", яка розповідає як правильно піклуватись про старших рідних у період пандемії, говоримо про те, чому психічне здоров’я важливе і як правильно про нього піклуватись.

Яких правил має дотримуватися людина, щоб бути психічно здоровою?

Піклування про власне психічне здоров’я починається з усвідомлення, що ми несемо безпосередню відповідальність за наш психологічний стан благополуччя та психічне здоров’я.

Першим кроком та фундаментом цього є відмова від пошуку винних, прийняття актуальної ситуації та доступних можливостей. Усі подальші кроки – це елементи "будинку":

Говорити про власні почуття. Говорити про свої почуття, це не ознака слабкості, а спосіб вирішення проблем, які ми носимо у власній голові.

Це не завжди просто, але для цього не потрібно створювати особливих умов чи чекати підходящого часу.

Підтримувати соціальні зв'язки. Рідні, друзі та товариші можуть допомогти вам бути активними, заземлювати вас та по можливості допомагати вирішити практичні проблеми.

Якщо ви вважаєте, що хтось може нашкодити вашому психологічному благополуччю більше ніж ви, то ви, мабуть, помиляєтесь.

Звертатися про допомогу. Жоден з нас не є суперлюдиною, а проблеми не минають самі по собі.

Якщо все стає для вас занадто складним, і ви відчуваєте, що не можете впоратися з цим, попросіть допомоги.

Пам’ятайте: важкі почуття можуть зупинити ваше життя в різних сенсах, а ваші страждання неминуче впливатимуть на ваше оточення, якби ви їх не приховували.

Бути активним. Щоденні активності як фізичні, так і ті, що пов’язані з інтелектуальною чи творчою роботою, "тримають" ваш мозок у тонусі, посилюють активність та життєвий цикл внутрішніх органів.

Фізична активність – це не обов'язково спорт, це також може бути інша фізична робота, яка не потребує надмірної зосередженості чи потреби швидко приймати рішення. До того ж результати проробленої роботи підвищують самооцінку.

Добре харчуватись. Пам'ятайте, що наш організм потребує різних елементів, які не можуть повністю бути замінені іншими.

Тому харчування має бути збалансованим та регулярним: багато різних видів фруктів і овочів, цільнозернові продукти, горіхи та насіння, молочні продукти, жирна риба, багато води.

Корисно по можливості мати триразове харчування або п'ять "перекусів" впродовж дня, й звісно спробувати обмежити високу кількість кофеїну, солодких напоїв та алкоголю.

Брати перерви. Часом нам необхідно сказати усім "НІ", і "нехай увесь світ зачекає…".

Це може бути п'ятихвилинна пауза після прибирання на кухні, півгодинна перерва на обід під час роботи або вихідні, під час яких ви досліджуєте щось нове.

Навіть кількох хвилин може бути достатньо, щоб зняти стрес та напруженість. Однак пам’ятайте: брати перерву не завжди означає переключитись на іншу активність, але і просто споглядання візерунків на стелі.

Прислухайтесь до власного тіла та задовільняйте його потреби, зокрема, не нехтуйте якістю сну.

Вчіться приймати себе такими якими є. Набагато здоровіше прийняти, що ви унікальні, ніж прагнути бути схожими на когось іншого.

Пишатися собою – означає визнати та прийняти, що ви не можете зробити, а також зосередитися на тому, що ви можете зробити добре, хоча й не ідеально.

Вміння проживати саме цей момент життя може зробити вас щасливішими.

Піклуватися про інших. Турбота про інших робить наші стосунки міцнішими, може допомогти почувати себе потрібним та цінним.

Також це допомагає бачити наші результати зі сторони й життєві проблеми у перспективі їх вирішення.

Фото: prometeus/Depositphotos

Що може сигналізувати про проблеми з психічним здоров’ям?

Типовими ознаками поширених проблем з психічного здоров’я є стійкі (зазвичай понад 2 тижні більшу частину дня) зміни загального функціонування, які впливають на різні аспекти життя людини та не пов’язані з типовим реагуванням на навантаження, зміни у життєвих обставинах чи станом фізичного здоров’я, зокрема:

• постійне відчуття напруження, роздратованість, метушливість та не можливість розслабитись з немотивованим очікуванням "що щось має трапитись",
• відчуття нетипової втоми, виснаження чи спустошення (байдужість),
• пригнічений настрій та втрата задоволення від речей і активностей, які раніше його приносили,
• погіршення якості сну (поверхневий сон, виснажуюче тривале засинання, не типово раннє прокидання з відчуттям скутості),
• зміни апетиту (відсутність або переїдання),
• помітні погіршення пам’яті (особливо на нещодавні події), неможливість зосереджувати увагу чи приймати рішення у звичних типових ситуаціях,
• зміни у зовнішньому вигляді, нехтування гігієною тіла, підтриманням чистоти помешкання та звичного побуту.

