Інвазійним деревам не місце в дикій природі: чому Міндовкілля має заборонити їхню висадку
Найближчим часом Міністерство захисту довкілля розроблятиме офіційний перелік видів інвазійних видів дерев, які заборонено саджати у лісах. Це унікальний шанс нарешті викорінити варварські практики знищення дикої природи України.
Але впевненості, що міністерство дійсно включить до переліку усі інвазійні дерева, немає, бо є потужне лобі лісівників. Чому це взагалі важливо? Почнемо з теорії.
Кожен вид тварин та рослин має свій природний ареал. Тобто місце, де цей вид живе. Інколи стається, що людина навмисне або випадково переносить тварин або рослини туди, де їх ніколи не було. Такі види називають "інтродукованими". Деякі інтродуковані види починають безконтрольно та швидко поширюватися. Тоді їх називають "інвазійними".
Інвазійні види – одна з основних природоохоронних проблем на планеті. Захоплюючи нові території, вони витісняють місцеві види. Бо природні вороги інвазійних видів не мандрують разом з ними.
За радянських часів і навіть раніше проблема інвазійних видів нікого не турбувала. Тому лісівники активно саджали в Україні все, що добре росло. У 1809 році в Україні з’явилися перші дерева дуба червоного – рослини родом з Північної Америки. Вважалося, що червоний дуб добре переносить морози. Зараз ліси з червоного дуба займають десятки тисяч гектарів, особливо на заході Україні. Їхня площа лише зростає.
Інший приклад – робінія псевдоакація, або, як її часто називають, акація біла. Це теж вид родом з Північної Америки. Робінія зустрічається по всій території України, найбільше – у степовій та лісостеповій зонах. Лісівники люблять її за невибагливість, тому часто висаджують на схилах для протидії ерозії або для створення лісосмуг. А ще лісівники люблять робінію, бо вона росте навіть швидше, ніж наша місцева сосна.
Але і робінія, і інші чужорідні дерева в Україні мають одну велику проблему – вони вбивають нашу, аборигенну природу.
В умовах зміни клімату інвазійні дерева отримують перевагу над місцевими видами, такими як сосна або дуб звичайний. І починають неконтрольовано поширюватись, перетворюючи ліси з місцевих видів на ліси з чужинців.
Та ж сама робінія агресивно виділяє хімічні речовини, які пригнічують ріст інших видів дерев. Тому чужорідна робінія може розвиватись у лісах з наших місцевих дерев, а от місцеві дерева рости разом з робінією часто вже не можуть.
Більше того, інвазійні види витісняють не тільки наші місцеві дерева. У будь-якому лісі з деревами пов’язані сотні і тисячі інших видів рослин та тварин. Не буде дерев – не буде середовища їх існування. Саме це трапляється, коли по Україні ширяться чужорідні дерева.
Дослідження лісів з червоного дуба демонструють, що в них живе набагато менше комах та інших членистоногих, ніж у лісах з місцевих видів дерев. А в лісах з робінії не селяться більшість видів наших птахів. Те ж саме стосується і рослин, і лишайників. Наші місцеві види просто не пристосовані для життя в лісах, сформованих чужорідними деревами.
Як робінія, так і схожа на неї гледичія, рясно плодоносять, приваблюючи гризунів. Хижі ж птахи – природні вороги гризунів – ліси з робінії не люблять. Як наслідок, надмірна кількість гризунів завдає збитків сільському господарству та переносить патогени.
Робінія часто розмножується вегетативно, тобто порослевим способом. Висаджена в лісах, вона тікає в інші екосистеми: починає захоплювати рідкісні в Україіні степи, перетворюючи їх на щось схоже на савану.
Інвазійні види впливають ще й на місцеві види грибів. Корені наших дерев, наприклад, сосни, формують зв’язки з грибами. Робінія фізично не може утворювати зв’язки з поширеними в Україні грибами, такими як боровики чи маслюки. Тому коли замість соснового лісу з’являється ліс з робінії – грибів ви там більше не побачите. Окрім дереворуйнівних грибів, з якими лісники намагаються вести боротьбу.
Що з цим робити? Викорінити інвазійні дерева в Україні непросто. Але можна зробити хоча б перший крок – заборонити їх висаджувати. Бо незважаючи на весь масив наукових досліджень, українські лісівники продовжують саджати робінію, гледичію та червоний дуб. На думку лісівників, альтернативи інвазійним видам немає. Насправді ж є чимало місцевих видів дерев, які непогано ростуть навіть в умовах посушливого українського степу. Наприклад, різноманітні тополі, верби, груші, яблуні, глід тощо.
Так, ці дерева зазвичай не дають настільки господарську цінну деревину, як та сама робінія. Але вони прекрасно виконують інші завдання (наприклад, протидіють ерозії), не загрожуючи при цьому нашій природі.
Уже давно час відмовитися від застарілих радянських уявлень про висадку дерев та їхню цінність. Міністерство захисту довкілля має прекрасний шанс заборонити створювати нові ліси з інвазійних дерев, таких як робінія, гледичія чи червоний дуб.
Чи скористаються чиновники шансом? Або радянські підходи знову переможуть?
Роман Лисенко, Єгор Гриник, біологи ГО "Українська природоохоронна група", спеціально для УП. Життя
Фото обкладинки: Ejensyd
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.