Як (не)допомагає Червоний Хрест українцям під час війни? Розбираємося, як працює організація

Як (не)допомагає Червоний Хрест українцям під час війни? Розбираємося, як працює організація

Україна зараз не тільки поле бою, а й майданчик для діяльності численних гуманітарних організацій. Не те, що раніше їх тут не було, але ще ніколи їхня робота не створювала стільки суспільного резонансу і обговорень.

Тож розбираємося, які права є у Міжнародного комітету Червоного Хреста – організації, до якої в українців виникало багато питань.

Чому аналізуємо саме Червоний Хрест?

Тому що його діяльність в Україні викликала багато нарікань з початку повномасштабного конфлікту.

ВІДЕО ДНЯ

Особливо очевидними стали розбіжності очікувань і результатів роботи цієї організації після вбивства українських військовополонених в Оленівці 29 липня. Тоді, за даними Офісу Генпрокурора, загинули близько 40 людей, 130 дістали поранення.

У чому полягають основні нарікання?

  • Немає відповідей на запити про те, де перебувають безвісти відсутні або полонені.
  • Не відвідують місця утримання українських полонених. Йдеться передусім про колонію у селищі Оленівка. У публічній позиції Червоного Хреста після вибуху повідомили про те, що представники організації перебували там двічі. Перший раз відвідували полонених, які вийшли з "Азовсталі", інший — для підвозу води. Після обстрілу Червоний Хрест не отримував доступ до колонії чи інших місць утримання захисників "Азовсталі".
  • Обіцяли гарантувати безпеку українських захисників, які вийшли з "Азовсталі", та здалися у полон. Але не зробили цього.

Безперечно, як юрист, за відсутності реальних фактів не можу аналізувати конкретні ситуації. Тому викладу тут аналіз тих норм, які регулюють роботу Міжнародного комітету Червоного Хреста, для того, щоб зрозуміти — наскільки взагалі обґрунтованими є нарікання.

Червоний Хрест був ініціатором створення та прийняття Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткових протоколів до них. Ці документи є основою міжнародного гуманітарного права. Йдеться про:

Червоний Хрест теоретично отримує режим найбільшого сприяння всіх можливих сторін конфлікту для того, щоб забезпечувати гуманітарною допомогою постраждалих та мирне населення. А учасники — натомість мають надавати йому для цього всі засоби і можливості та сприяти його діяльності (це не означає, що вони так і роблять).

Що може (має право) Червоний Хрест стосовно військовополонених?

Список складено на основі перелічених вище конвенцій, він не вичерпний.

  • Його делегати мають право відвідувати місця, де можуть перебувати військовополонені, вони мають доступ до всіх приміщень, якими ті користуються.
  • Можуть розмовляти з військовополоненими, зокрема з їхніми представниками.
  • Червоний Хрест може запропонувати свої послуги сторонам конфлікту, щоб підбирати поранених і хворих та надавати їм допомогу.
  • Через Червоний хрест передається інформація про безвісно відсутніх осіб, яких розшукують сторони конфлікту. Як тільки дозволяють обставини, кожна сторона, що перебуває в конфлікті, має розшукувати осіб, про які супротивна сторона повідомляє як про таких, що пропали безвісти. Ця супротивна сторона має подавати всі необхідні відомості про таких осіб, щоб якомога швидше їх знайти.
  • Червоний хрест може допомагати пересилати листи військовополонених адресатам.

Що буде, якщо воююча сторона не пускає представників Червоного Хреста до полонених, не дає можливості передавати їм посилки, не надає інформації про зниклих безвісти?

Нічого. У Женевських конвенціях і протоколу до них немає механізму примушування до їхнього виконання "тут і зараз" Червоним Хрестом. По суті таким механізмом є:

  • санкції;
  • перспектива правосуддя (національного чи міжнародного, у конвенціях передбачено обов’язок держав переслідувати порушення);
  • авторитет "держав-покровительок", які можуть бути посередниками у переговорах чи гуманітарних питаннях;
  • розслідування фактів порушення конвенцій комісією з представників держав, що приєдналися до них.

Що має зробити Червоний Хрест, якщо його представників пустили до військовополонених, і вони встановили, що з полоненими поводяться неналежним чином? Або взагалі не пустили?

