Арестовичі йдуть, але не прощаються

Може усі вже його і забули, але був у нас такий популярний політичний експерт – Олег Пономар.

За рейтингом ICTV – топ-блогер 2017 року. Аудиторія любила його за неймовірний оптимізм. А редактори – за рейтинги, які він приносив. І не тільки за це. Є така хибна думка, що медійники, особливо на телеканалах, – дуже розумні та самі не ведуться на усе, що впарюють глядачам. Це, звісно, неправда.

Зазвичай Олег Пономар ніс в ефірах рафіновану дичину. Робив прогнози, базовані на своїх фантазіях, підлаштовуючись під те, що хотіли почути у цей момент. Стверджував, що російській економіці лишилося десь півроку. Також він був достатньо екзальтованим, аби частково влізти у нішу, в якій нині радісно борсаються гадалки з тарологами. Пономар був автором теорії "Анаконда", яка мала порятувати Україну від Росії. За рік-півтора.

А потім Пономар кудись зник з ефірів і його популярність стрімко впала. Нині він веде фейсбук-сторінку на 35 тисяч підписників (раніше мав щонайменше півтори сотні) та опанував Патреон. Живе, як і раніше, у Канаді.

Пономар - автор теорії "Анаконда", яка мала порятувати Україну від Росії. Скріншот з сайту ICTV

Я переконана що ми, журналісти, несемо велику відповідальність за цих "експертів". Сорі, якщо вже ми взялися звинувачувати УСІХ росіян у цій війні, то давайте будемо послідовними. А не писати у соцмережах про колективну відповідальність і мовчання, а за кілька годин вже сидіти в ефірі та брати інтерв‘ю у чергової тарологині. Запитувати, скільки ж ракет лишилося у рускіх і що у нас там по козерогах. А потім у ньюзрумі іронізувати з приводу цієї розмови, інтелектуального рівня глядачів та усе ж планувати новий ефір. Можливо, з екстрасенсом, бо ж дурна аудиторія дивитиметься. А тєлік – це вам не благодійна організація із просвітницькими та виховними функціями.

Я зайшла недавно на якийсь канал у ютубі, на кожному ролику там було по тисяч п‘ять переглядів, і один - десь із 200 тисячами. Ясна річ, на обкладинці була жінка зі скляною кулею, а заголовок обіцяв розкриття усіх таємниць майбутнього. Вибір редакції очевидний.

Фото: Twitter Олексія Арестовича

Більшість людей завжди вестиметься на умовних "пономарів" та "арестовичів". Вміння добре говорити, відчувати настрої аудиторії та головне – впевнено щось задвигати, завжди працювало і буде працювати. Здебільшого ніхто не перевіряє, збулися прогнози чи ні. Компетентна людина чи ні – це занадто багато роботи. Найімовірніше, публіка віритиме саме тому, хто талановито прикидається знавцем справи, ніж справжньому знавцеві. І для кожної легковірної цільової знайдеться свій "експерт".

Прогнози журналіста Івана Яковини постійно, із тріском провалюються. Він навіть часом сам це визнає. Пам‘ятаю, з якою неймовірною впевненістю він стверджував під час протестів у Білорусі, що Лукашенку лишився місяць-два. Бо Путін так страждає через санкції, що не зможе фінансово підтримувати режим "чык-чырыка". Але у нього і далі сотні тисяч переглядів. Бо ж як гарно чоловік говорить. І обіцяє, що все буде добре. Це те саме "заспокійливе", як і Арестович, просто для іншої групи.

"Росію змусили відступити від України", - казав в ефірі за місяць до вторгнення Яковина. Скріншот з YouTube

Гордон з Комаровським – та ж історія.

Останній колись вів хорошу програмку про здоров‘я і виховання дітей. Аж ні, це замало для такої масштабної особистості, бо хочеться коментувати усе – політику, банки, міжнародну економіку, енергетичні перипетії та гуманітарні проблеми. І вони обоє коментували – просто мололи нісенітниці, які приходили їм у голови. І рейтинги були колосальні. Їх знову кликали в ефіри, аби глядачі вчергове послухали зокрема і цілий ряд проросійських тверджень та інших потрібних у той чи інший момент послань.

Незважаючи на постійні твердження про важливість інформаційної безпеки, проблема "експертних експертів" нікуди не ділася. І знаєте, пояснення тут не лише у тому, що журналісти усі такі прямо "цинічні бандери". Олега Пономаря щиро обожнювали десятки колег і вірили йому.

Та є ще одна популярна думка. Про те, що популярних персонажів та їхню некомпетентність критикувати недалекоглядно, бо у воєнний час їх варто використовувати для інформаційних потреб держави. Мовляв, треба заспокоїти людей із екзальтований світоглядом – ось вам Арестович, хай говорить свої дурниці, аби лиш зменшити паніку. Це, звісно, так. Проте ось такі любителі з розумним виглядом коментувати усе на світі зазвичай страждають на важкі форми самозакоханості та манії величі. А тому рано чи пізно можуть вийти з-під контролю. Як воно вже давно сталося із колишнім позаштатним радником голови ОП.

До речі, він там у фільмі мав зніматися – "Похорони Путіна". І навіть кепські акторські здібності не могли стати цьому на заваді. Настільки, що продюсери розраховують назбирати гроші на стрічку донатами.

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Реклама:

Головне сьогодні