Як правильно говорити про психічне здоров’я із старшими людьми?

Говорячи про психічне здоров’я з літніми людьми варто пам’ятати:

• вікові зміни можуть впливати на сприймання та опрацювання інформації,
• люди літнього віку з огляду на власний життєвий досвід не завжди готові змінювати усталені традиції побуту й життя,
• актуальний стан здоров’я та супутні захворювання (особливо хронічні) можуть обмежувати можливості для реалізації корисних та доцільних стратегій підтримки психічного здоров’я

Говорити про психічне здоров’я та психологічне благополуччя вартує завжди, проте це радше розмова про цінності, ніж про рекомендації у вигляді "призначень лікаря до обов’язкового дотримання".

Поважайте рішення та цінності своїх рідних, й за можливості спробуйте зустріти їх на півдорозі, поєднуючи власні прагнення з їхніми потребами.

Готовність піклуватися не повинна виглядати як самопожертва, спроба врятувати близьку людину чи встановлення обмежень за якими слідують "покарання".

Розмова по піклування – це двостороння домовленість, яка потребує уточнень, поступок та терпіння:

Оберіть час, коли усі учасники обговорення спокійні та не виснажені. Врахуйте, що будь які прояви опору (а вони радше за все будуть), не є спроба образити вас особисто.

Попередньо проконсультуйтесь з лікарем, якщо рідна людина має проблеми або обмеження з фізичним здоров’ям чи психічні проблеми у минулому.

Ви також маєте розуміти, як ці стани можуть впливати на неї та догляд за нею, або ж на її спроможність піклуватися про себе самостійно.

Говоріть відверто про власні почуття та занепокоєння. Як варіант, ви можете поділитися тим, які зараз є виклики у вашому житті і як піклування й турбота про власне психологічне благополуччя допомагає вам. Не соромтесь ділитися радістю чи тим, що ви щасливі.

Не бійтеся запитувати у близької людини як у неї справи, навіть якщо вам здається, що ці питання можуть засмутити її.

Вчіться більше слухати й не поспішайте одразу заперечувати чи вказувати, що вони нічого не розуміють, не помічають ваших старань і не вдячні за вашу турботу.

Якщо у вас не вийшло з першого разу, спробуйте ще раз.

Чому участь дорослих дітей та онуків в житті старших людей є помічною на шляху до психічного здоров’я?

Одним з важливих аспектів підтримки психологічного благополуччя є соціалізація.

Є багато досліджень, які вказують, що самотність та соціальна ізоляція суттєво впливають на психічне здоров’я та підвищують вразливість до депресії, тривожних розладів й психосоціальних порушень при хворобі Альцгеймера.

Незалежно від віку, можливостей, зрілості чи поведінки, допомога іншим змушує нас почуватись потрібними, відчувати що ми маємо значення.

Як не парадоксально, але це діє в обидві сторони, як для дитини, так і літньої людини, яка бачить прояв турботи про себе зі сторони онуків.

Важливо обговорювати з дітьми зміни, що відбуваються в родині та їх дідусями та бабусями.

Залежно від віку, інформація та спосіб пояснення може відрізнятися, проте це все одно зменшує страх, занепокоєння та впорядковує поведінку дитини поруч зі старенькими родичами. У свою чергу, коли літні люди бачать, що діти їх не бояться, також мимоволі почуваються у безпеці.

Не менш важливим протективним фактором може бути аспект гри чи ігрової активності.

Для прикладу, настільні ігри з дітьми можуть стати не тільки гарною традицією у родині, але й помічним застосунком для підтримання гарного настрою, когнітивної активності та почуття стосунку й формування безпечної прив’язаності.

Олександр Аврамчук, лікар-психолог, доцент кафедри клінічної психології УКУ, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

3 ознаки, що ваші літні родичі потребують допомоги доглядальника

Літні люди фарбують волосся в кольори веселки. І це виглядає круто! ФОТО

Чому танцювати корисно, особливо в літньому віці: дослідження

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.