Порушення правил і звичаїв війни, викладених в Женевських конвенціях, є воєнним злочином. Жорстоке поводження з військовополоненими є воєнним злочином. За нього може судити як Міжнародний кримінальний суд, так і український національний суд. Розслідувати мають правоохоронні органи.

Свідчення осіб, дотичних до подій, наприклад, гуманітарних працівників, може бути доказом у таких справах. А заяви авторитетни міжнародних гуманітарних організацій впливати на ставлення до конфлікту.

Проте після вибуху в Оленівці Червоний Хрест поширив свою позицію, де зазначалося:

"Громадські розслідування можуть допомогти визначити факти нападу та прояснити те, що сталося. Однак Міжнародний комітет Червоного Хреста (далі МКЧХ) не проводить розслідування передбачуваних порушень міжнародного гуманітарного права (далі — МГП) з метою підзвітності громадськості, оскільки це не входить до нашої ролі чи повноважень. Крім того, МКЧХ не бере участі в судових процесах. Це означає, що організація не буде ані свідчити, ані надавати інформацію для судового розгляду будь-якому судовому чи слідчому механізму і це право було підтверджено та надано захист згідно з міжнародним правом.

Ми активно працюємо над сприянням дотриманню та повазі до МГП сторонами конфлікту, зокрема, шляхом проведення двостороннього та конфіденційного діалогу з ними. У зв’язку з цим діалогом ми можемо документувати заяви про порушення МГП, щоб ми могли вирішувати будь-які наші занепокоєння щодо дотримання зобов’язань МГП безпосередньо та приватно зі сторонами конфлікту. Таким чином ми намагаємося вплинути на поведінку сторін під час збройного конфлікту з кінцевою метою запобігти стражданням і втратам людей. Однак, зрештою, сторони збройного конфлікту зобов’язані захищати життя, гідність і цілісність осіб, які перебувають під їхньою владою і захищені МГП, зокрема, військовополонених".

Одним з принципів міжнародного руху Червоного Хреста є нейтральність. Як зазначається на сайті українського товариства Червоного Хреста — щоб зберегти загальну довіру, Міжнародний рух не може приймати будь-яку сторону у збройних конфліктах і вступати в суперечки політичного, расового, релігійного або ідеологічного характеру.

Тобто складається ситуація, коли, з одного боку, МКЧХ має допомагати полоненим, а з іншого — бути нейтральним. Як випливає з публічної позиції — бути нейтральним, це використовувати отриману інформацію про порушення вимог Женевських конвенцій лише в конфіденційних переговорах зі сторонами, але не для дій проти якоїсь зі сторін. Така позиція існує для того, щоб убезпечитись від того, що якась із сторін відмовиться допускати Червоний Хрест до виконання гуманітарних місій.

Чи це працює в умовах російсько-української війни? Питання не юридичне, але судячи із загального незадоволення сторін результатами роботи Червоного Хреста — ні.

Цей підхід працює зі сторонами, які в принципі збираються добровільно дотримуватися міжнародного права. Якщо вони не збираються цього робити — то Червоний Хрест може хіба що вести переговори або зафіксувати відмову (для себе, тому що зберігає нейтралітет) і піти геть.

Як висновок

  • Міжнародний комітет Червоного Хреста, як і будь-яка інша міжнародна гуманітарна організація, не може змусити сторони (у цьому випадку одну сторону — рф) допускати її представників до військовополонених, надавати інформацію, гарантувати безпеку для виконання гуманітарних місій.
  • Чи етичним є вибір не фіксувати порушення міжнародного гуманітарного права стороною, яка у будь-якому випадку не збирається сприяти гуманітарній діяльності, для того, щоб зберегти нейтралітет? Відповідь на це запитання не до юристів — залежить від результатів, що цей нейтралітет може принести в такій ситуації.
  • При цьому ця організація отримує пожертвування, на які і веде свою діяльність, тому важливо, чи вона зробила все можливе у межах тих повноважень, які вона має.

Ольга Веретільник, адвокатка юридичної компанії "Міллер", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Читайте також: Ми настільки сильні, наскільки нам дозволяють. Міжнародний Червоний Хрест про роботу в Україні, офіс в Ростові та депортацію українців

Реклама:

Головне сьогодні